Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow плат-пон arrow ПОЗОВ
   

ПОЗОВ

позовна вимога — цив. процесуальний засіб, яким забезпечується реалізація права на звернення до суду і порушення його діяльності з метою захисту майнових і особистих немайн. прав та охоронюваних законом інтересів у справах, що виникають по спорах з цив., сімейних, труд., кооп., авторських та ін. правовідносин. Цю властивість П. нормативно відображено в ст. 4 ЦПК України, за якою всяка заінтересована особа має право у встановленому законом порядку звернутися до суду за захистом порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу. Сама вимога до суду про захист права та охоронюваного законом інтересу називається «позовом» або «позовною вимогою» і опосередковується позовною заявою (ч. 2 ст. 5 ЦПК). У такій вимозі до суду міститься також вимога до відповідача, тому П. має матеріально-правову та процесуально-правову сторони, що співвідносяться між собою, як відповідні галузі права, нормами яких ці сторони П. врегульовано.

Вимога позивача до відповідача (матеріально-правова сторона П.), хоча й має допроцес. характер, виникає ще до порушення цив. процесу по справі, але тільки з порушенням справи набуває цив.-процес, характеру як складова частина П. Це свідчить про те, що П. виступає цив.-процес, формою, яка забезпечує функціонування матеріального закону, його примус, реалізацію за допомогою д-ви в особі її органу, яким є суд. Процес.-прав, сторона П. — це вміщена в ньому вимога до суду про захист права у спірних правовідносинах. П. має складові частини-елементи: предмет, підставу, зміст. Предмет П. характеризує матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, щодо якої він просить постановити суд. рішення. Предмет П. опосередковується спірними правовідносинами — суб'єктив. правом і обов'язком позивача та відповідача. Підставу П. становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і докази. Ними є юрид. факти матеріально-правового характеру, що визначаються нормами матеріального права, які регулюють спірні правовідносини; доказові факти, на підставі яких можна зробити висновок про їх наявність чи відсутність; цив.-процес. факти, які підтверджують наявність обставин, необхідних для реалізації права на пред'явлення П., заходів щодо його забезпечення та ін.

Змістом П. є звернена до суду вимога позивача про проведення судом певних дій із зазначенням способу суд. захисту. За способом суд. захисту розрізняють П. про присудження, П. визнання і П. перетворювальні. П. про присудження спрямовуються на поновлення порушеного права й усунення наслідків правопорушення. Вони вимагають поновлення стану, що існував до порушення права, і припинення дій, які порушують його; примушування відповідача до виконання обов'язку в натурі й стягнення з нього завданих збитків, передбачених законом або договором. П. про визнання застосовуються для усунення спору між сторонами шляхом з'ясування існуючих між ними правовідносин для того, щоб суд своїм рішенням підтвердив наявність чи відсутність права та обов'язку (права власності, авторства тощо). Перетворювальні П. спрямовуються на зміну або припинення прав, відносин (виділення частки із спільного майна, припинення договору найму тощо). П. класифікуються також залежно від характеру спірних правовідносин (трудових, шлюбно-сімейних) і у складі окр. правовідносин (про поновлення на роботі, про право власності тощо).

Див. також Позов прокурора, Позовна давність.

М. Й. Штефан.

 

Схожі за змістом слова та фрази