Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow Л arrow ЛІЛБЕРН
   

ЛІЛБЕРН

(Lilburne) Джон (бл. 1614, м. Дарем — 29.VІІІ 1657, м. Елтем, графство Кент) — англ. мислитель і політ, діяч. Навч. (з 1630) у

Лілберн - leksika.com.ua

Лондоні в торговця сукном. Згодом примкнув до кіл, опозиційно налаштованих щодо режиму династії Стюартів та англікан. церкви. Був одним з керівників та ідеологів руху левелерів (англ. levellers, букв. — зрівнювачі) під час англ. бурж. революції серед. 17ст., автором гострих політ, памфлетів, петицій і конст. проектів. За опо-зиц. діяльність (зокрема, критику корол. влади, палати лордів і уряду О. Кромвеля) не раз зазнавав арештів (1637, 1646, 1649, 1653; загалом провів у в'язниці понад 10 років). Брав активну участь у громадян, війні 1642—46. дослужився до звання підполковника. У квітні — травні 1649 Л. та його соратники-левелери опубл. «Маніфест» та «Угоду вільного народу Англії» (конст. проект левелерів). У своїх творах Л. часто посилався на Велику хартію вольностей та ін. істор. закони країни, а також на положення Святого Письма, але осн. роль в обгрунтуванні сформульованих ним політ, і правових вимог левелерів відіграли теорія природ, права, концепції договір, походження д-ви і народовладдя, ідеї поділу влади. Л. обстоював широке коло природних, невідчужуваних прав і свобод людини: слова, думки, друку (але не для пропаганди тиранії), совісті, петицій, заг. рівності («за силою, званням, владою і величчю»), свободу від свавільних арештів, право без примусу визначати своє ставлення до військ, служби, право вільного обрання депутатів парламенту, шерифів, мирових суддів. Із заг. положень про природжену свободу Л. виводив свободу торгівлі і ліквідацію монополій, на ці ж положення він спирається і при обгрунтуванні дем. принципів суду і суд. процесу та ін. вимог. Невідчужувані права і свободи мали, за Л., увійти як статті законів до «Угоди вільного народу Англії», причому нікому, навіть найдемократичнішому парламенту, не дозволялося ні ліквідовувати, ні обмежувати їх. Природне право «володарювати та обирати тих, хто створює закони» (а в одному з памфлетів — і право контролювати своїх депутатів та відкликати їх), слугувало у Л., разом із договірною теорією походження д-ви, теор. підвалиною вимог республіки з одно-палат. парламентом (палатою громад), передбачало неприпустимість майнового цензу для виборів (але і позбавлення виб. прав учасників громадян, війни на боці короля), містило в собі вимоги проведення референдуму для прийняття «Угоди вільного народу Англії», забезпечення права на революцію та ін. дем. правових норм. Роз'яснюючи ідеї природної рівності, левелери у своєму «Маніфесті» підкреслювали, що виступають за рівність перед законом і не допускають майнового зрівняння майна чи ліквідації власності. До повноважень парламенту у Л. входило право обирати викон. органи і найвищих посад, осіб (викон. органи і посад, особи нижчого рангу обиралися місц. органами влади), не виключаючи і військових. Особливо ж підкреслювалося, що тільки парламент, його депутати можуть приймати закони. Разом з тим від парламенту відокремлювалась викон. влада. «Нерозумно, несправедливо і згубно, — писав Л., — щоб з аконодавці були й виконавцями законів». Не допускалося також здійснення суд. влади чи втручання у неї будь-кого, крім суду присяжних. Багато уваги приділяв Л. принципу законності, строгому розмежуванню компетенції усіх органів д-ви, створенню комплексу нових, прогресив. правових норм.

Тв.: Памфлеты. М., 1937.

Літ.: Tracts on Liberty in the Puritan Revolution. 1638— 1647, v. 1-3. N. Y.. 1933-34; Levellers manifestoes of the Puritan Revolution. N. Y., 1944; The Levellers Tracts. 1647— 1653. N. Y., 1944; Холорсншоу Г. Левеллеры и англ. революция. М., 1947; Прозорова Н. С. Полит, и правовые взгляды Дж. Лильберна. М., 1960.

Н. С. Прозорова.

 

Схожі за змістом слова та фрази