Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow Р-рем arrow РАТИФІКАЦІЯ
   

РАТИФІКАЦІЯ

(франц. ratification - затвердження, від пізньолат. ratificatio, лат. ratus — такий, що має законну силу, і ...ficatio, від facere — робити) — затвердження вищим органом держ. влади (монархом, президентом, парламентом; в Україні — Верх. Радою) договору міжнародного та згода на його обов'язковість для країни. Є однією зі стадій укладення міжнар. договору, переважно заключною. Прав, природа Р. і порядок її здійснення визначаються Віденською конвенцією про право міжнародних договорів 1969 та нац. зак-вом (в Україні — Законом «Про міжнародні договори України» 1993). Р. не є обов'язковою для укладення будь-якого договору, в заг. вигляді перелік випадків обов'язкової Р. наведено у ст. 14 Віден. конвенції 1969: якщо Р. передбачена договором або ін. домовленістю його учасників; якщо представник д-ви підписав договір за умови його Р. або намір д-ви про підписання за такої умови випливає з повноважень чи висловлювань у ході переговорів. Закон «Про міжнародні договори України» (п. 2 ст. 7) містить перелік договорів, які підлягають P.: а) політичні, загальноекономічні, із загальнофін. питань, з питань позики та кредиту, територіальні, мирні; б) про права і свободи людини та гр-нина; в) про громадянство; г) про участь у міждерж. союзах та об'єднаннях, системах колект. безпеки; д) про військ, допомогу, направлення контингенту ЗС України до ін. країн або допуск іноз. ЗС на тер. України; е) про істор. та культурні надбання народу України; є) такі, виконання яких передбачає зміну чинних або прийняття нових законів України; ж) ін. договори, Р. яких передбачена законом або самим договором. Процес Р. складається з трьох послідовних стадій: попереднє схвалення, сама Р. та обмін ратифікаційними грамотами. Процедури перших двох стадій здійснюються в різних країнах неоднаково, відповідно до норм конст. (а не міжнародного) права. В Україні пропозиції щодо Р. розглядаються Президентом або Кабінетом Міністрів, і в разі їх схвалення договір подається до Верх. Ради, попередньо розглядається К-том у закорд. справах ВР (у разі потреби — також ін. заінтересованими к-тами). Разом з висновками к-тів і проектом Закону про Р. договір подається на розгляд ВР. Закон «Про міжнародні договори України» в ряді випадків передбачає особливий порядок Р. Якщо виявляються розбіжності між договором та Конституцією України, договір надсилається до Конст. Суду для отримання висновку щодо його відповідності Конституції, а коли положення договору суперечать Конституції, його Р. відкладається до внесення відповід. змін до Конституції. У разі, якщо договір потребує внесення змін до чинних законів України, то законопроекти про ці зміни подаються на розгляд одночасно з проектом закону про Р. договору. Закони про Р. приймаються простою більшістю голосів депутатів ВР, крім договорів з тер. питань, проблем громадянства та про участь у міждерж. союзах, об'єднаннях, системах колект. безпеки, для Р. яких потрібно 2/3 голосів наявної кількості депутатів. Р. договору фіксується у ратифікац. грамоті.

Двостор. договори набувають чинності (якщо в них не передбачене інше) після обміну ратифікац. грамотами, що здійснюється у погоджений сторонами час, як правило, в столиці тієї країни, де договір не підписувався. При укладанні багатостор. договорів сторони визначають країну-депозитарій, якій усіма учасниками передаються ратифікац. грамоти, і договір набуває чинності від моменту отримання депозитарієм грамот від усіх (або визначеної договором кількості) учасників. В окр. випадках призначається кілька депозитаріїв, але значного поширення ця практика не набула. Пр о обмін ратифікац. грамотами або їх передачу депозитарію складаються відповідні протоколи. Під час Р. до договору не можуть бути внесені жодні зміни або доповнення. Але кожен учасник багатостор. договору має право (якщо в самому тексті відсутні положення про неприпустимість цього) зробити застереження (ст. 19 Віден. конвенції). Останні фіксуються у ратифікац. грамоті та протоколі про її передачу депозитарію. Відповідно до Віден. конвенції (ст. 20), коли країна — учасниця договору протягом 12 міс. вщ часу отримання нею повідомлення про застереження не висловила своїх заперечень, вважається, що вона погодилася із застереженням. Застереження діє у відносинах мгж країною, яка його зробила, і тими учасниками договору, котрі з ним погодилися. Віден. конвенція передбачає також право учасників договору в будь-який час зняти раніше внесене застереження.

Літ.: Поленц О. Э. Ратификация междунар. договоров. М— Ленинград, 1950; Лукашук И. И. Органы, представляющие roc-во при заключении междунар. договоров. К., 1965; Талалаев А. Н. Право междунар. договоров. Общие вопросы. М., 1980; Мережко О. О. Право міжнар. договорів: сучасні проблеми теорії та практики. К.., 2002.

К. О. Савчук.

 

Схожі за змістом слова та фрази