Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow київ-кири arrow КИРГИЗЬКА РАДЯНСЬКА СОЦІАЛІСТИЧНА РЕСПУБЛІКА
   

КИРГИЗЬКА РАДЯНСЬКА СОЦІАЛІСТИЧНА РЕСПУБЛІКА

Киргизія.

Загальні відомості. Кирг. РСР утворена 5. XII 1936. Розташована на Пн. Сх. Середньої Азії. Межує на Пн. з Каз. РСР, на Зх.— з Узб. РСР, на Пд. Зх.— з Тадж. РСР, на Пд. Сх. і Сх.— з Китаєм. У республіці — 3 області, 38 районів, 18 міст, 31 селище міського типу. Карти див. на окремому аркуші, с. 208—209.

Державний лад. Кирг. РСР — суверенна рад. соціалістична два, яка входить до складу СРСР. Діюча Конституція Кирг. РСР затверджена 20.IV 1978 8-ю позачерговою сесією Верховної Ради республіки 9-го скликання. Найвищий орган держ. влади і єдиний законодавчий орган Кирг. РСР — однопалатна Верховна Рада Кирг. РСР, що обирається строком на 5 років. Верховній Раді Кирг. РСР підзвітна обирана нею Президія Верховної Ради Кирг. РСР — постійно діючий орган Верховної Ради республіки, який здійснює в межах, передбачених Конституцією Кирг. РСР, функції найвищого органу державної влади республіки в період між її сесіями. Верховна Рада Кирг. РСР утворює Уряд Кирг. РСР — Раду Міністрів Кирг. РСР — найвищий виконавчий і розпорядчий орган держ. влади республіки, підзвітний їй в усій своїй діяльності. Місц. органами держ. влади в областях, районах, містах, селищах, селах, аулах і кишлаках Кирг РСР є відповідні місц. Ради нар. депутатів, обирані населенням строком на 2,5 року. У виборах Рад нар. депутатів Кирг. РСР беруть участь громадяни СРСР, які досягли 18 років, на основі загального, рівного й прямого виборчого права при таємному голосуванні. Найвищий суд. орган республіки— Верховний Суд Кирг. РСР, що обирається Верховною Радою Кирг. РСР строком на 5 років.

Природа. К.— гірська країна, бл. 75% її тер.— високі гірські хребти. Пн.-сх. (більша) частина республіки розташована в межах Тянь-Шаню, хребти якого складають три гірські пасма, що простягаються майже в широтному напрямі. Вони утворюють на Сх. потужний гірський вузол з вершинами пік Перемоги (7439 м) і Хан-Тенгрі (6995 м). Пн. пасмо складають хребти Кюнгьой-Ала-Тоо, Киргизький і Таласький Алатау; середнє (на Пд. від Іссиккульської улоговини) — хребти Терскей-Ала-Тоо, Джумгал-Too, Суусамир-Тоо, Молдо-Тоо, масив Ак-Шийрак та ін., південне — хребти Кокшаал Тау, Ат-Баші та ін. На Пд. Зх. республіки — пн. схили Туркестанського і Заалайського (пік Леніна — 7134 м) хребтів, Алайський хр. Зх. частина К. менш розчленована, між гірськими хребтами лежать улоговини та високі плоскогір'я — сирти, що використовуються як літні пасовища. Долини займають невеликі площі (окраїни Ферганської долини, Алайська, Таласька, Чуйськата ін.). Для тер. К. характерна висока сейсмічна активність; осередки землетрусів містяться гол. чин. у районах Ферганського та ін. гірських розломів. К. багата на родовища вугілля, нафти і газу (Ферганська долина), поліметалевих руд і рідкісних металів, сірчаного колчедану, ртуті, сурми, олова, миш'яку, золота, кам'яної солі, буд. матеріалів (мергелю, вапняку, гіпсу, каолінітових і бентонітових глин тощо). Численні термальні та мінеральні джерела. Клімат К. різко континентальний, дуже різноманітний (від сухого субтропічного до високогірно-тундрового), що зумовлено гірським рельєфом. Пересічна т-ра січня від —1,5 до —8° в долинах, від —8 до —20° в середньогір'ї і до —27,7° у високогір'ї; червня — від +20 до +27° в окраїнних долинах, від +15 до +17° у міжгірних долинах, до +5° і нижче у високогірному поясі. На пн. і зх. схилах окремих хребтів, зокрема окраїнних, опадів 750—1000 мм, на сх. схилах і в улоговинах Тянь-Шаню 200—400 мм на рік. У високогірній зоні поширене зледеніння, площа його 6578,3 км2 (переважно в долинах Таріму і Сирдар'ї). Найбільші льодовики: Південний Інильчек (пл. понад 800 км2), Пн. Інильчек, або Різниченка (пл. 211 км2) та ін. Річки К. гірські з льодовиковим та сніговим живленням, повноводні, з літнім паводком. Гол. річки: Нарин, Талас, Чу, Карадар'я, Кизил-Суу. Найбільші озера: Іссик-Куль (солоне), Сонг-Кьоль, Чатир-Кьоль. Річки та озера мають велике енергетичне та іригаційне значення. В поширенні грунтово-рослинного покриву К. простежується вертикальна поясність. У передгір'ях і посушливих долинах переважають сіроземи, до вис. бл. 2000 м — каштанові грунти, які змінюються чорноземовидними та гірсько-лучними грунтами. В долинах і міжгірних улоговинах поширені ділянки пустельної та напівпустельної рослинності. У передгір'ях — полинові, полиново-злакові та злакові степи, які в горах переходять у різнотравно-злакові луки з заростями чагарників. Вище розташована зона лісів (тянь-шанська ялина, ялиця, дикоростучі фруктові дерева, волоський горіх, шипшина та ін.), що займає 3,5% тер. республіки і переходить у зону субальпійських лук (осн. літні пасовища). На висотах 3600— 4000 м — холодні пустелі й гірські тундри. Флора К. налічує понад 3,5 тис. видів. Тваринний світ республіки різноманітний. У передгір'ях та на прилеглих до гір рівнинах водяться гризуни — ховрах, тушканчик, заєць-толай; з птахів — дрофа. рябчик, саджа.

Різноманітна фауна лісів: із ссавців — дика свиня, козуля, бурий ведмідь, лисиця, борсук, рись, вовк, горностай, лісова куниця, марал та ін.; з птахів — яструб-тетерев'ятник, підсоколик, гімалайська пищуха, дрізд, тянь-шанська горіхівка та ін. У високогір'ях — теку (гірський козел), архар, сніговий барс, кам'яна куниця, реліктовий ховрашок та ін.; з птахів — улар (гірська індичка), куріпка кеклик, перепілка, альпійська галка, шишкар, грифи та ін. У К. акліматизовані ондатра, єнот, амер. норка, білка-телеутка, нутрія. Для охорони природи на тер. К. створено Іссик-Кульський заповідник і Сари-Челекський заповідник.

О. Бараталієв.

Населення. Корінне населення — киргизи (88,5% усіх киргизів СРСР: 1970, перепис). Живуть також росіяни, узбеки, українці, німці, татари, уйгури, казахи, таджики, дунгани та ін. Пересічна густота нас.— понад 18 чол. на 1 км2 (1979). Міськ. населення — 39% (1979). Найбільші міста: Фрунзе, Ош.

Історія. Тер. К. заселена з епохи палеоліту. В 7 ст. до н. е. кочовики, що жили на тер. К., увійшли до племінних союзів (саків, усу-нів та ін.), землеробські райони — до складу рабовласницьких д-в (у 2—1 ст. до н. е.— д-ва Давань, у 1—4 ст. н. е.— Кушанське царство). В 4—5 ст. н. е. на тер. К. почали виникати ранньофеод. д-ви. В 6—7 ст. К. входила до складу Тюркського каганату, на поч. 8 ст.— Тюргешського, а з серед. 8 ст.— Карлуцького каганатів. З серед. 10 до серед. 12 ст. К. входила до держави Караханідів (див. Караханіди). В той період значного розвитку набули торгівля, ремесло та культура. Монг. навала на тер. К. в 1-й чверті 13 ст. надовго загальмувала процес формування кирг. народності та екон. розвиток країни. Панівною галуззю г-ва стало напівкочове скотарство. В 2-й пол. 15 ст. на тер. Пн. К. вперше склалося самостійне ханство, яке в основному включило кирг. народність. Утворення ханства супроводжувалося ліквідацією монг. панування. В 2-й пол. 16 ст. киргизи спільно з казахами та узбеками вели боротьбу проти навали ойратів. У 20—30-х рр. 19 ст. тер. К. завоювало Кокандське ханство. У відповідь на жорстокий гніт кокандських ханів у К. спалахували численні повстання. Складна зовнішньополітична обстановка, нестійке внутр. становище, торг. інтереси примушували киргизів шукати заступництва у Росії. В серед. 19 ст. киргизи почали приймати рос. підданство. До 1863 уся Пн. К., де проживала більшість кирг. населення, ввійшла до складу Рос. імперії. Пд. К. приєдналася до Росії невдовзі після ліквідації Кокандського ханства (1876). Незважаючи на колоніальні утиски царизму, входження К. до складу Росії мало прогресивне значення: припинилися феод. міжусобиці, було знищено рабство, почалося зародження капіталістичних відносин, формування робітничого класу. Відбувалося зближення кирг. народу з російським та ін. народами Росії, які спільно боролися проти царизму і місц. експлуататорів. На тер. К. переселилася значна кількість селян з Росії і України; тут виникли десятки рос.-укр. поселень. Переселенці принесли у К. досвід і культуру землеробства, що сприяло переходові киргизів до осілого життя. У кін. 19 ст. в К. почала розвиватися гірничодобувна пром-сть, зокрема вугільна. На підприємствах К. працювала значна кількість українців — шахтарів з Донбасу. На поч. 20 ст. у К. виникли перші соціал-демократичні групи й гуртки. У період революції 1905—07 відбулися страйки робітників на шахтах Кизил-Кії і Сулюкти, виступи дехкан і селян-переселенців. У 1916 ряд повітів К. був охоплений нац.-визвольним повстанням (див. Середньоазіатське повстання 1916). Після Лютневої революції 1917 у К., як і в усій країні, встановилося двовладдя. У березні в ряді місць К. було створено Ради робітничих і Ради солдат. депутатів. 7(20).IV 1917 у Ташкенті створено Туркестанський к-т бурж. Тимчасового уряду. Поворотним пунктом в історії кирг. народу, як і всіх інших народів Росії, була перемога Великої Жовтн. соціалістич. революції. До серед. 1918 Рад. влада перемогла на всій тер. К. З листопада 1917 по липень 1918 в багатьох місцях краю оформилися більшовицькі орг-ції. В кін. квітня 1918 К. ввійшла до Туркестанської АРСР. Повалені експлуататорські класи, спираючись на допомогу іноземних імперіалістів, почали збройну боротьбу проти Рад. влади (див. Басмацтво). Червона Армія з допомогою трудящих Туркестану до листопада 1920 в основному ліквідувала контрреволюційні осередки в країні. Рештки басмацьких банд діяли 1921—23. Розгром контрреволюції

в Туркестані очолювали М. В. Фрунзе і В. В. Куйбишев. Серед командирів загонів Червоної гвардії і частин Червоної Армії, що боролися за Рад. владу в К., відзначилось чимало українців. В роки мирного будівництва в К-було здійснено земельно-водну реформу (1921—22), що сприяло соціалістичній перебудові с. г. В результаті національно-державного розмежування радянських республік Середньої Азії 14.Х 1924 було утворено Кара-Кирг. а. о.; 25. V 1925 її перейменовано на Кирг. а. о. 1.ІІ 1926 утворено Кирг. АРСР, 5.ХІІ 1936 — Кирг. РСР. Внаслідок здійснення індустріалізації, колективізації с. г., що супроводилися переходом скотарів до осілого життя, і культурної революції К. з відсталої окраїни царської Росії перетворилася на ін-дустр.-агр. республіку. Велику допомогу кирг. народові надали трудящі братніх республік, у т. ч. УРСР.

У період Великої Вітчизн. війни 1941—45 воїни К. героїчно билися на фронтах. 316-а (8-а гвард.) Панфіловська д-зія, сформована в К. і Казахстані, вславилася в боях під Москвою (див. Панфіловці). танкова колона "Радянський Киргизстан", збудована на кошти трудящих К.,— під Сталінградом, на Україні. Понад 40 тис. воїнів з К. нагороджено орденами і медалями, 70 чол. удостоєно звання Героя Рад. Союзу, в т. ч. Усенбеков, А. Чортеков і М. Тешебаєв — за форсування Дніпра. Г-во К. було перебудовано на воєнний лад. На її тер. розмішено ряд евакуйованих підприємств, у т. ч. з України. Після визволення УРСР від нім.-фашист. загарбників трудящі К. надали їй значну допомогу у відбудові нар. г-ва. У післявоєнний час вони разом з усіма народами СРСР успішно розв'язують завдання дальшого розвитку нар. г-ва республіки. Кирг. РСР нагороджено орденами Леніна (1957, 1963), Дружби народів (1972), Жовтневої Революції (1974).

К. К. Орозалієв, В. М. Плоских.

Комуністична партія Киргизії. З червня 1918 більшовицькі орг-ції К. входили до складу Комуністичної партії Туркестану. З утворенням Кара-Кирг. а. о. (1924) оформилася обл. парт. орг-ція. Після утворення Кирг. РСР (1936) 5— 16.VI 1937 відбувся 1 з'їзд Комуністичної партії (більшовиків) Киргизії [КП(б)К]. З жовтня 1952 має сучасну назву. На 1.І 1979 налічувала 118 237 членів і кандидатів у члени партії. Черговий, XVI з'їзд відбувся 16—18.І 1976. Перший секретар ЦК Компартії Киргизії — Т. У. Усубалієв (з 1961). ЛКСМ Киргизії засн. як обл. комсомольську орг-цію у травні — червні 1925, в 1937 її перетворено на ЛКСМ Киргизії. На 1.І 1979 в її лавах було 148 829 комсомольців.

Профспілки Киргизії на 1.1 1979 налічували 1 302 766 чол.

Народне господарство. К.— індустр.-агр. республіка. Нар. г-во республіки є складовою частиною єдиного народногосподарського комплексу СРСР. У загальносоюзному поділі праці К. виступає як район виробництва кольорових металів, с.-г. машин, електротех. виробів і приладів, вовняних і шовкових тканин, цукру-піску та продукції тваринництва. За роки Рад. влади залучено до експлуатації мінеральні та гідроенергетичні ресурси К.. на базі яких розвиваються електроенергетика, паливна пром-сть, кольорова металургія, пром-сть буд. матеріалів. Послідовне здійснення ленінської нац. політики, прискорений розвиток економіки раніше відсталого краю зумовили створення сучас. індустрії і високомеханізованого колективного с. г. В 1978 у валовому суспільному продукті республіки частка пром-сті становила 57,4%, с. г.—21,5%, буд-ва — 10,4%. транспорту і зв'язку — 2,7%. Капіталовкладення у нар. г-во К. 1978 становили 782 млн. крб. (1965 — 479 млн. крб.). Продуктивність праці 1978 зросла проти 1970: в пром-сті — в 1,4 раза, в буд-ві — в 1,2 раза. Нац. доход республіки збільшився за 1971—78 в 1,4 раза. Виплати і пільги з сусп. фондів споживання зросли за 1971—78 на 79%, роздрібний товарооборот — на 66%. За цей період введено в дію 8778 тис. м2 заг. (корисної) житл. площі. К. входить до Середньоазіатського екон. району СРСР.

Промисловість. Більшість сучас. галузей пром-сті К. створено за роки Рад. влади. Особливо швидко розвивається машинобудування, електроенергетика, кольорова металургія, пром-сть буд. матеріалів, а також легка пром-сть. Осн. частина підприємств машинобудування й металообробки, зокрема приладобудування, електротех., автомоб. й електронної пром-сті міститься в м. Фрунзе. Підприємства електротех. пром-сті є в Пржевальську, Майлі-Саї, Каджі-Саї та ін. У Токмаку й Оші — авторемонтні з-ди, в м. Рибачому — суднобудування. За гідроенергоресурсами К. посідає 5-е місце в СРСР. Діють каскад Аламединсь-ких ГЕС, Учкурганська, Атбашин-ська, Лебединська і Токтогульська ГЕС; Фрунзенська ТЕЦ та ін. Вугільна пром-сть К. дає 1/2 вугілля, яке видобувають у Середній Азії. Майже все вугілля видобувається в Пд.-Зх. К. (родовища Кизил-Кійське, Сулюктинське, Кок-Ян-гацьке, Джиргаланське й Алма-лицьке).У передгір'ях Ферганської долини розвивається видобування нафти й газу. Кольорова металургія представлена виробництвом ртуті й сурми в Пд.-Зх. К. (1-е місце в СРСР), видобуванням і збагаченням свинцево-цинкових руд (Кадамджайський сурм'яний, Киргизький гірничо-металургійний комбінати). Промисловість будівельних матеріалів (цегла, вапно, цемент, вогнетривкі будівельні матеріали, збірний залізобетон, облицьовувальні плити і т. п.) зосереджена переважно в Чуйській долині, особливо у м. Фрунзе, й на півдні Киргизії в м. Оші. Легка пром-сть представлена бавовноочисними, текст. (випускають бавовняні, вовняні й шовкові тканини і трикотажні вироби; гол. підприємства — у містах Фрунзе й Оші), швейними і шкіряно-взуттєвими (Чуйська долина) підприємствами. Серед галузей харч. пром-сті найрозвинутіші м'ясо-мол., борошномельна й цукр. (в основному в Чуйській долині), а також кондитерська, лікеро-горілчана, консервна і тютюнова. Деревообробна і меблева пром-сть зосереджена в містах Фрунзе, Пржевальськ, Ош. Джалал-Абад, Нарин.

Сільське господарство. В результаті соціалістичних перетворень у К. створено високо-механізоване ст. виробництво. Заг. обсяг його продукції 1978 зріс проти 1960 в 1,9 раза, а порівняно з 1970 — на 123%. На кін. 1978 в республіці було 182 колгоспи і 214 радгоспів. Гірський рельєф обмежує площу, придатну для землеробства. С.-г. угіддя 1978 становили бл. 50% тер. республіки (10,1 млн. га), з них 13% (1,3 млн. га) припадає на орні землі, 85% (8,5 млн. га) — на пасовища. В умовах посушливого клімату К. велике значення має іригація (Великий Чуйський, Ат-башинський, Краснорїченський, Отуз-Адирський, Найманський канали, Кара-Ункурське, Аламединське, Токтогульське водосховища). У 1978 було зрошено 941 тис. га. Провідна за валовою і товарною продукцією галузь с. г.— тваринництво. Поголів'я (тис, па 1.І 1979): великої рогатої худоби — 957 (в т. ч. корів — 366), свиней — 298, овець і кіз — 10 037, коней —250,8. Переважну частину доходів дає тонкорунне і напівтонкорунне вівчарство. Розвинуті скотарство мол.-м'ясного напряму, конярство, птахівництво і бджільництво. В окремих районах розводять яків. У 1978 було вироблено м'яса (в забійній вазі) 152 тис. т, молока — 640 тис. т, яєць — 398 млн. шт., вовни — 31,5 тис. т. У Прифер-ганській частині Пд. К.— шовківництво. У землеробстві переважає вирощування тех. культур —цукр. буряку (Чуйська долина — єдиний у Середній Азії район буряківництва), бавовнику, тютюну, лікарського маку (за його посівами К. посідає 1-е місце в СРСР) та ефіроолійних культур. Повсюдно — посіви зернових (переважно озима пшениця, потім яра пшениця, ячмінь, кукурудза), картошія (осн. масиви — у Чон-Кемінській долині й на Сх. При-іссиккулля) та кормових культур (переважають багаторічні трави). Овочівництво й садівництво розвинуті гол. чин. у Іссик-Кульській улоговині, Чуйській долині та Пд.-Зх. К. (у двох останніх районах — також і виноградарство). Баштанництво. В 1978 площа плодово-ягідних насаджень досягла 51 тис. га (1940— 10 тис. га), виноградників відповідно — 8 тис. га (1 тис. га).

Парк с.-г. машин становив (тис. шт., кін. 1978): тракторів (фіз. одиниць) — 25,9, зернозбиральних комбайнів — 4,2. У республіці широко здійснюються спеціалізація і концентрація с.-г. виробництва на основі міжгосподарського кооперування і агропромислової інтеграції. На кін. 1978 в К. налічувалося 83 міжгосподарські підприємства і організації, в т. ч. будівельних — 39, тваринницьких -32.

Транспорт. Осн. вид транспорту — автомобільний (97% ван-тажообороту республіки). Автошляхів — 22,3 тис. км, у т. ч. 15,2 тис. км — з твердим покриттям. Найважливіші автомагістралі: Фрунзе — Нарин — перевал Тору-гарт, Рибаче — Пржевальськ, Ош — Хорог, Фрунзе — Ош. Заг. довжина з-ць — 0,37 тис. км. По тер. К. проходять вітки від осн. залізничних магістралей Середньої Азії: Лугова — Фрунзе — Рибаче, а також від Ферганського кільця до деяких районів і селищ Пд.-Зх. К. На оз. Іссик-Куль — регулярне судноплавство. Повітряні лінії сполучають м. Фрунзе з Москвою, Ленінградом, Свердловськом, Новосибірськом, Сочі, Києвом, містами Середньої Азії та Казахстану. Трубопровідний транспорт представлений газопроводами Бухара

— Ташкент — Фрунзе, Майлі-Сай— Джалал-Абад — Ош.

А. І. Ісаєв.

Охорона здоров'я. В 1978 у К. налічувалося 40,9 тис. лікарняних ліжок — 116,2 ліжка на 10 тис. ж. (1913 було 100 ліжок — 1,2 ліжка на 10тис. ж.); мед. допомогу подавали 9,5 тис. лікарів — 27 лікарів на 10 тис. ж. (1913 лише 21 лікар) і 30,5 тис. осіб серед, мед. персоналу. Лікарів готують у Кирг. мед. ін-ті. Відомі бальнеологічні курорти Аксу, Джалал-Абад, Джети-Огуз, Іссик-Ата, кліматичний і грязьовий курорт Тамга, кліматичний Чолнон-Ата.

Народна освіта, наукові та культурно освітні заклади. Напередодні Великої Жовтн. соціалістич. революції письменних серед кирг. населення було менш як 1%. У К. налічувалося 107 шкіл, де навчалося 7 тис. учнів, у т. ч. лише 574 киргизи — діти багатіїв. В єдиній чоловічій гімназії і двох прогімназіях серед учнів не було жодного киргиза. Великий Жовтень відкрив кирг. народові доступ до освіти, розвитку нац. культури. До 1940 в республіці в основному було завершено роботу по ліквідації неписьменності. Як і в усій Рад. країні, в К. здійснюється перехід до заг. серед. освіти. У 1978/79 навч. р. в 1,7 тис. загально-осв. шкіл налічувалося бл. 900 тис. учнів, у 39 серед. спец. навч. закладах — понад 47 тис. учнів, у 9 вищих навч. закладах — 53 тис. студентів. Найбільші вузи: Киргизький університет; ін-ти: полі-тех., с.-г., мед., ін-т мистецтв, жіночий пед. ін-т, всі — в м. Фрунзе. В 1978 профес.-тех. уч-ща республіки підготували 28,2 тис. кваліфікованих робітників. На кожну тисячу чоловік, зайнятих у нар. г-ві К., припадає 763 чол. з вищою і серед. (повною і неповною) освітою. Працюють Академія наук Киргизької РСР (17 н.-д. установ; 22 академіки, 30 члені в-кореспондентів; 1979), н.-д. ін-ти економіки і економіко-матем. методів планування Держплану Кирг. РСР, онкології й радіології, курортології й фізіотерапії, комплексної автоматизації меліоративних систем, тваринництва і ветеринарії та ін. наук. установи. Всього в К.— 7,6 тис. наук. працівників, зокрема 200 докторів і 2,4 тис. кандидатів наук (1978). В республіці —1,7 тис. масових б-к (фонд— 18,4 млн. одиниць зберігання; найбільша — б-ка Кирг. РСР ім. М. Г. Чернишевського), 1,1 тис. клубних закладів, 1,2 тис. кіноустановок з платним показом, 9 музеїв — істор., образотворчих мистецтв, Будинок-музей М. В. Фрунзе, всі — в м. Фрунзе, меморіальний музей М. М. Пржевальського у м. Пржевальську та ін., 7 театрів, філармонія. Позашкільні заклади: 56 палаців та будинків піонерів і школярів, дитячо-юнацькі спорт. школи, респ. дитяча екскурсійно-туристська станція, 15 станцій юних техніків, 4 — натуралістів.

Преса, радіомовлення, телебачення. В 1978 у К. видано 1119 назв книг та брошур тиражем 8,7 млн. прим., у т. ч. 464 — кирг. мовою тиражем 4,1 млн. прим.; виходило 34 журнали та ін. періодичні видання річним тиражем 32,8 млн. прим.: 107 газет річним тиражем 233 млн. прим. Друкований орган ЦК Компартії Киргизії — журн. "Комуніст" (кирг. мовою). Друкований орган ЦК Компартії Киргизії, Верховної Ради і Ради Міністрів Кирг. РСР — газ. "Радянська Киргизія" (кирг. та рос. мовами). З 1936 працює Кирг. телеграфне агентство (КирТАГ). В 1931 у м. Фрунзе почалися перші радіопередачі, з 1958 працює Фрунзенський телецентр. Респ. радіо і телебачення ведуть передачі по двох радіо- і телепрограмах киргизькою, російською, німецькою і дунганською мовами. Є радіостудія і телестудія в Оші. Література. Кирг. л-ра розвивалася на основі різножанрової уснопоетичної нар. творчості — казок і поем, пісень і переказів, т. з. малого епосу ("Курманбек", "Код-жоджаш", "Ер-Тештюк", "Джаниш Байиш") та монументальної пам'ятки — героїчного епосу "Манас". Популяризації епосу сприяли розповідачі — манасчі (С. Оразбаков, С. Каралаєв та ін.). Кирг. рад. л-ра виникла після перемоги Великої Жовтн. соціалістич. революції, її зачинателями були поети-акини Токтогул Сатилганов, Тоголок Молдо, продовжувачами — Б. Аликулов, К. Акієв, О- Болеболаєв, А. Усенбаєв. Основоположником писемної кирг. л-ри був поет А. Токомбаєв, який 1924 виступив на сторінках першої кирг. газети. Під впливом рос. л-ри почали з'являтися перші романи,

драми, поеми. Перший драматургічний твір у кирг. л-рі — п'єса М. Токобаєва "Бідолашна Какей" (пост. 1927), прозовий — оповідання "Аджар" (1928) К. Баяліно-ва. У 30-х рр. розвивалися всі жанри й види л-ри. З прозовими творами виступили Т. Сидикбеков, К. Джантошєв, з поетичними — М. Елебаєв, К. Маликов, Т. Уметалієв, дунганський поет Я. Шиваа, А. Осмонов, драматургічними — Дж. Турусбеков, Дж. Боконбаев. У роки Великої Вітчизн. війни кирг. письменники виступали з патріотичними творами (Дж. Боконбаєв, М. Елебаєв, А. Токомбаєв, К. Маликов, Т. Сидикбеков, К. Баялінов, А. Осмонов, Т. Уметалієв та ін.). Значного розвитку досягла кирг. л-ра у післявоєнні роки. З'явилися нові імена — перша кирг. поетеса Н. Джетикашкаєва, Ч. Айтматов, К. Бобулов, Ш. Абдираманов, С. Ералієв та ін. Сучас. прозаїки — Н. Байтеміров, Ш. Бейшеналієв, Т. Касимбеков; поети — Т. Абилкасимова. Т. Кожомбердієв, О. Султанов, Ж. Абдикаликов. С. Абдикадирова, Р. Рискулов; драматурги — Р. Шукурбеков, Т. Аодумомунов, Б. Джакі-єв, М. Байджієв, Б. Омуралієв та ін. Серед літературознавців відомі К. Рахматуллін, О. Джакішев, Б. Керімджанова, А. Салієв, М. Борбугулов, Ш. Уметалієвта ін.; серед перекладачів — О. Орозбаєв, К. Ешмамбетов, А. Токтомушев та ін. Численні твори кирг. письмен ників присвячені дружбі кирг. та укр. народів (повість А. Токомбаєва, поеми К. Маликова, А. Ос-монова, Дж. Боконбаєва, К. Баялінова, роман Т. Сидикбекова та ін.). Кирг. мовою видано твори Т. Шевченка, І. Франка, Лесі Українки, укр. рад. письменників. Укр. мовою перекладено роман Т. Сидикбекова, вірші Т. Сатилга-нова, А. Усенбаєва, Дж. Боконбаєва, А. Токомбаєва. Спілка письменників — з 1934.

А. Садиков.

Архітектура. На тер. К. виявлено поселення 4—1 ст. до н. е. з глинобитними й сирцевими будівлями, укріплені вали і вежі. Традиційні нар. житла — розбірні юрти й примітивні будинки з сирцевої цегли. В 5—10 ст. виникли міста (Ош, Узген та ін.), зводилися фортеці й замки феодалів (замок на Красно-рєченському городищі, 4—5 ст.), храми, військові поселення — ри-бати, караван-сараї (Чалдивар на р. Манакельди). У період мусульманського панування Караханідів (серед. 10—12 ст.) зводилися культові споруди: мечеті, мінарети (мінарети 11 ст. на городищі Бурана і в Узгені), мавзолеї (група з трьох мавзолеїв в Узгені, 11—12 ст.). З 13 ст. будували монументальні мавзолеї (Манаса мавзолей, 14 ст.) та караван-сараї (Таш-Рабат на р. Каракоюм, 15 ст.). Після приєднання К. до Росії почали розвиватися міста з регулярним плануванням — Пішпек (тепер м. Фрунзе), Каракол (тепер Пржевальськ), Токмак. За роки Рад. влади реконструйовано старі й збудовано нові міста (Джалал-Абад, Кизил-Кія, Кок-Янгак, Талас) і селища (Кок-Таш, Кара-Су, Бистровка та ін.). З кін. 30-х.рр. в архіт. декорі широко застосовується нац. орнамент (Літній театр; 1940, арх. Г. Градов, у парку — тепер ім. І. В. Панфілова у Фрунзе). У 60—70-х рр. розгорнулося будівництво споруд із застосуванням залізобетону й скла (Палац спорту ім. В. І. Леніна, 1974, арх. В. Ма-рухов; музей образотворчих мистецтв, 1974, арх. Ш. Джекшенбаєв, В. Назаров, Д. Ирискулив; Будинок політ. освіти, 1975, арх. О. Голованов, В. Шапошник, А. Джума-кілієв; готель "Пішпек", 1976, арх. В. Ліденко, Р. Мухамедієв, усі — в м. Фрунзе; кінотеатр "Семетей" в Оші, 1976, та ін.), провадиться курортне будівництво на оз. Іссик-Куль. В 1941 засновано Спілку архітекторів Кирг. РСР.

Образотворче мистецтво. На тер. К. виявлено наскельні зображення епохи неоліту, бронзи і кін. 1-го тис. до н. е., знайдено керамічні вироби, бронзові й золоті прикраси (кін. 1-го тис. до н. е.); у кочовиків саків і усунів — бронзові предмети з литими фігурками тварин (1-е тис. до н. е.— перші ст. н. е.). В 5—10 ст. над могилами встановлювали статуї з каменю. На городищі Ак-Бешим виявлено пам'ятки живопису, скульптури, ужиткового мист.; на Красноріченському городищі — велика статуя Будди (глина з розписом). Для нар. мистецтва характерні вироби з повсті ("ширдакі", ворсові килими для юрт, настінні вишивки — "тушкіїзи", розшитий одяг з барвистим орнаментом). У рад. час набули розвитку всі види образотворчого мист. (живописці В. Образцов, С. Чуйков. Г. Айтіев, С. Акилбеков, Б. Джумабаєв; скульптори Т. Садиков. О. Мануйлова; графіки Л. Ільїна, А. Михальов, М. Оморкулов, Є. Кузовкін). Продовжують розвиватися багаті традиції нар. творчості. В 1934 створено Спілку художників Кирг. РСР.

Т. X. Стародуб.

Музика в дожовтневий період існувала лише в усній традиції. Народні пісні (обрядові, трудові, ліричні) одноголосі, одночастинні або двочастинні. В основі нар. музики — 7-ступеневі діатонічні лади, метрика різноманітна, характерне чергування складних тактів. В інструм. музиці — жанр кюу, — п'єса програмного характеру. Серед нар. танців — кіїз, який відтворює процес виготовлення килима. Музичні інструменти: комуз (3-струнний щипковий), кил кияк (2-струнний смичковий), типи варгана — жигач ооз комуз (дерев'яний), темір комуз (залізний); тип гобою — сурнай; до-булбас, доол — ударні та ін. Носії кирг. муз. культури — акини (Токтогул Сатилганов); нар. співаки (А. Теміров); інструменталісти (Муратали Куренкеєв); нар. композитори-мелодисти (Дж. Шералієв). У 30-х рр. 20 ст. пишуть твори кирг. профес. композитори А. Малдибаєв, М. Абдраєв, А. Тулеєв, А. Аманбаєв. Розвивається муз. драма ("Алтин киз" Власова і Фере, 1937), опера ("Айчурек" Власова, Малдибаєва і Фере, 1939), балет ("Анар" Власова і Фере, 1940), муз. комедія ("Хто шо зробив" Абдраєва,

Аманбаєва, Малдибаєва, Тулєєва, 1943), симфонія, кантата, ораторія, камерна музика, масові пісні і хори. Набули поширення нові форми виконання — хори, інструм. ансамблі. Серед кирг. композиторів — С. Ряузов, С. Германов, Т. Ерматов, А. Джанибеков, К. Молдобасанов (його балет-ораторія "Материнське поле" удостоєний Держ. премії СРСР, 1976), Н. Давлесов, С. Медетов; виконавці: співаки — нар. артисти СРСР С. Кіїзбаєва, А. Малдибаєв, А. Мирзабаєв, Б. Мінжилкієв; диригенти— нар. артисти СРСР К. Молдобасанов, А. Джумахматов; режисер нар. арт. Кирг. РСР А. Куттубаєв; артисти балету — нар. арт. СРСР Б. Бейшеналієва, нар. артисти Кирг. РСР А. Токомбаєва, Ч. Базарбаєв, А. Ірсалієв, Р. Чо-коєва; балетмейстер нар. арт. Кирг. РСР У. Сарбагішев. В республіці працюють Кирг. театр опери та балету (1942), філармонія (1936), оркестр нар. інструментів (1936) і Великий симфонічний оркестр Киргизького радіо і телебачення (1970), Держ. музично-хореографічне уч-ще ім. М. Куренкеєва (1943), муз. уч-ща (м. Фрунзе, Ош), мережа муз. шкіл, Будинок нар. творчості. Спілка композиторів Кирг. РСР — з 1939. Між УРСР і Кирг. РСР існують постійні творчі зв'язки. В К. виступали укр. рад. співаки Є. Мірошниченко, Д. Гнатюк, А. Солов'яненко. На сцені Кирг. театру опери та балету (гастролював у Києві 1979) йшла опера "Запорожець за Дунаєм" С. Гулака-Артемовського. Балет-ораторію "Материнське поле" К. Молдо-басанова поставлено на сцені Дніпроп. театру опери та балету. Театр. Джерела драм. театру К.— в усній нар. творчості. Елементи акторського мист. були в нар. обрядах та іграх, змаганнях акинів (айтишуу), виступах казкарів (джомокчу), манасчі, комузи-стів, куудулів (нар. коміків). Профес. кирг. театр виник після Великої Жовтн. соціалістич. революції. В 1926 у м. Фрунзе було організовано муз.-драм. студію, яку 1930 перетворено на профес. драм, театр (з 1936 — муз.-драм. театр, з 1942 — Кирг. театр опери та балету). В 1936—41 працював театр юного глядача. В 1941 у м. Фрунзе засн. трупу Кирг. драм, театру. В репертуарі — п'єси нац. драматургів, рос., укр. та зарубіжних авторів. У республіці працюють Кирг. драм. театр, Театр рос. драми ім. Н. К. Крупської (засн. 1935) — у м. Фрунзе, Муз.-драм. театр ім. М. Рискулова в м. Нарині (засн. 1958) та ін. Кирг. драм. театр у м. Оші (засн. 1972), Респ. театр ляльок (засн. 1938). Серед театральних діячів: народні артисти СРСР Д. Куюкова, Б. Киди-кеєва.

Кіно. Перші фільми на матеріалі Кирг. РСР знято у 20—30-х рр. ("Дах світу", 1927, документальний, реж. В. Єрофєєв; "Ай-Гуль", 1937, художній, реж. Ю. Василь-чиков та ін.). З 1939 виходить кіножурнал "Радянська Киргизія". В 1942 в м. Фрунзе було організовано студію кінохроніки (фільм "Киргизія в дні Великої Вітчизняної війни", 1944, реж. Д. Ердман та ін.), 1956 реорганізовану в студію худож. та документальних фільмів, з 1961 наз. "Киргизфільм". В 1955 на кіностудії "Мосфільм" поставлено худож. фільм "Салтанат" (реж. В. Пронін), в якому брали участь кирг. актори. У 50— 60-х рр. вийшли документальні кінострічки "Вони народилися в Тянь-Шані" (1958, реж. Л. Турусбекова), "Річка гір" (1960, реж. М. Кукеєв). З кін. 60-х рр. кирг. кіно звертається до нац. л-ри, зокрема до творчості Ч. Айтматова, який відіграв визначну роль в ідейно-худож. спрямуванні кіно Кирг. РСР. Істотний внесок у кирг. кіно зробили рос. рад. режисери Л. Шепітько ("Спека", 1963) і А. Михалков-Кончаловський ("Перший учитель", 1965). Фільми: художні — "Постріл на перевалі Караш" (1968), "Червоні маки Іссик-Кулю" (1972), "Білий пароплав" (1977), "Ранні журавлі" (1979), реж. усіх — Б. Шамшієв, "Небо нашого дитинства" (1966), "Уркуя" (1970), "Улан" (1978), реж. усіх — Т. Океєв; документальні — "Наринський щоденник" (1971, реж. А. Відугіріс), "Пошта" (1972, реж. Б. Абдилдаєв) — нагороджені на міжнар. і всесоюзних кінофестивалях. Серед відомих акторів кіно: М. Рискулов, Д. Куюкова, Б. Кидикеєва, Б. Бейшеналієв, Т. Турсунбаєва, С. Чокморов та ін. У 1962 засн. Спілку кінематографістів Кирг. РСР. Іл. див на окремому аркуші, с. 448—449. Е. Борбієв.

Літ.: Ленив В. И. О Средней Азии и Казахстане. Ташкент, 1960; Очерки истории Коммунистической партии Киргизии. Фрунзе, 1979; Победа Октябрьской революции в Киргизии. Сборник документов. 191/—1918. Фрунзе, 1977; Киргизия в годы Великой Отечественной войны 1941 — 1945 гг. Сборник документов и материалов. Фрунзе, 1965; Культурное строительство в Киргизии. Сборник документов и материалов, т. 1—2. Фрунзе. 1957—72; Советский Союз. Киргизия. М., 1970; История Киргизской ССР, т. 1—2. Фрунзе. 1968; История советского рабочего класса Киргазстана. Фрунзе, 1966; История советского крестьянства Киргизстана. Фрунзе, 1972; Джамгерчинов Б. Д. Добровольное вхождение Киргизии в состав России. Фрунзе, 1963; Каракеев К.-Г. К., Алышбаев Д. А. В. И. Ленин и социалистическое строительство в Киргизстане. Фрунзе, 1970; Киргизстан в братской семье народов. Фрунзе, 1972; Усубалиев Т. У. Советский Киргизстан. М.. 1978; Шерстобитов В. П., Орозалиев К. К., Винник Д. Ф. Очерк истории исторической науки в Советском Киргизстане (1918 — 1960 гг.). Фрунзе, 1961; Баялиев Т. Под руководством Коммунистической партии — к расцвету киргизской советской литературы. Фрунзе, 1978; История киргизской советской литературы. М., 1970; Садыков А. Национальное и интернациональное в киргизской советской литературе. Фрунзе. 1970; История киргизского искусства. Фрунзе, 1971; Искусство Киргизской Советской Социалистической Республики. В кн.: История искусства народов СССР, т. 7—8. М., 1972—77: Умета-лиева Д. Изобразительное искусство Киргизии. Фрунзе, 1978; Кино Советской Киргизии. М., 1979; Ашимов К. А. Экран Киргизии рассказывает. М., 1976.

Киргизька радянська соціалістична республіка - leksika.com.uaКиргизька радянська соціалістична республіка - leksika.com.uaКиргизька радянська соціалістична республіка - leksika.com.uaКиргизька радянська соціалістична республіка - leksika.com.ua

Киргизька радянська соціалістична республіка - leksika.com.uaКиргизька радянська соціалістична республіка - leksika.com.ua

Киргизька радянська соціалістична республіка - leksika.com.uaКиргизька радянська соціалістична республіка - leksika.com.uaКиргизька радянська соціалістична республіка - leksika.com.ua

 

Схожі за змістом слова та фрази