Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow Я arrow ЯКОВЛІВ
   

ЯКОВЛІВ

Андрій Іванович [29X1(11.XII) 1872, м. Чигирин, тепер Черкас, обл. — 14.V 1955, Нью-Йорк, США] — укр. історик права, держ. і громад, діяч, професор з 1928. Навч. 1898-1902 на юрид. ф-ті Дерпт. ун-ту, держ. іспити склав у 1904 в Київ, ун-ті. Працював у Київ, казенній палаті, а з 1908 — адвокатом. Водночас (1911-18) викладав основи права і законознавства у Київ. 1-й комерц. школі, був пом. юрисконсульта, потім юрисконсультом Київ, міської управи. Після повалення царизму — член Укр. Центр. Ради, а з березня 1918 - директор її канцелярії. Навесні 1918 Я. призначений надзв. послом УНР в Австро-Угорщині, а за правління гетьмана П. П. Скоропадського — директор департаменту чужоземних зносин МЗС Укр. Д-ви. З приходом до влади Директорії — голова дип. місії УНР в Голландії та Бельгії. Після ліквідації місії (1923) у статусі політичного емігранта оселився у Празі. Викладав в Укр. вільному ун-ті (УВУ) історію укр. права, цив. процес, цив. право, мор. і річкове право, держ. право, історію суд. устрою та судівництва в Україні, займаючи посади доцента, професора та зав. кафедри (з 1935). Двічі (1930 і 1944) обирався ректором УВУ. Водночас був професором Укр. госп. академії в Подєбрадах (під Прагою), а в 1939 — директором Укр. наук, ін-ту у Варшаві. Після Другої світової війни жив у Бельгії та США (з 1952).

Був організатором Т-ва укр. адвокатів у Києві (1917) та одним з фундаторів Українського правничого товариства. В еміграції входив до складу Укр. академ. комітету, Укр. т-ва Ліги Націй, Укр. істор.-археол. т-ва, Укр. правничого т-ва в Чехії, Укр. наук, асоціації

Яковлів Андрій Іванович - leksika.com.ua

в Празі та деяких ін. громад, об'єднань. Відігравав помітну роль у діяльності Державного центру Української Народної Республіки в екзилі, займав у ньому певний час посаду міністра юстиції, у 1944 — 45 виконував обов'язки голови уряду УНР в екзилі.

Як учений Я. заявив про себе ще в дорев. час монографією «Відрубна межа Московської держави» (1916) та кількома фунт. наук, публікаціями, підготовленими на основі архів, мат-лів Київ, міської управи і кол. Київ, магістрату. Найбільш плідно творча діяльність Я. розгорнулася у роки еміграції. Разом з Р. М. Лащенком і М. Д. Чубатим він став зачинателем укр. істор.-прав, науки в діаспорі, опубл. низку праць з цив. права і процесу, статей публіцист, характеру тощо. До наукових пріоритетів Я. належало дослідження договірно-прав. відносин між Україною і Росією після 1654. В працях «До 1654» (1927), «Статті Богдана Хмельницького в редакції 1659» (1928), «Московські проекти договірних пунктів з гетьманом Іваном Виговським» (1933) і особливо у фундам. монографії «Українсько-московські договори в XVII— XVIII віках» (1934) проаналізовано умови переходу України «під руку» рос. царя, держ.-прав. статус України після 1654. Важливе місце у творчості Я. займало вивчення іноз. впливів на укр. право. Цій проблемі присвячено монографії: «Впливи старочеського права на право українське литовської доби XV— XVI ст.» (1929), «Німецьке право в працях українських правників XVIII ст.», «Німецьке право та його вплив на українське право з XVI по XIX століття» (обидві — 1942). Інші грунт, праці Я.: «Теорія доказів у цивільному процесі» (1923), «Паризька трагедія» (1930), «Українське звичаєве процесуальне право», «Про копні суди на Україні» (обидві — 1931), «До історії кодифікації українського права XVIII в.», «Основи Конституції УНР», «Історичні традиції української державності» (всі три — 1937), «Український кодекс 1743 року "Права, по которым судится малороссийский народ". Його історія, джерела та систематичний виклад змісту» (1949), «Цивільне право», «Цивільний процес», «Торгівельне право». Свідченням наукового авторитету Я. стало обрання його до Українського наукового товариства в Києві (1907), НТШ у Львові (1926), Української Могилянсько-Мазепинської академії наук (1938) та Української вільної академії наук.

Літ.: Усенко І. Б., Вислобоков К. А. Яковлів Андрій Іванович. В кн.: Мала енциклопедія етнодержавознавства. К., 1996; Андрій Іванович Яковлів (1872—1955). В кн.: Корпус магдебурзьких грамот укр. містам: два проекти видань 20-х-40-х років XX ст. К, 2000; Яковлівські читання. Черкаси, 2000.

І. Б. Усенко.