Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow мін-мян arrow МІЩАНСТВО
   

МІЩАНСТВО

- один із сусп. станів в Україні, що складався з різних верств міського населення — ремісників, дрібних торговців, дрібних домовласників тощо. Від часів Київ. Русі до ост. чверті 18 ст. усіх міських жителів називали «посадськими людьми». Як стан М. оформлено Жалуваною грамотою містам (1785). За київ, доби міщани («люди градськії») не були верствою, оформленою у правовому відношенні, проте в соціально-екон. плані їх було досить чітко диференційовано: верхівка («нарочиті мужі», «старці градськії»), середній прошарок («купці»), незаможні («чадь», «людь»). На укр. землях, що в 14—17 ст. перебували під владою Литви і Польщі, міщанами визнавалися всі жителі міст і містечок, що займалися ремеслом, дрібною торгівлею, с. г. Перебуваючи в залежності від феодалів-землевласників або д-ви, укр. міщани сплачували натуральну данину, грошові податки, відбували панщину. З розвитком ремесел, промислів і торгівлі укр. міста отримували від великих лит. князів, польс. королів, великих магнатів магдебурзьке право, їх мешканці звільнялися від панщини, сплачували лише грош. податки. Міщани великих міст (напр., Києва) належали до різних юрисдикцій (міщани магістратські, замкові, церковні), що зумовлювало неоднаковість їхнього правового стану.

Укр. міщани вели боротьбу проти соціального і нац. гноблення, яка часто переростала в стих, повстання: Канівське і Черкаське (1536), Брацлавське і Вінницьке (1541), Білоцерківське (1589—90) міські повстання. Міське населення брало участь у сел.-козацьких повстаннях кін. 16 — 1-ї пол. 17 ст. М. брало активну участь у Нац.-визв. війні укр. народу 1648—54 та нар. рухах 2-ї пол. 17—18 ст. Важливу роль у визв. б-бі укр. народу проти польс. панування у кін. 16—17 ст. відіграли нац.-реліг. орг-ції укр. М. (див. Братства церковні). М. багато зробило для розбудови козац.-гетьм. д-ви, зокрема в організації держ. госп-ва і фінансів, дип. зв'язків, торгівлі тощо. У зб. «Права, за якими судиться малоросійський народ» (1743) М. визнано як окр. стан людей, що живуть у містах і належать до міських громад на підставі акта прийняття і запису до міськ. реєстру, займаються ремеслами, торгівлею тощо. Міщани мали право обирати членів міських урядів, суддів, монопольні права на торгівлю і промисли в місті, звільнялися від мита в межах свого міста, відбували військ, службу за місцем проживання. Після ліквідації цар. урядом автономії Лівобе-реж. України на поч. 80-х рр. 18 ст. правове становище М. визначалося Жалуваною грамотою містам, за якою до цього стану були віднесені всі посадські люди, які володіли капіталом до 500 рублів. Встановлювалася спадкова належність до міщан, стану, міщани платили подушну подать, відбували рекрут, повинність, на них (до 1863) поширювалося застосування тілес, покарань, обмежувався їх перехід на нове місце проживання. Заможні міщани могли вільно вступати до купецьких гільдій, а розорених купців переводили у міщан, стан. На Правобереж. Україні загально-рос. зак-во щодо мішан було запроваджено після її приєднання до Росії 1793. Як стан М. було ліквідоване декретом рад. влади про скасування станів і цив. чинів від 10(23).XI 1917.

Літ.: Вологодцев И. К. Особенности развития городов Украины. X., 1930; Компан О. С. Міста України в другій под. XVII ст. К., 1963; Сас П. М. Феод, города Украины в кон. XV - 60-х годах XVI в. К.. 1989.

В. О. Румянцев.

 

Схожі за змістом слова та фрази