Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow Т-тов arrow ТЛУМАЧЕННЯ НОРМ ПРАВА
   

ТЛУМАЧЕННЯ НОРМ ПРАВА

- інтелектуально-вольова діяльність, спрямована на з'ясування і роз'яснення волі законодавця, матеріалізованої у нормі права, а також результати цієї діяльності. Застосовується у правотворенні, всіх формах реалізації права, систематизації, правовому вихованні, наук, діяльності тощо. У правовому регулюванні роль Т. н. п. обмежується правильним розумінням дійсного змісту норми права та його розгорнутим, обгрунтованим роз'ясненням ін. суб'єктам права.

Предметом тлумачення є норма права, її текст, пов'язані з нею прав, та неправові джерела. Об'єктом тлумачення виступає воля законодавця, виражена в нормі права. Метою Т. н. п. є: у правотворенні — видання норми права, яка б найповніше задовольняла соціально-екон., політ., культурну та ін. потреби життя, ефективно, повно та чітко регулювала сусп. відносини й органічно вписувалася у чинну прав, систему; в реалізації права — правильне, точне та однакове з'ясування усіма суб'єктами сусп. відносин дійсного змісту норм права; у прав, вихованні — з'ясування суб'єктами сусп. відносин гол. ідей, принципів, цілей права, своїх прав і обов'язків, необхідності дотримання та виконання норм права. Стрижнева мета Т. н. п. полягає в охороні та всебіч. зміцненні законності. Діяльність з Т. н. п. складається з двох частин — з'ясування і роз'яснення. З'ясування норми права — це: внутр. процес мислення, який здійснюється особою з допомогою способів тлумачення і спрямований на пізнання та розкриття волі законодавця, вираженої у нормі права; певний результат з'ясування, до якого приходить суб'єкт тлумачення у процесі пізнання змісту норми права. Процес з'ясування здійснюється з допомогою таких способів тлумачення: 1) логічний спосіб — сукупність лог. прийомів і правил (закон тотожності, закон заперечення, закон достатньої підстави, лог. перетворення, висновки з норм, висновки за аналогією тощо) для з'ясування лог. структури волі законодавця, вираженої у нормі права; 2) мовний спосіб — сукупність мовних правил (лексики, морфології, синтаксису, пунктуації, спец, мовних правил, розроблених правовою наукою) для тлумачення зовн. вираження, тексту норми права; 3) системний спосіб — сукупність прийомів і правил, розроблених юрид. наукою на підставі вчення про системність права, для з'ясування систем, характеру волі законодавця, розуміння систем, зв'язків норми права, що тлумачиться, з ін. нормами, особливо з тими, які регулюють однакові або однорідні сусп. відносини, її місце в системі права; 4) історичний спосіб — сукупність прийомів та правил (порівн. висновки, аналіз істор. обставин, причин ухвалення норми права та її завдань і мети) для з'ясування генези норми права, її зв'язків з неправовими джерелами. Результатом з'ясування норми права є висновки, яких дійшов суб'єкт тлумачення у процесі з'ясування норми з допомогою усієї сукупності способів тлумачення, що адекватні дійсному змісту норми права та відповідають критеріям істинності й правильності результату тлумачення.

Порівнюючи висновки з'ясування н орми права, отримані з допомогою усієї сукупності способів тлумачення, з висновками, одержаними з безпосеред. з'ясування тексту відповід. норми, можна виділити три види порівн. висновків про результат з'ясування норми права: 1) адекватне тлумачення — коли висновки з'ясування змісту норми права, отримані в результаті застосування усіх способів тлумачення, збігаються з висновками, що безпосередньо випливають з букв, тексту прав, норми; 2) розширене тлумачення — коли висновки з'ясування дійсного змісту норми права, отримані в результаті застосування усіх способів тлумачення, є ширшими, ніж висновки, що безпосередньо випливають з букв, тексту прав, норми; 3) обмежене тлумачення — коли висновки з'ясування норми права, отримані в результаті застосування усіх способів тлумачення, є вужчими за висновки, що безпосередньо випливають з букв, тексту правової норми. Критерієм адекватності результату з'ясування змісту норми права волі законодавця, вираженій у цій нормі, є загальнолюд. практика, яка виявляється безпосередньо або в опосередкованих формах — юрид. практиці, лог. правильності, досвіді мов. спілкування тощо.

Роз'яснення норми права: 1) діяльність особи, яка має зовн. вираження і спрямована на пояснення третім особам змісту прав, норми; 2) результат процесу роз'яснення норми права, який отримує зовн. вираження в акті роз'яснення. Роз'яснення дається у тих випадках, коли в результаті з'ясування суб'єкт тлумачення вважає за потрібне дати докладніше, розгорнуте пояснення змісту цієї норми для її правильного й однакового розуміння ін. особами. Процес роз'яснення норми права поділяється на два осн. види: 1) офіційне тлумачення — процес роз'яснення змісту норми третім особам, який здійснюється уповноваженим на це суб'єктом та має обов'язковий характер [напр., роз'яснення питань застосування норм Закону України «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту» (1998), яке надається Міжвідомчою комісією з міжнар. торгівлі]; 2) неофіційне тлумачення — процес роз'яснення прав, норми ін. особам, який може здійснюватися будь-яким суб'єктом тлумачення і не має юрид. сили (напр., тлумачення змісту прав-вих норм, яке надається адвокатами). В свою чергу, офіц. тлумачення поділяється на: загальне офіц. тлумачення — має заг. характер і поширюється на необмежену кількість сусп. відносин, регульованих нормою права, що тлумачиться (напр., тлумачення Конституції та Законів України, яке надається Конст. Судом України); казуальне офіц. тлумачення — надається суб'єктом тлумачення щодо конкр. казусу та поширює свою дію тільки на даний казус (напр., тлумачення змісту норми права щодо її застосування до відносин, які є предметом розгляду в суд. справі, що надається суд. органом); автентичне офіц. тлумачення — роз'яснення змісту норми права, що надає суб'єкт, який видав цю норму; делеговане офіц. тлумачення — роз'яснення норми права, що здійснює суб'єкт, який має відповідні повноваження на такі дії. Неофіц. роз'яснення поділяється на: доктринальне тлумачення — неофіційне роз'яснення змісту норм права, яке дають суб'єкти науки д-ви та права (напр., тлумачення прав, норм, яке здійснюється вченими Ін-ту д-ви і права ім. В. М. Корецького НАН України в процесі наук, діяльності та проведення наук.-прав. експертиз); профес. тлумачення — неофіц. роз'яснення норми права, яке дають профес. суб'єкти д-ви і права (напр., тлумачення змісту прав, норм, яке дається посад, особами Мін'юсту України); побут, тлумачення — неофіц. роз'яснення норми права, що його дають будь-які суб'єкти тлумачення, за винятком вищевказаних категорій (напр., тлумачення норм права, яке дається гр-нами при укладенні та виконанні угод цив.-прав, характеру). Роз'яснення змісту прав, норми отримує зовнішній вираз в акті тлумачення. Акт офіц. роз'яснення — вид прав, акта, що містить заг. або індивідуальні правоположення, які, не будучи нормами права, розгорнуто і обгрунтовано роз'яснюють їх дійсний зміст, не є джерелом права, але перебуває у тісному підпорядкованому зв'язку з нормою права, яку він тлумачить, і має обов'язковий характер.

У цив. праві окремо виділяють тлумачення договору як джерела права, що становить діяльність із з'ясування чи пояснення (інтерпретації) змісту договору (угоди), яка здійснюється стороною (сторонами) або на її (їх) вимогу судом з метою його правильного сприйняття і реалізації. Осн. принципи і правила такого тлумачення визначені ст. 213, 637 ЦивК України (2003). При тлумаченні договору беруться до уваги однакове для всього змісту договору букв, значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Зміст договору встановлюється також порівнянням його відповідної частини зі змістом ін. частин, усім змістом договору, намірами сторін. У разі неможливості визначення справжньої волі особи, яка вчинила договір (угоду), до уваги беруться мета договору, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, дальша поведінка сторін, текст типового договору та ін. обставини, що мають істотне значення.

Літ.: Вопленко H. H. Офиц. толкование норм права. М., 1976; Закон: создание и толкование. М., 1999; Соцуро Л. В. Неофиц. толкование норм права. М., 2000; Власов Ю. Л. Проблеми тлумачення норм права. К., 2001.

Ю. Л. Власов, В. П. Нагребельний.

 

Схожі за змістом слова та фрази