Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Енциклопедичний словник-довідник з туризму arrow і arrow ІНДУСТРІЯ ТУРИЗМУ
   

ІНДУСТРІЯ ТУРИЗМУ

- 1. Сукупність готелів та інших засобів розміщення, засобів транспорту, об'єктів громадського харчування, об'єктів і засобів розваг, об'єктів пізнавального, ділового, оздоровчого, спортивного й іншого призначення, організацій, що здійснюють туроператорську і турагентську діяльність, а також організацій, що надають екскурсійні послуги і послуги гідів-перекладачів. 2. Міжгалузевий комплекс з виробництва товарів і послуг для туризму. 3. Самостійна ланка господарської структури - економічна система, що складається з комплексу галузей і підрозділів, функції яких полягають у задоволенні різноманітного і такого, що постійно ускладнюється, попиту на різні види відпочинку і розваг. Якщо в 1950 р. оборот І. т. в усьому світі досяг 55 млн екю, то в 1987 р. - 2 млрд екю, тобто виявився практично рівним валовому національному доходу такої розвинутої країни, як Японія. У післявоєнний період туризм отримав повсюдний індустріальний розвиток в результаті впливу низки чинників: зростання доходів населення, зокрема тієї частини, яку можна використати понад задоволення потреб першої необхідності з рекреаційною метою; зростаючої урбанізації і погіршення екологічної ситуації в містах; зростання обсягу вільного часу; розвитку транспортних засобів; збільшення частки міжнародної торгівлі в господарському комплексі; розвитку міжнародного поділу праці. Підприємство І. т. - довіритель за договором доручення тур-оператора, який зобов'язаний від імені тур-оператора і за його рахунок виконати певні юридичні дії, при цьому права й обов'язки за угодою, укладеною підприємством І. т., виникають безпосередньо в туроператора. І. т. утворюється з підприємств індустрії гостинності, що випускають товари і послуги, без яких не може існувати туризм. Це - підприємства, що надають послуги з розміщення: готелі, мотелі, кемпінги, пансіони, мебльовані кімнати, будинки відпочинку тощо, а також ті підприємства харчування, які є невід'ємною частиною підприємств, що надають послуги з розміщення (ресторани в готелях, їдальні в пансіонатах і будинках відпочинку тощо); інфраструктура туроперейтингу - туристські фірми, що займаються організацією і продажем туристських поїздок; транспортна інфраструктура туризму - транспортні організації, що займаються туристськими перевезеннями; навчальна інфраструктура туризму - навчальні заклади з підготовки і підвищення кваліфікації фахівців туристської індустрії; інформаційна інфраструктура - системи бронювання і резервування місць; інформаційні і рекламні служби; органи управління туризмом - державні установи, до функцій яких входить управління розвитком туризму в країні й у регіонах; наукова інфраструктура туризму - науково-дослідні організації, що займаються збиранням і обробкою статистичних даних у сфері туризму, складанням наукових прогнозів і науковими дослідженнями в галузі економіки і соціології туризму; підприємства-виробники товарів туристського попиту; торговельна інфраструктура туризму - підприємства роздрібної торгівлі з продажу товарів туристського попиту; інфраструктура виробнича - комплекс діючих споруд, будинків, мереж, систем, що безпосередньо не належать до виробництва туристського продукту, але необхідні для самого процесу виробництва туристських послуг, - транспорт, зв'язок, мережі енергопостачання, водопостачання тощо.

Крім цих підприємств, обслуговуванням туристів займаються і ті організації, що можуть існувати й без туристів, але діяльність яких розширюється при їх знаходженні в місцях перебування туристів. Це рент-кар - підприємства з прокату легкових автомобілів; автогосподарства, що надають автобуси для екскурсійного обслуговування туристів; таксопарки; ресторани; кафе; індустрія розваг - спортивні заклади, клуби, музеї, театри і кінотеатри, зоопарки, казино, виставкові і конгрес-зали тощо. Регіональний розподіл підприємств І. т. в світі вкрай нерівномірний. Так, на частку країн Європи припадає бл. 55% світового готельного фонду, Пн. і Пд. Америки - понад 36, Африки - 1,4, Азії і Бл. Сходу - до 8%. І. т., особливо міжнародного, характеризується значним зростанням. Загальне число відвідувань іноземними туристами європейських країн щорічно зростало на 7,4% у 1967-1977 рр., на 6,7% - у 1978-1988, на 4,1% - у 1989-1992 рр. Крім готелів, мотелів і пансіонатів, що є основними засобами розміщення, до І. т. належить чимало додаткових засобів розміщення (див. Засоби розміщення в туризмі). Специфічні властивості І. т.: ресурсна орієнтація в розміщенні туристських підприємств; сезонний і циклічний характер виробництва; необхідність значних капіталовкладень у соціальну і виробничу інфраструктуру (мережі й комунікації, аеропорти та ін.). У міжнародних, міжнаціональних і регіональних туристських проектах проблеми І. т. розглядають в таких аспектах:

1. Прогнозування розвитку туризму: цілі; землекористування; інвентаризація ресурсів; інфраструктура; соціологічні параметри, урбанізація; транспортні засоби й організаційні регламентації; загальний туристський потенціал.

2. Екологічні наслідки розвитку туризму: екологічні обмеження, заходи захисту екологічних цінностей; оптимізація пропускної здатності об'єктів і навантажень на них; регулювання використання території, гігієна навколишнього середовища; здоров'я місцевого населення; капітальні вкладення в інфраструктуру й екологічні заходи; адміністративні і правові заходи.

3. Соціальні наслідки розвитку туризму: узгодження інтересів основних груп населення - туристів, обслуговуючого персоналу й інших місцевих жителів; оцінка соціальної життєздатності району; зайнятість у І. т.; зміна ринку робочої сили (залучення підлітків та пенсіонерів); зростання доходів населення; розвиток соціальної інфраструктури регіону, культури, ремесел, відродження національних особливостей; рівень руйнації традиційних соціальних і культурних цінностей.

4. Економічні наслідки розвитку туризму: вплив на розвиток національної економіки, її структурну перебудову; використання трудових ресурсів; виробництво додаткового національного доходу; валютні надходження і поліпшення структури товарообороту; рівень включення у світову господарську систему.

5. Менеджмент розвитку І. т.: з'ясування національних чи регіональних цілей і задач; розробка скоординованої стратегії досягнення цілей; забезпечення організаційної структури для прийняття рішень; розвиток інформаційних систем і їх уніфікація; інтеграція політики на місцевому, регіональному і національному рівнях; організаційно-правові заходи; інвентаризація всіх ресурсів.

6. Загальна стратегія і програмні заходи: визначення системи соціальних пріоритетів на місцевому, національному і регіональному рівнях; формування середньострокових і довгострокових концепцій розвитку; балансування потреб у туризмі з урахуванням обмеженості ресурсів; забезпечення диверсифікації пропозицій та гнучкості вибору оптимального шляху розвитку.

Аспекти впливу туризму на економіку. Туристське підприємство, як і будь-яке інше, приносить вигоду, формує нові робочі місця; туризм створює нову форму споживчого попиту - попит на відпочинок, впливає на розвиток галузей, що випускають предмети споживання, допомагає розвитку розважального і пізнавального бізнесу, збільшує доходи транспортних фірм, служб зв'язку, формує доходи від виробництва туристського спорядження, збільшує попит на сувенірну продукцію, вироби місцевих промислів; сприяє стабілізації валютних надходжень. Зростання доходів туристських фірм зумовлює збільшення надходжень у місцевий і державний бюджети через податки. Важливий аспект взаємодії І. т. з місцевим (регіональним) територіальним господарським комплексом. Розвиток І. т. має супроводжуватись або розширенням місцевого виробництва, або спрямованим постачанням місцевостей, які відвідуються туристами (наприклад, у містах-курортах). У кожному конкретному випадку ці питання вирішуються по-своєму, з урахуванням можливостей місцевої промисловості і сільського господарства. Регіональні проблеми туризму і шляхи їх вирішення: сезонність (сезонна диференціація цін, розвиток несезонних форм відпочинку); транспортні проблеми (розвиток шляхово-транспортної інфраструктури, альтернативні пейзажні траси для туристів, пільги на транспорт у несезон, залучення додаткового автотранспорту й обслуговуючого персоналу в пікові періоди); продовольчі проблеми (розвиток підсобних господарств, укладення прямих договорів на постачання, залучення продовольчих фірм в туристський бізнес).

 

Схожі за змістом слова та фрази