Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow стрих-судн arrow СТРУКТУРА ГРУНТУ
   

СТРУКТУРА ГРУНТУ

—стан, що його набуває грунт внаслідок з'єднання дрібних частинок у грудочки (агрегати) різних величин, форми, властивостей і який є характерним для даного грунту та його окремих шарів і генетичних горизонтів. Властивість грунту утворювати агрегати (структурні елементи) і розпадатися на них під впливом незначного зусилля паз. структурністю грунту. В агрономічному відношенні найціннішими є водостійкі кулясті структурні окремості розміром від 1 до 10 мм. Якщо вміст таких окремостей у верхньому шарі грунту переважає, грунт наз. структурним. Якщо ж мех. елементи (див. Механічний склад грунту), з яких складається грунт, не зв'язані між собою в більші агрегати, грунт наз. безструктурним. У грунті, що має агрономічно цінну структуру, створюється достатній запас доступної для рослин вологи і сприятливий поживний режим. Структурні грунти добре провітрюються, прогріваються і швидше, ніж безструктурні, набувають навесні стану спілості (див. Спілість грунту), що забезпечує високу якість обробітку грунту при найменшій витраті тягових зусиль, підвищення ефективності всіх агротех. заходів; в результаті створюється сприятливий водний режим грунту, а також повітряний і поживний режими. Факторами утворення агрономічно цінної С. г. є: наявність у грунті достатньої кількості (мінімум 15 % ) дрібних глинистих часточок (мулу), свіжого активного перегною, насиченість цих складових частин грунту основами (Са і Мg); добрий розвиток кореневої системи рослин, що сприяє розподілу ґрунтової маси на грудочки; періодичне підсихання і проморожування маси грунту; активна діяльність ґрунтових організмів, зокрема дощових червів. Структурного стану можуть набувати глинисті і суглинкові грунти. У піщаних та ін. мало зв'язаних грунтах, що містять невелику кількість глинистих часточок, структурні агрегати не утворюються або утворюється їх дуже мало. Створенню, збереженню і поліпшенню С. г. сприяють раціональний обробіток грунту, внесення органічних добрив, вапнування грунтів, гіпсування грунтів, посіви багаторічних трав у сівозмінах, застосування сидерації тощо. Починаючи з 1950 в ряді країн (СРСР, Великобританія, Угорщина, НДР, США) для прискорення і посилення процесів структуроутворення стали застосовувати штучні структуроутворювачі — синтетичні полімери, виготовлені на основі акрилової кислоти, — т. з. криліуми. Основні питання структуроутворення та агровиробничого значення С. г. розроблені в працях вітчизняних вчених П. А. Костичева, В. Р.Вільямса, К. К. Гедройца, О. Н. Соколовського. Значний вклад у науку про С. г. внесли також зарубіжні вчені, зокрема Т. Шлезвінг, Є. Вольні, Є. Мітчерліх (Німеччина) і Е. Рассел (Англія).

М. М. Годлін.

 

Схожі за змістом слова та фрази