Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow А-акт arrow АДАПТАЦІЯ ПСИХІЧНА
   

АДАПТАЦІЯ ПСИХІЧНА

(лат. adaptatio -пристосування) — зміна форми або змісту псих, реакцій зі зміною енергет., динам. та інформ. характеристик зовн. чи внутр. подразників психіки. Обсяг поняття А. п. передбачає особу, наділену свідомістю, і середовище як сукупність певних матеріальних та інформац. властивостей довкілля, доступних сприйманню психікою людини. Узгоджена динаміка їхньої взаємодії становить зміст поняття А. п. За напрямом А. п. може бути прямою або зворотною, за змістом — функціональною або структурною, за способом формування — пасивною або активною.

Адаптац. можливості психіки людини обмежені особливостями вищої нервової діяльності, які закладаються у процесі її формування у до- і післяпологовому періоді. Здатність до А. п. формується у процесі еволюції людини і спрямована на збереження її як виду. Пряма А. п. передбачає зміну псих, реакцій і стереотипів поведінки людини під впливом зовн. обставин. Зворотна А. п. передбачає зміну оточення внаслідок цілеспрямованих дій людини. При функціональній А. п. психічні реакції людини на рівні поведінки змінюються тільки на короткий час зміни зовніш. обставин, після чого особа повертається до свого поперед, психічного стану. Втрата такої здатності засвідчує, що А. п. набула структурного характеру внаслідок пост, повторення функц. змін або тривалого перебування у новому псих, стані. Фактор А. п. має важливе значення для вивчення причин злочинності, ефективності дії виправно-трудового права, перевиховання правопорушників тощо. Літ.: Китаев-Смык Л. А. Психология стресса. М., 1983; Абрамов В. А., Пуцай С. А. К вопросу о регистрах псих, дезадаптации. В кн.: Клин, и орг. вопросы общей и суд. психиатрии. К., 1993. В. Б. Первомайський.

АДАТ (араб. — звичай) — звичаєве право в деяких іслам, країнах. Більшість норм А. становлять звичаї, що діяли до прийняття ісламу або в період ісламізації, але чомусь не увійшли до осн. зводу мусульманського права — шаріату. У містах Мекка, Медина та прилеглих районах, де звичаєве право арабів справило величез. вплив на формування ісламу та його правового комплексу, система застосовуваних нарівні з шаріатом звичаїв іменується «урф», що тотожне поняттю «адат» і прилучається до шаріату. У значній частині мусульм. світу норми А. застосовуються поза шаріатом. Це стосується: країн, де ісламізація мала поверховий характер і шаріат, суди або зовсім не склалися, або не користуються авторитетом (Пн. і Центр. Африка); країн, де всупереч багатовіковій ісламізації зберігаються родоплемін. відносини; народів з власною розвиненою правовою системою. А. регулює успадковування по жін. лінії та ін. матріархальні відносини у туарегів (Пн. Африка), кровно-родинні обов'язки у народів Кавказу, шлюбні стосунки у народів Центр. Африки. В мусульм. світі А. найчастіше користуються третейські судді (хакам). Духовні судді (каді) або світські можуть користуватися А. лише в тому разі, коли відсутня відповідна норма в шаріаті.

Літ:. Фанденберг Л. В. С. Осн. начала мусульм. права. СПб., 1882; Шарль Р. Мусульм. право. М., 1959; Мусульм. право. М.,1984; Сюкияйнен Л. Р. Мусульм. право. М., 1986. Л. М. Маймескулов, О. Н. Ярмиш.

 

Схожі за змістом слова та фрази