Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow орг-ощ arrow ОРГАНІЧНИЙ ЗАКОН
   

ОРГАНІЧНИЙ ЗАКОН

- поняття, яким у ряді країн офіційно позначається один з різновидів законів. Генеза О. з. пов'язана з конст. теорією і практикою Франції 19 ст. У період конституювання III Республіки (1875) було прийнято закони про вибори членів палат парламенту, які офіційно мали назву «органічних». Однак за своєю юрид. формою це були звичайні закони, які не потребували якоїсь спец, процедури щодо їх прийняття, набуття чинності, внесення змін тощо. Назва ж «органічні» відображала їх значення для застосування конституції.

Уперше поняття «органічний закон» для позначення виокремлених за формою законів зустрічається у чинній конституції Франції 1958, де безпосередню вказувалося, з яких питань можуть бути або мають бути прийняті О. з. До того ж, у ст. 46 встановлено відмінний від звичайного порядок прийняття відповід. законів. Після прийняття парламентом і до підписання та оприлюднення главою д-ви всі О. з. підлягають контролю з боку спеціаліз. органу (Конст. ради) щодо їх відповідності конституції Франції. У такий же спосіб виокремлено О. з. в конституціях більшості афр. держав — кол. колоніях Франції. За конституцією Франції, О. з. регулюють відносини галузевого, виключно конст.-правового регулювання. Це насамперед закони, які деталізують статус ряду органів, визначений самою конституцією (Конст. рада, Висока палата правосуддя, Вища рада магістратури, Екон. і соціальна рада). Органічними є також закони про вибори президента, про вибори членів палат парламенту, про фін. гласність політ, життя та деякі ін. Вказані закони об'єктивно служать джерелами галузі конституційного права. Це є заг. правилом у всіх країнах, де існує феномен О. з. Однак за юрид. силою О. з. не відрізняються від звичайних законів. О собливий порядок їх прийняття, оприлюднення тощо лише акцентує важливість їх змісту, значущість відносин, ними врегульованих. За прикладом Франції, О. з. як окрема нормат.-прав. форма були сприйняті в деяких ін. європ. країнах. В Іспанії О. з. визнані «закони, пов'язані з основними правами і свободами, закони, які вводять статути автономних співтовариств (автономних територіальних утворень) і встановлюють основи виборчої системи, а також інші закони, передбачені конституцією» (ст. 81 конституції). Для прийняття, внесення змін або скасування О. з. потрібна абс. більшість голосів. Поняття «органічний закон» використовується і в практиці ряду іспаномов. країн Лат. Америки (Венесуела, Еквадор, Чилі). На відповід. характер того чи ін. закону тут прямо вказується у конституції, що також супроводжується вимогою їх прийняття на основі абс. більшості. В Чилі сам парламент може кваліфікувати конкретний закон як органічний. Такий закон до його промульгації главою д-ви має бути переданий до ВС для встановлення його «органічності» й конституційності.

У конституціях Молдови, Португалії і Румунії міститься спец, перелік питань, які мають бути регламентовані О. з. У Молдові та Румунії відповід. перелік є, по суті, відкритим, і парламенти «за необхідністю» можуть приймати О. з. з ін. питань. У Португалії встановлено ускладнений порядок подолання вето президента щодо О. з. і передбачено можливість здійснення щодо них поперед, конст. контролю. Поняття «органічний закон» характеризує й конст. практику Грузії. В усіх згаданих країнах конституції також встановлюють вимогу прийняття О. з. на основі більшості від усього складу парламенту, тобто абс. більшості голосів депутатів. Под. вимогу встановлено конституціями і деяких ін. держав. В Естонії навіть визначено перелік законів, що мають прийматися на основі абс. більшості. Однак поняття «органічний закон» в усіх цих випадках офіційно не використовується. З ін. боку, за предметом регулювання більшість відповідних законів об'єктивно віднесено до галузі конст. права. Тому за основними ознаками їх можна віднести до органічних. Аналогом О. з., прийнятим у конст. практиці Бразилії, треба вважати закони, іменовані «додатковими». В науковій л-рі О. з. іноді ототожнюються з конст. законами, які характеризують практику ряду країн. Однак таке судження є помилковим, адже відповідні закони різняться не тільки за певними форм.-юрид. ознаками, а й за їх юрид. природою та навіть силою. Характерно, що в конституціях деяких держав використовуються водночас поняття як органічних, так і конст. законів, причому для кваліфікації різних видгв законів (Молдова, Португалія, Румунія).

Поняття «органічний закон» відоме також у практиці США, хоча тут воно має ін. значення. У США опубліковано Звід законів, який є інкорпорацією федер. законів (US Code). Однак інкорпорації не піддані конституція і ряд актів, що передували їй. До цих актів, зокрема, віднесено Декларацію незалежності 1776 і Статті Конфедерації 1781 їх розміщено в розділі «Органічні закони США» Зводу. В Україні термш «органічний закон» використовується окр. авторами для позначення законів, прийняття яких передбачено Конституцією країни або в тш чи тій формі зумовлено її положеннями. В ін. випадках органічними вважають закони, які змістовно поєднані з самою конституцією. Критерії для такої кваліфікації відповід. законів завжди є умовними, адже поняття «органічний закон» на офіц. рівні на наших теренах не застосовувалося. Відсутнє це поняття і в чинній Конституції України. З ін. боку, заслуговує на увагу той факт, що BP України приймає закони (окрім законів про внесення змін до Конституції України і законів щодо держ. символів) більшістю від її конст. складу, тобто абс. більшістю (ст. 91 Конституції). Водночас майже загальною є практика прийняття звичайних законів на основі простої більшості, тобто більшості від кворуму. Пар-лам. кворум для законотворення звичайно дорівнює половині складу парламенту (палати). Тому за відповідною ознакою усі звичайні закони, прийняті BP України, по суті є подібними до органічних.

Літ.: История бурж. конституционализма XIX в. М., 1986; Шаповал В. М. Конст. право зарубіж. країн. К., 1997; Конституции гос-в Европ. Союза. М., 1999.

В. М. Шаповал.

 

Схожі за змістом слова та фрази