Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow зат-зміш arrow ЗМІШАНА ФОРМА ВИНИ
   

ЗМІШАНА ФОРМА ВИНИ

- розроблена наукою кримінального права теорія, згідно з якою в окр. складах злочинів поєднується різне псих, ставлення (у формі умислу і необережності) особи до самого діяння і суспільно небезпечних наслідків такого діяння. Виділяють дві групи злочинів зі 3. ф. в. Перша — злочини, пов'язані з порушенням спец, правил і настанням від цього певних суспільно небезпечних наслідків. У цих злочинах дія (чи бездіяльність), що є порушенням певних правил, сама по собі у відриві від наслідків, як правило, є актом адм. чи дисциплін, правопорушення. Таке діяння набуде ознак злочину, коли після його вчинення настануть передбачені крим. законом наслідки. До цих злочинів належать, зокрема, порушення правил безпеки руху та експлуатації тр-ту особами, які керують трансп. засобами, що спричинило вказані в законі наслідки (ст. 215 Кримінального кодексу України). У даному разі для визначення форми вини виринальне значення має псих, ставлення особи до настання наслідків свого діяння. У цілому такі злочини вважаються необережними. Другу групу становлять злочини, в яких об'єктивна сторона характеризується настанням двох типів наслідків — безпосереднього і віддаленого. Згідно із законом у цих злочинах псих, ставлення особи до діяння та першого, безпосеред. наслідку дозволяє говорити про умисел, а стосовно віддаленого наслідку — кваліфікуючої ознаки — вина може бути тільки необережною (напр., умисне тяжке тілесне ушкодження, внаслідок якого сталася смерть потерпілого, що передбачено ч. З ст. 101 КК). У цілому такі злочини з двома типами наслідків і двома формами вини визнаються умисними. Цей висновок узгоджується із положеннями ст. 7' КК, яка відносить зазначені діяння до умисних злочинів.

При вчиненні злочину зі 3. ф. в. на практиці доводиться вирішувати питання про те, яка з двох передбачених у законі форм вини (умисна чи необережна) є визначальною для даного злочину в цілому. Правильне його вирішення має істотне практ. значення, оскільки з ним пов'язані суттєві правові наслідки.

Конструкція 3. ф. в. дає можл ивість визначити конкр. форму вини, з якою вчинено даний злочин. Від цього безпосередньо залежать: визначення його характеру і ступеня сусп. небезпеки, правильна кваліфікація злочин, діяння, чітке відмежування близьких за об'єктивними ознаками складів злочинів. Згідно зі ст. 7і до тяжких віднесено тільки умисні злочини; готування до злочину і замах на злочин (ст. 17), співучасть у злочині (ст. 19) можливі лише в умисних злочинах; ст. 26 як одну з обов'язкових умов визнання особи особливо небезпечним рецидивістом передбачає судимості лише за умисні злочини. Від форми вини залежать: тип випр.-труд, колонії-поселення, де належить відбувати покарання особам, засудженим до позбавлення волі (ст. 25); застосування норм про умовно-дострокове звільнення від покарання; застосування акта про амністію тощо. В юрид. л-рі неоднакове ставлення винного у формі умислу і необережності до різних об'єктивних ознак одного і того ж складу злочину ще називають складною, або подвійною, формою вини. При цьому нерідко термінол. відмінності у назві поняття 3. ф. в. пов'язані з ін. тлумаченням його змісту. Окр. вчені-юристи взагалі заперечують теорію 3. ф. в. Чинний КК Рос. Федерації, навпаки, прямо передбачає відповідальність за злочин, вчинений з двома формами вини (ст. 27).

Літ.: Кириченко В. Смешанные формы вины. «Сов. юстиция», 1966, № 19; Кригер Г. Еше раз о смешанной форме вины. «Сов. юстиция», 1967, № 3; Пинаев А. А. Особенности составов преступлений с двойной и смешанной формами вины. X., 1984.

А. А. Музика.

 

Схожі за змістом слова та фрази