Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow гост-грд arrow ГРАВЮРА
   

ГРАВЮРА

(франц. gravure) - вид графіки, спосіб розмножування малюнка за допомогою друкарської форми з дерева, металу, пластмаси чи каменю. Існує три способи розмножування: високим (зображення у вигляді опуклого рельєфі/), глибоким (зображення у вигляді заглиблення, рівчака) і плоским (літографським) друком. Матеріалами для виготовлення форми високого друку є дерево твердої породи поздовжнього (дереворіз) чи поперечного (дереворит) розпилу, лінолеум (лінорит), глибокого - мідні, цинкові або сталеві пластини (мідерит, метало-гравюра), плоского - спец. літографський камінь. Кожний із способів виготовлення друкарської форми має своє коло граверних технік. При глибокому друку - суха голка, пунктир, меццо-тинто (чорна манера), офорт з такими його варіантами, як акватинта, м'який лак і лавіс. Репродукування зображень відоме з давніх давен, але як вид графіки (на дереві) його запроваджено в 6 ст. в Китаї. В Зх. Європі Г. розвивається з 14 ст. Розквіт цього виду графіки припадає на добу Відродження (А. Дюрер, А. Альтдорфер- в Німеччині; П. Саутман - у Фландрії; М. Раймонді - в Італії; У. Граф - у Швейцарії; Ж. Дю-ве - у Франції). Особливе місце серед художників, що займалися Г., належить Рембрандту. В 16- 18 ст. естампи і книжкові ілюстрації розвиваються в Росії (С. Ушаков, А. Трухменський), Білорусії (М. Вощанка), на Україні, в Чехії, Польщі, у слов. народів на Балканах. Граверне мист. поширюється в багатьох країнах Зх. Європи. Далекого Сходу, Пн. Америки, Передньої Азії. Високого рівня досягла гравюра на дереві в Японії, де було введено багатокольорову Г. (С. Харунобу, К. Утамаро). На межі 18 і 19 ст. нові можливості передачі в Г. настрою, людських переживань, станів природи виявили Ф. Гойя (Іспанія), У. Блейк (Англія), К. Хокусай (Японія), митці Німеччини, Франції, США, Росії (Ф. Йордан), сканд. країн. В 19 ст. в галузі Г. працювало багато живописців (Ж.-Ф Мілле, К. Коро, Ш.-Ф. Добіньї - у Франції; Д.-М. Уїстлер - у США; Л. Корінт - у Німеччині; І. Шишкін та І. Рєпін - в Росії). В 20 ст. зростає публіцистична гострота Г. у творчості таких майстрів, як К. Кольвіц (Німеччина), Ф. Мазерель (Бельгія), Р. Кент (США), У. Макото, Т. Оно (Японія), К. Е. Альварес (Бразілія); в соціалістичних країнах - В. Клемке (НДР), М. Швабінський (Чехословаччина), Т. Кулісевич (Польща), В. Захарієв (Болгарія), А. Вюрц (Угорщина), Б. Ті Сабо (Румунія), Дж. Андреєвич-Кун (Югославія). Рад. Г. характеризується різноманітністю нац. шкіл, багатством засобів виразності, розвитком творчих напрямів, у яких висока ідейність поєднується з гуманістичним пафосом (В. Фа-ворський, Г. Остроумова-Лебедєва - РРФСР; Й. Кузмінскіс - Литва; Е. Окас - Естонія; Г. По-плавський - Білорусія; Д. Нодія - Грузія; М. Абегян - Вірменія; А. Рзакулієв - Азербайджан та ін.).

На Україні мист-во гравюри започаткували народні майстри, що виготовляли т. з. паперові ікони. Розвиток профес. гравірування пов'язаний із запровадженням книгодрукування. Розквіт укр. Г. на дереві припадає на кін. 16 - серед. 17 ст., коли працювали такі майстри, як Л. Филипович, П. Мстиславець, П. Беринда, Т. Петрович, Л. Монах, Н. Зубрицький, Ілля. Г. на міді запроваджується майже одночасно в Чернігові й Києві, розвиваючись у творчості О. та Л. Тарасевичів, І. Щирського, Л. Крщоновича, М. Карновського, І. Мигури, Г. Тепчегорського, Г. Левицького, О. Козачківського. В 19 ст. на Україні працювала ціла плеяда граверів. Перше місце серед них належить Т. Шевченкові, якому було надано звання академіка гравюри. В рад. час розширились тематичні обрії, урізноманітнилися жанри, тех. можливості укр. Г. Серед визначних рад. майстрів укр. гравюри - О. Кульчицька, В. Касіян, О. Пащенко, В. Заузе, Л. Левицький, В. Мироненко, М. Дерегус, Г. Яку-тович, О. Данченко. Іл. див. на окремому аркуші, с. 448-449.

Літ.: Попов П. Матеріали до словника українських граверів. К., 1926; Попов П. Матеріали до словника українських граверів. Додаток I. К., 1927; Сидоров А. А. Древнерусская книжная гравюра. М., 1951; Касіян В. І., Турченко Ю. Я. Українська радянська графіка. К., 1957; Касіян В. І., Турченко Ю. Я. Українська дожовтнева реалістична графіка. К., 1961; Турченко Ю. Я. Український естамп. К., 1964; Степовик Д. В. Олександр Тарасевич. К., 1975; Кристеллер П. История европейской гравюры XV-XVIII века. Пер, с нем. Л., 1939.

Д. В. Степовик.

Гравюра

 

Схожі за змістом слова та фрази