Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow Н-неб arrow НАУКА
   

НАУКА

— сфера людської діяльності, функцією якої є вироблення і теор. систематизація об'єктив, знань про дійсність. Вона також є однією з форм сусп. свідомості, складовою частиною духов, культури сусп-ва. Термін застосовується, крім того, для позначення окр. галузей наук, знань. Однією з таких галузей є юридична наука.

Заг. метою Н. як системи знань є опис, пояснення і прогнозування процесів та явищ дійсності, які становлять предмет її вивчення, на основі відомих і тих, що відкриваються нею, законів. Ця мета опосередковується як суто теоретичними, так і практ. завданнями та потребами сусп. розвитку. Вона досягається у процесі творчої діяльності окр. науковців або їх колективів.

Н. зародилася у давньому світі (Єгипет, Китай, Греція, Індія, Римська імперія та ін.).

Перші теор. системи знань з'явилися в античну епоху. Вони стосувалися насамперед геометрії, механіки, астрономії (Евклід, Архімед, Птолемей). Водночас були зроблені спроби систематизувати знання у сфері сусп. розвитку з метою обгрунтування сутності д-ви і права (Арістотель, Платон, Геродот та ін.). За феодалізму відбувався процес нагромадження фактич. наук, матеріалу. З виникненням капіталізму, що супроводжувався бурхливим розвитком пром-сті й торгівлі, мореплавства і військ, техніки, роль Н. істотно зросла. В 19 і 20 ст. Н. стала визначальним фактором н.-т. і соціального прогресу.

Сучасна система Н. за об'єктом досліджень поділяється на природничі, гуманіт. і тех. знання. За характером наук, досліджень виділяються дослідження фундам. і прикладні. До фундаментальних належать дослідження, спрямовані на одержання нових знань про закономірності розвитку природи, сусп-ва, людини, їх взаємозв'язку, а до прикладних — дослідження, спрямовані на одержання і використання знань для практич. цілей. Фундам. дослідження, як правило, випереджають прикладні й створюють для них загальнотеор. базу. Центр, постаттю Н. є вчений. До суб'єктів наук діяльності в Україні належать також наук, установи й організації, вищі навч. заклади III—IV рівнів акредитації, а також громад, наукові орг-ції. Найб. науковим центром у країні є НАН України. Діють також галузеві держ. академії, у т. ч. Академія правових наук України. Прав, засади функціонування Н. визначаються Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність» (1998, зі змінами і доп. 2000). Ним передбачена пріоритетність держ. підтримки розвитку Н. як джерела екон. зростання і невід'ємної складової нац. культури та освіти, створення умов для реалізації інтелект, потенціалу гр-н у сфері наук, і н.-т. діяльності, цілеспрямованої політики в забезпеченні використання досягнень вітчизняної та світової Н. і техніки для задоволення соціальних, екон., культур, та ін. потреб. Д-ва, зокрема, забезпечує: соціально-екон., орг., правові умови для формування та ефектив. використання наук, і н.-т. потенціалу; створення сучас. інфраструктури Н. і системи інформ. забезпечення наук, і н.-т. діяльності, інтеграцію освіти, Н. і в-ва; підготовку, підвищення кваліфікації і перепідготовку наукових кадрів; підтримку пріоритет, напрямів розвитку Н. і техніки, держ. наук, і н.-т. програм, концентрацію ресурсів для їх реалізації; створення ринку наук, і н.-т. продукції та впровадження досягнень Н. і техніки в усі сфери сусп. життя; прав, охорону інтелект, власності та створення умов для її ефектив. використання; встановлення взаємовигідних зв'язків з ін. д-вами для інтеграції вітчизняної та світової Н. Д-ва також забезпечує бюдж. фінансування Н. в розмірі не менше 1,7 відсотка ВНП України (ст. 34 Закону). Законом «Про наукову і науково-технічну діяльність» визначено також повноваження суб'єктів держ. регулювання та управління у сфері Н. (ВР України, Президента України, КМ України, М-ва освіти і науки України та ін.) й осн. принципи їх діяльності. До цих принципів, зокрема, належать: органічна єдність н.-т., екон., соціального та духовного розвитку сусп-ва; поєднання централізації та децентралізації управління в наук, діяльності; додержання вимог екол. безпеки; визнання свободи творчої діяльності; збалансованість розвитку фундам. і приклад, досліджень; використання досягнень світової Н., можливостей міжнар. наук, співробітництва; свобода поширення наук, та н.-т. інформації тощо (ст. 32 Закону).

Літ.: Науч. творчество. М., 1969; Добров Г. М. Наука о науке. К., 1970; Семенов Н. Н. Наука и общество. М., 1973; Патон Б. Є. До висот науки. К., 1977; Онопрі-енко В. і. Історія укр. науки ХІХ-ХХ ст. К„ 1998.

Ю. С. Шемшученко.

 

Схожі за змістом слова та фрази