Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow нам-нар arrow НАПОЛЕОН І
   

НАПОЛЕОН І

[Наполеон Бонапарт; Napoleon Bonaparte (Buonaparte); 15.VIII 1769, Аяччо, Корсіка — 5.V 1821, о. Св. Єлени] — франц. полководець, політ. і держ. діяч, імператор Франції (1804—14 і 1815). Н. у дворянській сім'ї. В 1779 і 1784—85 навчався у військ, школах в м. Брієнні і Парижі. В 1785 почав службу в армії. В період Великої французької революції служив у революц. військах. У 1796—97 командував франц. армією, що діяла проти Австрії і П'ємонту в Італії (здобув ряд перемог у битвах під Лоді, Арколе, Кастільйоне, Ріволі). В 1798— 99 очолював франц. Військ. колоніальну експедицію (1798—1801) до Єгипту. Спираючись на підтримку великої буржуазії, вісімнадцятого брюмера (9.ХІ 1799) здійснив держ. переворот і встановив військ. бурж. диктатуру спочатку у формі консульства, а з 18.V 1804 — імперії (див. Бонапартизм). Внутр. і зовн. політика Н. І була спрямована на захист інтересів великої, насамперед промислової, буржуазії і зміцнення бурж. д-ви (див. Кодекс Наполеона). Н. І створив централізований полі-цейсько-бюрократичний держ. апарат, нещадно розправлявся з залишками революц. свобод. У зовн. політиці Н. І прагнув забезпечити політ. і екон. гегемонію франц. пром. капіталу в Європі

(див., зокрема, Континентальна блокада, Тільзітський мир 1807). Внаслідок воєн, що їх вела Франція проти коаліцій європ. д-в (Аустерліцька битва 1805, розгром Пруссії під Йєною і Ауерштед-том 1806, битви з рос. армією під Прейсіш-Ейлау, Фрідландом, з австрійцями під Ваграмом 1809 та ін.), більша частина Зх. і Центр. Європи підпала під владу H. І. В 1808 франц. армія H. І наштовхнулася на мужній опір ісп. народу. Розгром франц. армії в Росії (див. Вітчизняна війна 1812) був початком краху імперії H. І. Народи Зх. Європи виступили проти наполеонівського панування (див. Лейпцігська битва 1813). У квітні 1814, після вступу союзних військ до Парижа, H. І зрікся престолу і був відправлений на о. Ельба. В 1815 він зробив спробу повернути собі владу (див. "Сто днів"), але після битви під Ватерлоо 22.VI 1815 вдруге зрікся престолу. Був висланий на о. Св. Єлени, де й помер (1840 прах H. І перевезено до Парижа).

У загарбницьких планах H. І щодо Росії значне місце посідала Україна, яку він розглядав як майбутню колонію. H. І мав намір утворити на укр. землях три військ.-адм. області, т. з. напо-леоніди. За задумом H. І, Україна мала стати сировинним придатком і ринком збуту для франц. пром-сті, продовольчою базою для франц. армії і плацдармом для походу франц. військ в Азію (до Індії), щоб завдати нищівного удару Англії. Заснування Варшавського герцогства і намір H. І розширити свою територію створили загрозу відриву від Росії Правобережної України. Завданням вторгнення Франції на Україну служила і створена H. І спец. шпигунська орг-ція, т. з. урядова комісія (містилась у Варшаві). В історію воєнного мистецтва H. 1 увійшов як видатний полководець, стратег і тактик, що уміло використовував переваги регулярної масової армії, створеної Великою франц. революцією на основі заг. військ, повинності, революц. принципу комплектування командного складу за особистими заслугами.

Літ.: Тарле Е. В. Наполеон. M..1957; Манфред А. 3. Наполеон Бонапарт. M . 1973; Котов В. Н. Завойовницькі плани Наполеона І щодо України та їх крах у 1812 р. "Вісник Київського університету", 1965, № 7. Серія історії і права.

А. В. Кудрицький.

Наполеон і - leksika.com.ua

 

Схожі за змістом слова та фрази