Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow севе-семе arrow СЕЛЬДЖУЦЬКА ДЕРЖАВА
   

СЕЛЬДЖУЦЬКА ДЕРЖАВА

—феод. держава 1038—1157, заснована сельджуками. До складу

C. д. в період її найвищого розквіту в кін. 11 ст. входили Хорасан, Хорезм, майже вся Персія, Азербайджан, Курдистан, Ірак, Вірменія, Мала Азія, Грузія, два Караханідів у Серед. Азії. Центром С. д. була Персія. На чолі С. д. стояли султани з дин. Сельджукідів, найзначнішими з яких були Тогрулбек (правив 1038— 63), Алп-Арслан (1063—72), Мелік-шах (1072—92). Переважною формою землеволодіння в С. д. була система "ікта" (тимчасове користування зем. наділами за військ. службу султанові). В 11 ст. внаслідок процесу феод. роздробленості натер. С. д. утворилися Керман-ський (1041—1187), Румський (1077—1307) і Сірійський (1094— 1117) султанати, які лише номінально визнавали центр. владу. Після першого хрестового походу (1096—99) С. д. втратила Палестину, а потім Сірію, прибережні області Малої Азії, Грузію. В 1141 С. д. зазнала поразки від каракитаїв і втратила владу над Серед. Азією. Після смерті султана Санджара (1157) припинилася влада Сельджукідів у Хорасані.

 

Схожі за змістом слова та фрази