Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow пер-план arrow ПІВДЕННА АМЕРИКА
   

ПІВДЕННА АМЕРИКА

- материк на Пд. Західної півкулі. На Пн. сполучена з Північною

Америкою, межу з якою проводять по Дар'єнському, іноді — по Панамському перешийку. Прилеглі о-ви (переважно на Пд. Зх. і Пд.) — Чилійський архіпелаг, архіпелаг Вогняна Земля, Фолклендські (Мальвінські) о-ви та ін. Разом з Пн. Америкою становить частину світу Америка. Пл. П. А. — 18,28 млн. км2. Нас. — 415,4 млн. чол. (1999, оц.). Характеризується расовою змішаністю: мішані расові типи становлять майже 2/3 усього населення. Населяють П. А. представники трьох рас — монголоїдної (американська гілка), до якої належить корінне населення материка — індіанці, європеоїдної (нащадки переселенців з Європи), негроїдної (нащадки темношкірих невільників, завезених з Африки), а також численні мішані групи — метиси, мулати та ін. У П. А. — 14 держав і територій: Аргентина, Бразилія, Болівія, Венесуела, Гайана, Еквадор, Колумбія, Парагвай, Перу, Суринам, Уругвай, Чилі, Гвіана (замор, департамент Франції), Фолклендські (Мальвінські) о-ви (Великобританія). Одні з країн П. А. виділяють як андські (Болівія, Венесуела, Еквадор, Колумбія, Перу, Чилі), інші — як лаплатські (Аргентина, Бразилія, Парагвай, Уругвай). Тер. сучасної П. А. була заселена ще 25—30 тис. років тому. В 15—16 ст. автохтонне індіан. населення (інки), що проживало в межах сучасних Еквадору та Перу, сформувало власну державність з порівняно розвиненою прав, системою.

Про П. А. європейцям стало відомо після експедиції X. Колумба (1498), котрий відкрив о-ви Тринідад і Маргарита, дослідив частину узбережжя материка від дельти ріки Оріноко до п-ва Парія. Невдовзі наступні ісп. та португ. мореплавці, а за ними ісп. конкістадори відкрили шлях колонізації П. А. європейцями, переважно іспанцями.

На поч. 18 ст. більшість територій П. А. стали колоніями Іспанії. Португалія захопила понад половину сучасної Бразилії, Великобританія, Франція і Нідерланди поділили пн.-сх. частину материка.

Управління замор, територіями Іспанії (Новою Іспанією) здійснювалося через віце-коро-лівства та генерал-капітанства, до яких входили провінції на чолі з губернаторами. У 18 ст. управлін. система зазнала певного реформування: Нова Гранада отримала статус віце-королівства (1718), було утв. нове віце-королівство — Ла-Плата (1776).

Під впливом європ. бурж.-дем. революцій в окр. колоніях П. А. розпочався нац.-визв. рух. Особливо знаменним був період з 1809 по 1826, на який припала їх визв. війна за незалежність. 1809 повалено колоніальну адміністрацію і проголошено незалежність Еквадора,

1810 — Чилі, 1811 — Венесуели і Парагваю, 1816-Аргентини, 1819 - Колумбії, 1821 - Перу, 1822 — Бразилії, 1825 — Болівії та Уругваю. Здобуття колоніями держ. незалежності прямо пов'язане з військовою експедицією С. Болі-

вара. 1816 його війська перемогли іспанців у Венесуелі й Новій Гранаді (утв. Федеративну Республіку Велику Колумбію). Ісп. військо зазнало остаточної поразки від армії А. X. Сукре 9.XIІ 1824 у битві при Аякучо (Верхнє

Південна Америка. Мапа - leksika.com.ua

Перу, пізніше Болівія). 1826 в перуан. порту Кальяо капітулював ост. ісп. гарнізон. Після здобуття незалежності країни П. А. на поч. 20 ст. потрапили у фін.-екон. залежність від США і Великобританії. Згодом домінуючий вплив у регіоні здійснювався США. У період Другої світової війни 1939—45 більшість держав П. А. оголосили війну Німеччині й Японії, але, крім Бразилії, участі у бойових діях не брали. Після війни незалежність отримали Гайана (1966) і Суринам (1975). У 60—90-х рр. у країнах П. А. відбувалися численні революції, військ, перевороти і збройні конфлікти. У ряді держав тривалий час при владі були військ, хунти: Аргентина (1955— 83), Бразилія (1964-85), Парагвай (1954-89), Перу (1968-80), Суринам (1980-88), Уругвай (1973— 85), Чилі (1973-89). У 1982 між Аргентиною і Великобританією спалахнув збройний конфлікт у Пд. Атлантиці за Фолклендські (Мальвінські) о-ви.

Протягом ост. десятиріччя 20 ст. ситуація у П. А. характеризувалася приходом до влади цив. урядів, проведенням дем. виборів до органів д-ви і місцевого самоврядування, лібералізацією держ.-політичних режимів, легалізацією багатопартійності тощо. Демократичні перетворення позитивно вплинули на соціаль-но-екон. розвиток південноамер. країн. Разом з тим в окремих д-вах спостерігаються кризові явища: на тер. Колумбії діють антиуряд. радикальні марксист, угруповання і найбільші у світі наркокартелі (Меделянський, Калійський, картель Атлантичного узбережжя); на поч. 2002 Аргентина зазнала дефолту, що призвело до глибокої політ, кризи. Прав, система держав П. А. (латиноамер. прав, система) сформувалася під впливом прав, традицій кол. метрополій (Іспанії, Португалії, Франції, Нідерландів). Важливим став і вплив місц. звичаєвого права корін. народів. Конституції держав П. А. закріплюють широкий перелік прав і свобод. У країнах регіону домінує презид. республіканський лад (Аргентина, Бразилія, Колумбія, Перу та ін.). Глава д-ви, як правило, є главою викон. влади. Законод. влада представлена двопалат. конгресами. У П. А. існують як унітарні (Парагвай, Суринам, Чилі), так і федеративні (Аргентина, Бразилія, Венесуела) д-ви.

Країни П. А. є членами таких міжнар. і регіон, організацій, як ООН, ЮНЕСКО, СОТ, Інтерпол, Міжнар. банк реконструкції та розвитку, Міжнар. валютний фонд, Латиноамериканська асоціація інтеграції, Латиноамериканська економічна система, Організація американських держав та ін.

Літ.: Лукашова Е. Н. Южная Америка. М., 1958; Страны мира. М., 1999; Саидов А. X. Сравн. правоведение. М., 2000.

В. Л. Федоренко.

 

Схожі за змістом слова та фрази