Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow рен-рос arrow РОСІЙСЬКА АКАДЕМІЯ НАУК
   

РОСІЙСЬКА АКАДЕМІЯ НАУК

(РАН) - вища держ. наукова установа, метою якої є організація і проведення фундам. досліджень, спрямованих на одержання нових знань про закони розвитку природи і сусп-ва, які сприяють технол., екон., соціальному і духовному розвиткові Росії. її історія почалася від Петра І. За його ініціативою Сенат видав указ від 28.1 (8.ІІ) 1724 про утворення Академії наук і мистецтв у Санкт-Петербурзі. Наст, року при Академії почали діяти ун-т і гімназія. Вел. вплив у цей час на розвиток академ. традицій справили такі відомі вчені, як Л. Ейлер і М. В. Ломоносов.

За час свого існування РАН неодноразово змінювала свою назву. Відповідно до регламенту 1747 вона стала називатися «Імператорська Академія наук і мистецтв у Санкт-Петербурзі»; 3 1803 — «Імператорська Академія наук»; з 1836 — «Імператорська Санкт-Петербурзька Академія наук»; з липня 1917 — «Російська Академія наук». З 1746 по 1798 президентом Академії був К. Г. Розумовський. У 1925 за постановою уряду СРСР РАН була перетворена на Академію наук СРСР. Вона одержала статус вищої всесоюзної наук, установи. Академія стала могутнім наук, центром світ, рівня. Президентами Академії у цей час були: О. П. Карпінський (1925-36), В. Л. Комаров (1936-45), С. І. Вавилов (1945-51), О. М. Несмеянов (1951-61), М. В. Келдиш (1961-75), А. П. Александров (1975-86), Г. І. Марчук (1986— 91). У зв'язку з розпадом СРСР припинила існування і АН СРСР. 21. XI 1991 Президент Рос. Федерації видав указ «Про організацію Російської Академії наук». До її складу увійшли д. чл. (академіки) і чл.-кор. АН СРСР, а також д. чл. (академіки) і чл.-кор. АН Рос. Федерації, обрані на поч. 1990.

У сучас. період прав, статус РАН регулюється федер. законом «Про науку і державну науково-технічну політику» (1996), указом Президента РФ «Про заходи з розвитку фундаментальної науки в Російській Федерації і статус Російської Академії наук» (1996), Статутом РАН, прийнятим у 2001. Відповідно до цих док-тів вищим органом РАН є Заг. збори. У період між сесіями Заг. зборів діяльністю Академії займається Президія РАН, підзвітна Заг. зборам. Діяльністю Президії керує президент РАН. Він розпоряджається майном і фін. ресурсами РАН, формує кадрову політику, представляє Академію в органах держ. влади, в ін. установах і організаціях Рос. Федерації та за її межами. З 1991 президентом РАН є Ю. С. Осипов. Структура РАН за її Статутом будується за наук.-галузевим і тер. принципами. Структур, елементами Академії є: НДІ (в т. ч. Ін-т д-ви і права); відділення за галузями і напрямами науки (в т. ч. відділення філософії, соціології, психології і права); регіон, відділення; регіон, наук, центри. До складу РАН входять також наук, організації, організації наук, обслуговування і соціальної сфери. Станом на 2002 у складі РАН діяло понад 370 наук, організацій. Серед академіків РАН — правознавці В. М. Кудрявцев, В. В. Лаптев, Б. М. Топорнін. РАН здійснює широкий комплекс наук, досліджень з багатьох галузей знань, підтримує міжнар. зв'язки з провідними наук, центрами всього світу, в т. ч. з НАН України. Ряд відомих укр. учених є дійсними членами та чле-нами-кореспондентами РАН (Б. Є. Патон, І. І. Лукінов та ін.), іноз. членом РАН — Ю. С. Шемшученко.

Літ.: Хартанович М. Ф. Ученое сословие России. Имп. Академия наук второй четверти XIX в. СПб., 1999; Рос. Академия наук. История и современность. М., 1999; Рос. Академия наук. 1991-2001. М., 2002.

Ю. С. Шемшученко.

 

Схожі за змістом слова та фрази