Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow аку-асо arrow АНТИЧНІ ДЕРЖАВИ ПІВНІЧНОГО ПРИЧОРНОМОР'Я
   

АНТИЧНІ ДЕРЖАВИ ПІВНІЧНОГО ПРИЧОРНОМОР'Я

— рабовласницькі д-ви, що існували на пн. узбережжі Чорного м. (тер. сучасної України) з середини 1 тис. до н. е. до 3—4 ст. н. е. Колонізація Пн. Причорномор'я була частиною т. з. Великої грецької колонізації 8—6 ст. до н. е. Вона зумовлювалася рядом причин, найголовніїпа з яких — відносне перенаселення, коли всі землі в самій Греції вже було розподілено. Найдавниш грец. колонія у Пн. Причорномор'ї — поселення на о. Березань — заснована в 2-й пол. 7 ст. до н. е. Інші колонії виникли здебільшого в 6 ст. до н. е. На правому березі Дністровського лиману вихідці з Мілета заснували поселення Tipa (на місці сучас. м. Білгорода-Дністровсь-кого), на березі Бузького лиману — Ольвію, на берегах Боспору Кіммерійського (Керченської прот.) — Пантікапей (на місці сучас. Керчі), Тірітаку, Німфей, далі на Зх. - Феодосію. На зх. узбережжі Криму в 6 ст. до н. е. виникла Керкінітіда (на місці сучас. м. Євпаторії), наприкінці 5 ст. до н. е. — Херсонес Таврійський (на місці сучас. м. Севастополя). Колонії не залежали від міст-метрополій, хоч і підтримували з ними добрі стосунки, навіть укладали угоди про взаємне сприяння у торгівлі, надання рівних прав гр-нам обох полісів, мали з ними єдині культи й літочислення. За історичним типом грецькі колонії були рабовласницькими, за формою правління — дем. і аристокр. республіками рабовласників. Держ. лад А. д. П. П. в основному повторював політ, устрій античних міст-держав, був близький своїм змістом до афін. демократії. Раби, жінки та іноземці не мали прав громадянства (останнім за великі заслуги перед полісом інколи надавали таке право). Найвищим органом законод. влади були народні збори. В них брали участь усі повноправні гр-ни (вільні чоловіки-рабовласники або члени міської громади, які досягли 25 років). Вони вирішували питання зовн. політики, оборони, грош. обігу, забезпечення населення продовольством, надання привілеїв купцям, громадян, прав тощо. Збори номінально були носієм верх, влади. Вони приймали закони і декрети. Від їх імені виступали ін. органи влади в країні та за її межами. Збори обирали раду міста, яка була постійним органом викон. влади. До її компетенції належали підготовка законопроектів до обговорення у вищому законод. органі полісу, перевірка кандидатів на виб. посади, керівництво органами викон. влади — колегіями — та

контроль за їхньою діяльністю. Рада мала право законод. ініціативи, видавала декрети. її члени скріплювали прийняті документи підписами і печатками, дотримуючись формули: «так ухвалили рада і народ». Викон. влада складалася з різних колегій (магістратур) або окр. служб, осіб (магістратів). Найб. правами користувалася колегія архонтів у складі 5—6 чол. на чолі з першим архонтом. Вона скликала нар. збори, керувала ін. колегіями, стежила за станом фінансів. Колегія номофілаків (стражів закону) у складі 3-5 чол. наглядала за оформленням законів, поведінкою мешканців, посад, осіб, вимагала від них дотримання законів; мала право законод. ініціативи. Колегії стратегів належала військ, влада, хоча, як правило, військами командував перший архонт. Колегія продиків (юрид- радників) виконувала прокурор, або адвокат, функції. Питаннями торгівлі відала колегія агораномів, грош. системою та фінансами — скарбники тощо. До складу ради міста входили також суд присяжних і гол. жрець міста, який відав реліг. культами. Право в А. д. П. П. за своєю суттю було рабовласницьким, а за формою нагадувало афін-ську правову систему. Особливістю права в містах-державах було те, що воно зазнавало впливу звичаїв місц. або сусіднього з ним населення. Осн. джерелами права були закони і декрети нар. зборів і ради міста, а також місц. звичаї. Найбільше правових норм торкалося регулювання майнових відносин (насамперед визначення права власності рабовласників на осн. знаряддя і засоби в-ва, в т. ч. рабів), а також захисту цих прав. Право власності, право володіння, зобов'язальні відносини регламентувалися найчіткіше. Особисті стосунки між гр-нами та в родині визначалися як нормат. актами, так і нормами звичаєвого права. Злочини проти д-ви каралися смертю. Держ. лад А д. П. П. з часом еволюціонував від демократичної до аристокр. (олігархічної) республіки. Органи викон. влади перейшли під контроль небагатьох родин, усередині яких розподілялися осн. посади. Фактичне управління цив. та військ, справами зосередилося у руках першого архонта—представника аристокр. родин.

Ін. характер мала Боспорська держава (виникла в 5 ст. до н. е.), де склався монарх, лад. Бл. 480 до н. е. за династії Археанактидів її столицею став Пантікапей, що об'єднав навколо себе сусідні грец. міста. 438 до н. е. до влади прийшла династія Спартокідів, яка прагнула ще більше розширити і зміцнити єдину д-ву. Було приєднано Феодосію та підкорено землі синдів і меотів на Сх. від Боспору Кіммерійського та Меотиди (Азовського м.) аж до гирла Танаїсу (Дону), де в 3 ст. до н. е. було засновано однойменне місто. Наприкінці 3—2 ст. до н. е. північнопричор-номор. античні міста-держави переживали внутр. кризу, що супроводилася загостренням зовнішньополіт. обстановки. Ольвія з азнавала тиску з боку сусід, кочових племен, була змушена сплачувати скіфам данину. В 2 ст. до н. е. Ольвію на деякий час підкорила Скіфська держава в Криму. В серед. 1 ст. до н. е. Ольвія зазнала руйнівної навали гетів, після чого вона вже не змогла відновити свою могутність. Протягом 3—2 ст. до н. е. Херсонес теж потерпав від нападів скіфів і таврів. У кін. 2 ст. до н. е. він змушений був звернутися по допомогу до понтійського царя Мітрідата VI Євпатора. Херсонес дістав допомогу, але втратив незалежність. Зазнаючи нападів скіфів, до Мітрідата звернулась і Боспорська д-ва. Босп. цар Персіад V передав свою владу Мітрідатові, що викликало повстання під проводом Савмака. Незабаром всі А. д. П. П. опинилися під владою понт. володаря і були втягнуті в боротьбу з Римом. Після поразки і загибелі Мітрідата (63 до н. е.) почався рим. період в історії Пн. Причорномор'я. У ряді міст, а також у новоз-буд. фортецях (Харакс та ін.) розмістилися рим. гарнізони, які залишалися там до серед. З ст. н. е. В перших століттях н. е. античні д-ви досягли певного піднесення. В екон., політ, і культур, житті дедалі більшу роль відігравали не грецькі, а гол. чин. сарматські елементи. Заг. криза рабовласн. системи торкнулася і А. д. П. П., де з 30-х рр. З ст. н. е. почався екон. занепад, що посилився внаслідок нападів готів. Навала гунів у 4 ст. поклала кінець існуванню А д. П. П.

Літ.: Кадеєв В. І. Про держ. лад Херсонеса в перших століттях н. е. УІЖ, 1971, № 9; Антич. гос-ва Сев. Причерноморья. М., 1984; История гос-ва и права Укр. ССР, т. 1. К., 1987; Зубар В. М. Деякі питання історії Пн. Причорномор'я наприкінці II - на поч. III ст. УІЖ, 1996, №4. М. М. Страхов.

 

Схожі за змістом слова та фрази