Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow опе-орд arrow ОПЕРА
   

ОПЕРА

(італ. opera, від лат. opera — праця, твір) — синтетичний вид муз. мист., зміст якого втілюється в сценічних муз.-поетичних образах. В О. поєднуються вокальна й інструм. музика, драматургія, образотворче мистецтво, часто — і хореографія (балет). Літературно-драм. основу О. становить лібретто, в якому закладено ідею і сюжет твору. Формами оперної музики є арія, аріозо, каватина, пісня, монолог (виконуються соло), вокальні ансамблі (дует, тріо, квартет), хор, танці, оркестрові номери. Велике значення має речитатив, що відтворює інтонації мови людини і пов'язує сольні або ансамблеві номери. В деяких О. (напр., комічних) речитатив заміняють розмовним діалогом. Велику роль в оперній драматургії відіграють лейтмотиви — короткі муз. теми-символи, які характеризують дійових осіб, певні сценічні ситуації тощо.

Склалося кілька різновидів О.: історико-героїчна, історико-романтична, історико-побутова, героїко-епічна, музична драма, лірична, казково-фантастична, комічна, народно побутова О., та ін. Як самостійний жанр муз. мистецтва О. виникла наприкінці 16 ст. в Італії й поширилася в різних країнах Європи. Велику роль у розвитку О. 17 ст. відіграла творчість К. Монтеверді (Італія), Ж. Б. Люллі, Ж. Ф. Рамо (Франція), Г. Перселла (Англія), Г. Шюца (Німеччина). В кін. 17 ст. виникла т. з. неаполітанська оперна школа на чолі з А. Скарлатті. В ній уперше склалася т. з. опера-серіа (на героїко-міфологічний або легендарно-істор. сюжет). З оперою-серіа пов'язана творчість Г. Ф. Генделя ("Юлій Цезар у Єгипті", "Тамерлан", "Роделінда"). У 18 ст. в Італії розвинулася О.-буфа (комічна О.), демократичні тенденції якої протистояли умовностям опери-серіа. Видатними майстрами О.-буфа були Дж. Перголезі, Дж. Паїзієлло, Ф. Філідор, А. Гретрі та ін. В Англії в цей час була баладна О., в Іспанії — тонаділья, в Німеччині й Австрії — зингшпіль. Дальший розвиток О. пов'язаний з реформаторською діяльністю К. В. Г люка ("Орфей і Еврідіка", "Альцеста", "Іфігенія в Авліді"), творчістю В. А. Моцарта ("Весілля Фігаро", "Дон Жуан", "Чарівна флейта"). Велика франц. революція принесла на оперну сцену громадян, тематику — опери Л. Керубіні (Франція), "Фіделіо" Л. Бетховена (Німеччина). Нім. композитор К. М. Вебер був одним із перших представників романтизму в оперній музиці ("Вільний стрілець"). Р. Вагнер розробив принципи т. з. муз. драми, в якій збагатилися засоби драматургії й муз. виразності О. ("Тантейзер", "Лоенгрін", тетралогія "Перстень нібелунгів", "Трістан та Ізольда" та ін.). Найвидатнішими майстрами італ. О. 19 ст. були Дж. Россіні ("Севільський цирульник", "Вільгельм Телль"), Г. Доніцетті ("Лючія ді Ламмермур", "Любовний напій"), В. Белліні ("Норма") і особливо Дж. Верді ("Травіата", "Ріголетто", "Аїда", "Отелло", "Фальстаф" та ін.). Оперне мистецтво кін. 19 — поч. 20 ст. в Італії пов'язане з представниками веризму — Дж. Пуччіні ("Богема", "Тоска", "Чіо-Чіо-сан"), Р. Леонкавалло ("Паяци"), П. Масканьї ("Сільська честь"). Розвиток О. в 19—20 ст. у Франції пов'язаний з творчістю Д. Ф. Е. Обери ("Фра-Дияволо"), Дж. Мейєрбера ("Роберт-Диявол", "Гугеноти"), ПІ. Гуно ("Фауст", "Ромео і Джульєтта"), Л. Деліба ("Лакме"), Ж. Массив ("Манон", "Вертер"), Ж. Бізе ("Кармен", "Шукачі перлин"), К. Дебюссі ("Пелеас і Мелізанда"). Національно-визвольні рухи 19 ст. сприяли виникненню оперних шкіл у Чехії (Б. Сметана — "Продана наречена"; А. Дворжак — "Русалка", Л. Яначек—"Катя Кабанова", написана на сюжет "Грози" О. Островського), в Польщі (С. Монюшко — "Галька", "Страшний двір"; К. Шимановський — "Хагіт"), в Угорщині (Ф. Еркель — "Ласло Гуняді", "Банк Бан"). В кін. 19 — на поч. 20 ст. в зх.-європ. оперній музиці виявилися модерністські тенденції, зокрема експресіонізм — "Саломея", "Електра" Р. Штрауса, "Чекання", "Щаслива рука" А. Шенберга, "Воццек" А. Берга, "Кардільяк" П. Хіндеміта, "Джонні награє" Е. Кнешека, та ін. Тенденції неокласицизму помітні в творчості І. Стравінського ("Цар Едіп"). Розвиткові О. в; 20 ст. сприяли Д. Мійо, Ф. Пуленк (Франція), Б. Бріттен, А. Буш (Англія), М. де Фалья (Іспанія), Дж. Гершвін (США), 3. Кодай (Угорщина), Дж. Енеску (Румунія), П. Владигеров, Л. Пипков (Болгарія), італ. композитори Л. Даллапіколла і Дж. Менотті, композитори Е. Су-хонь (Чехословаччина), К. Орф (ФРН), П. Дессау (НДР). Перша рос. О. "Цефал і Проксіс" Ф. Арайї з'явилася в серед. 18 ст. Рос. опера з самого початку формувалась як демократич. жанр, засн. на нар. музиці. Значну роль у становленні вітчизн. О. відіграли твори Д. Бортнянського ("Алкід", "Квінт Фабій", "Сокіл", "Син-суперник, або Нова Стратоніка"), М. Соколовського, Є. Фоміна, М. Матинського, В. Пашкевича та ін. На поч. 19 ст. написані О. "Пан Твардовський" і "Аскольдова Могила" О. Верстовського. Творцем класичної рос. О. був М. Глинка. Глибока народність його О. "Іван Сусанін", "Руслан і Людмила" спрямувала творчість ін. рос. композиторів — О. Даргомижського ("Русалка", "Кам'яний гість"), членів "Могучо ї кучки" — М. Римського-Корсакова ("Псковитянка", "Снігуронька", "Садко" та ін.), О. Бородіна ("Князь Ігор"). Великий вплив на розвиток світового оперного мистецтва мали нар. муз. драми М. Мусоргського "Борис Годунов" і "Хованщина" та опери П. Чайковського "Євгеній Онєгін", "Мазепа", "Чародійка", "Пікова дама" та ін. Оперний репертуар збагатили також А. Рубінштейн ("Демон"), О. Сєров ("Ворожа сила"), С. Танєєв ("Орестея"), С. Рахманінов ("Алеко"). Укр. О. розвивалася в тісному зв'язку з рос. оперною культурою. Першою визначною укр. О. був "Запорожець за Дунаєм" С. Гулака-Артемовського (пост. 1863, Петербург). У 2-й пол. 19 ст. композитор П. Сокольський створив О. "Мазепа", "Майська ніч" та "Облога Дубна". Чималу роль у розвитку укр. О. відіграла творчість композиторів М. Аркаса ("Катерина"), А. Вахнянина ("Купало"), Б. Підгорецького ("Купальна іскра", "Бідна Ліза"), Д. Січинського ("Роксолана"), Г. Козаченка ("Пан Сотник"), К. Стеценка ("Івасик-Телесик", "Лисичка" Котик та півник"), М. Тутковського ("Буйний вітер"). Вирішальне значення в розвитку укр. О. мала творчість М. Лисенка, О. якого ("Різдвяна ніч", "Утоплена", "Наталка Полтавка") відзначаються глибокою народністю. Вершиною оперної творчості Лисенка є "Тарас Бульба". Лисенкові належать і кілька дит. опер, сатирична О. "Енеїда", камерна "опера-хвилинка" — "Ноктюрн". Становлення нац. оперних культур відбувалося в Грузії (М. Баланчивадзе), Азербайджані (У. Гаджибеков), Вірменії (О. Тигранян) та в ін. народів Росії. Рад. оперному мистецтву, яке склалося після Великої Жовтн. соціалістич. революції, належить особливе місце в розвитку О. Рад. композитори, спираючись на класичні традиції, розвивають в оперному мистецтві метод соціалістичного реалізму. Рад. композитори звертаються до сучас. сюжетів ("Тихий Дон" І. Дзержинського, "В бурю" Т. Хренникова, "Семен Котко" С. Прокоф'єва, "Сім'я Тараса" Д. Кабалевського тощо). До ін. кращих здобутків рос. рад. опери належать "Війна і мир" С. Прокоф'єва, "Декабристи" Ю. Шапоріна. "Катерина Ізмайлова" Д. Шостаковича, "Мертві душі" Р. Щедріна, "Зорі тут тихі" К. Молчанова, та ін.

Серед укр. радянських О.— "Золотий обруч" і "Щорс" Б. Лятошинського, "Наймичка" М. Вериківського, "Милана", "Арсенал", "Тарас Шевченко" Г. Майбороди, "Довбуш" С. Людкевича, "Заграва" А. Кос-Анатольського, "Молода гвардія" та "Украдене щастя" Ю. Мейтуса, "Богдан Хмельницький" К. Данькевича, "Лісова пісня" В. Кирейка, "Загибель ескадри", "Вій" і "Ніжність" (моноопера) В. Губаренка. Оперне мистецтво розвинулося і в ін. братніх народів нашої країни: "Абесалом і Етері", "Даїсі" 3. Паліашвілі (Грузія), "Алмаст" О. Спендіарова (Вірменія), "Кер огли" У. Гаджибекова (Азербайджан), "Співець свободи" Е. Каппа (Естонія), "Джаліль" Н. Жиганова (Тат. PCP) та ін. У роки Рад. влади в Узбекистані, Киргизії, Казахстані, Білорусії, Башкирії було створено муз. театр. Значний внесок у розвиток рад. О. зробили Р. Глієр, С. Слонімський, О. Холмінов, В. Шебалін, композитори братніх республік — Ф. Аміров, М. Ашрафі, А. М. М. Магомаєв, A. Малдибаєв, В. Мухатов, Ш. Мшвелідзе, В. Клова, О. Тактакішвілі, Є. Тикоцький та ін. Див. також розділи Музика в статтях про республіки СРСР і окремі країни; статті про театри опери та балету.

Літ.: Архімович Л. Б. Українська класична опера. К., 1957: Архімович Л. Б. Шляхи розвитку української радянської опери. К., 1970: Кречмар Г. История оперы. Пер. с нем. Л., 1925.

М. М. Гордійчук.

 

Схожі за змістом слова та фрази