Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow І arrow ІСТОРИКО-КУЛЬТУРНІ ЗАПОВІДНИКИ
   

ІСТОРИКО-КУЛЬТУРНІ ЗАПОВІДНИКИ

- ансамблі і комплекси пам'яток історії та культури, які мають особливу істор., наук., художню чи ін. культурну цінність і охорона яких здійснюється на підставі окремих (про кожен з них) положень. Історія створення І.-К. 3. в Україні починається з 20-х рр., коли постановами РНК УСРР «Про охорону залишків старогрецького міста Ольвії» від 13.IX 1921 та «Про охорону стародавньої грецької колонії Ольвії» від 31.V 1924 комплекс антич. пам'яток було оголошено «національним добром» і визначено правовий режим їх дослідження, використання та збереження. Урядовою постановою від 20.VІІІ 1925 держ. заповідником оголошено також тер. могили Т. Г. Шевченка в Каневі. Після затвердження 16.VІ 1926 ВУЦВК і РНК УСРР «Положення про пам'ятники культури і природи», яке регламентувало порядок визначення комплексів пам'яток І.-к. з., їх мережа в Україні зросла до 9. Внаслідок розпочатих репресій проти реліг. діячів, масового закриття монастирів, церков їх істор.-архіт. цінності потребували догляду. Зокрема, Києво-Печерську лавру було визнано І.-к. з. і перетворено на «Всеукраїнське музейне містечко». Це також стосувалося монастиря «босих кармелітів» у Бердичеві, пам'яток реліг. мист-ва Чернігова, Новгород-Сіверського, замку-фортеці у Кам'янці-Подільському тощо. Характерною особливістю І.-к. з. було те, що їхня діяльність тісно пов'язувалася з музейною справою, і це сприяло збереженню та підтриманню у належному стані нерухомих культових пам'яток-споруд.

Відповідно до Закону УРСР «Про охорону і використання пам'яток історії та культури» (1978) рішення про утворення І.-к. з. приймається Урядом. Положення про істор.-культур, заповідник, на підставі якого здійснюється охорона кожного з них, затв. М-вом культури і мистецтв Укра їни. І.-к. з. створюються як державні І.-к. з. (музеї-заповідники) і як державні історико-культурні заповідні території (місця). Території істор.-культур, музею-заповідника вилучається із сільськогосп. користування і передається заповіднику згідно з чинним зак-вом. Нині в Україні організовано понад 50 істор.-культур., істор.-архіт., істор.-археол., істор.-меморіальних заповідників, які мають статус юрид. особи. Статус національних надано таким І.-к. з.: «Софійський музей», «Києво-Печерська лавра» (Київ), Шевченківський національний заповідник (м. Канів Черкас, обл.), «Херсонес Таврійський» (Севастополь), «Давній Галич» (м. Галич Івано-Франк. обл.), «Хортиця» (Запоріжжя), «Качанівка» (с-ще Качанівка Ічнянського р-ну Черніг. обл.), «Поле Берестейської битви» (м. Берестечко Рівн. обл.), «Чигирин» (м. Чигирин Черкас, обл.), «Переяслав-Хмельницький» (м. Переяслав-Хмельницький Київ. обл.).

Істор. центри, квартали, площі, вулиці, пам'ятні місця, культурні шари давніх міст та ш. нас. пунктів, природні та штучні ландшафти, які становлять особливу істор., археол., містобуд. і архіт. цінність, можуть оголошуватися істор.-культур. заповідними територіїями (місцями) обласними, міськими (міст загальнодерж. значення) держ. адміністраціями. Історико-культурні заповідні території (місця) створюються як зони спец, режиму охорони і використання територій міст, що історично склалися, ін. нас. пунктів, ландшафтів. На заповід. територіях (місцях) забороняються земляні, буд. та ін. роботи, госп. діяльність без дозволу держ. органів з питань охорони пам'яток.

Літ.: Комплексная охрана и реставрация ансамблей и истор.-культур. заповедников. М., 1989.

В. І. Акуленко.

 

Схожі за змістом слова та фрази