Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow мир-міл arrow МІЖНАРОДНА ОРГАНІЗАЦІЯ
   

МІЖНАРОДНА ОРГАНІЗАЦІЯ

- орг. форма співробітництва держав у різних сферах сусп. діяльності. Перші М. о. з'явилися на поч. 19 ст. Так,

1815 було утв. Центральну комісію навігації по Рейну. Станом на 2000 налічується понад 4 тис. М. о. Вони є вторинними (після держав) суб'єктами міжнар. права. М. о. класифікують за різними критеріями: за характером членства — міждержавні (міжурядові) та недержавні (неурядові); за географією діяльності — всесвітні (універсальні), регіональні та субрегіональні; за характером повноважень — загальної та спеціальної компетенції; за предметом діяльності — політичні, економічні, науково-технічні, соціальні, культурні, релігійні тощо; за порядком вступу до них — відкриті і закриті.

Міждержавні М. о. утворюються (засновуються) д-вами здебільшого шляхом укладення багатостор. міжнар. договору і згідно з міжнар. правом (вони є його суб'єктами). Далі приймається установчий документ (статут, положення тощо). Дата набуття документом чинності вважається датою утворення М. о. Існує і спрощений порядок утворення М. о.: ухвалення з даного питання рішення іншою М. о. Напр., шляхом прийняття відповідних резолюцій ООН були утворені автономні М. о. зі статусом допоміж. органу ГА ООН — Конференція ООН з торгівлі й розвитку (ЮНКТАД), Програма розвитку ООН (ПРООН) та ін. Актом волевиявлення при утворенні недержавних М. о. є домовленість юрид. і фіз. осіб про заснування відповідної організації. Статут, який приймається при утворенні недержавної М. о., за своєю правовою природою не може бути міжнар. договором, а тому неурядові М. о. не є суб'єктами міжнар. права, вони — суб'єкти нац. права. При Економічній і соціальній раді ООН (ЕКОСОР) вони можуть мати консультат. статус. Прикладом неурядо вої М. о. є, зокрема, Міжнародна асоціація конституційного права. Припинення дії М. о. здійснюється шляхом взаєм, домовленості членів організації. Для цього в одних випадках підписується протокол про розпуск організації, а в інших — це має місце де факто. Основою правової природи М. о. є наявність спільної мети та інтересів її членів. Для цього М. о. наділяється зафіксованою в установчому акті компетенцією. Частина цих організацій бере участь у дип. зносинах. При М. о. акредитуються представництва держав, і вони самі мають свої представництва у д-вах та обмінюються представниками. Як самі М. о., так і їх посад, особи у відповідних випадках користуються привілеями та імунітетами, визначеними, зокрема, Конвенцією про привілеї та імунітети Об'єднаних Націй 1946, Конвенцією про привілеї та імунітети спеціалізованих установ ООН 1947, Конвенцією про правовий статус, привілеї та імунітети міждержавних організацій, діючих у відповідних галузях співробітництва, 1980. Рішення М. о. приймають їхні органи, утворені відповідно до установчих чи ін. актів. За характером членства виділяють органи міжурядові, міжпарламентські, адміністративні, а також такі, які складаються з незалежних фахівців (напр., арбітражні і судові органи, комітети експертів). Існують й ін. класифікації органів М. о.: головні і допоміжні (за ієрархією); постійні та сесійні (за періодичністю засідань); колективні та одноособові (за характером діяльності) тощо. Колект. органи М. о. формуються на засадах: справедливого геогр. представництва; специф. інтересів; рівного представництва держав або груп держав; найбільшого фін. вкладу; політ, представництва. Найважливіші рішення приймаються голосуванням членів того або ін. колект. органу М. о. Здебільшого це робиться простою більшістю голосів. Застосовується також принцип кваліфікованої більшості або порядок прийняття рішень без голосування, тобто шляхом акламації (заг. думка учасників виражається оплесками, репліками) чи без заперечень. У практиці діяльності М. о. набув поширення метод прийняття рішень на основі консенсусу.

Як суб'єкти міжнар. права М. о. несуть відповідальність за правопорушення і шкоду, завдану їхньою діяльністю. Водночас вони мають право вимагати відшкодування шкоди, завданої їм ін. суб'єктами міжнар. відносин. Див. також Міжнародна неурядова організація.

Літ.: Морозов Г. И. Междунар. организации. Некоторые вопросы теории. М., 1974; Шибаева Е. А. Право междунар. организаций. М., 1986; Междунар. право. М.. 1994; Amerasinghe Ch. F. Principles of the Institutional Law of International Organizations. Cambridge, 1996; Тимченко Л. Д. Междунар. право. X., 1999.

Ю. С. Шемшученко.

 

Схожі за змістом слова та фрази