Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow плат-пон arrow ПОЛКОВО-СОТЕННИЙ УСТРІЙ
   

ПОЛКОВО-СОТЕННИЙ УСТРІЙ

- адм-тер., військовий і суд. устрій Гетьманщини у 1648—1782. Запроваджений замість польс. системи адм.-тер. управління (воєводство — повіт) у ході Нац.-визв. війни укр. народу в серед. 17 ст. Полк, що доти об'єднував реєстрових козаків певної території і становив військову одиницю, за часів Б. Хмельницького набув значення адм.-тер. одиниці й своєю чергою ділився на сотні, а полковник як військ, командир став водночас і головою цив. адміністрації. Упродовж усього часу існування кількість полків та їхні території зазнали істотних змін. За Зборівським договором 1649 було утв. 16 полків. Після рос.-польс. Андрусівського перемир'я 1667 тер. Гетьманщини, що залишилася у складі Росії, поділилася на 10 полків. Загалом за весь час існування П.-с. у. відомо 20 основних полків: Борзнянський, Гадяцький, Глухівський, Зіньківський, Іркліївський, Ічнянський, Київський, Кременчуцький, Кропивнянський, Лубенський, Миргородський, Могилівський, Ніжинський, Новгород-Сіверський, Переяславський, Полтавський, Прилуцький, Сосницький, Стародубський і Чернігівський (див. окр. статті про ці полки). У Правобереж. Україні, яка після Андрусівського перемир'я 1667 залишилася під владою Речі Посполитої, населення зберегло козац. устрій. Козацтво становило тут силу, організовану на базі традиційного військ, та адм.-тер. устрою і поділену на полки: Білоцерківський (Фастівський), Богуславський, Брацлавський і Корсунський (див. про них окр. статті). Цей устрій на Правобережжі припинив існування 1714, після Прутського мирного договору 1711. У Слобідській Україні в 2-й пол. 17 ст. сформувався адм.-тер. устрій, основою якого був П.-с. у. — полки Ізюмський, Острогозький, Охтирський, Сумський та Харківський (утв. на основі Балакліївського; див. окремі статті про них). Ці полки перебували у віданні бєлгородського воєводи. Спроба гетьмана І. Самойловича підпорядкувати їх гетьм. уряду не вдалася. 1765 рос. імператриця Катерина II ліквідувала слобідське козацтво, перетворивши його полки на регулярні.

У Гетьманщині, де П.-с. у. набув завершеного розвитку, найвища військ., адм. і судова влада на тер. полку належала полковникові. Його обирали на полковій раді, а пізніше він призначався гетьманом чи рос. урядом. Полковнику допомагала полкова старшина: обозний, суддя, писар, осавули (один або два) та хорунжі (один або два). Старшина була виборною, але часто, особливо у 18 ст., ці посади займали особи, яких призначали гетьманська адміністрація і полковник за погодженням з рос. адміністрацією. У 1722—27 у призначення полкової старшини активно втручалася Малоросійська колегія. До полкової старшини прирівнювалися військові та значкові товариші [див. Знатне (значне) військове товариство). Старшина становила ядро полк, ради, в роботі якої брали участь представники сотень і козаки полк, сотні; з часом вона перетворилася на раду старшини. Така рада діяла і в слобід, полках.

Діловодство полк, адміністрації здійснювала полк, канцелярія. У 18 ст. вона стала осн. виконавчим органом у полку. Діяльністю полк, канцелярії відав полк, писар, якому підлягали канцеляристи (10—16 чол.). Канцелярія вела діловодство полку, сюди надходили гетьм. і цар. укази, універсали та ордери; звідси надсилалися відповіді на них і листи до сотенних урядів, складалися компути полків, книги прибутків та видатків, зберігався архів тощо. На тер. полку діяв полковий суд. Полк поділявся на сотні, кількість яких коливалася від 11 до 23; вони охоплювали територію 10 і більше сіл. Назва сотні походила від назви нас. пункту — її адм. центру. В деяких випадках окр. сотні підпорядковувалися безпосередньо Генеральній канцелярії: це, напр., Батуринська (згодом, після перенесення столиці — Глухівська) сотня, козаки якої несли службу переважно при гетьманові, тощо. Управління сотнею здійснювали сотник і сотенна старшина: писар, хорунжий, осавул та канцелярія. Спочатку сотники обиралися, згодом у цю справу втручалася гетьманська, а також рос. адміністрація. У слобід, козац. полках сотників призначала місцева рос. адміністрація. У 2-й пол. 17 ст. діяли сотенні ради, які обирали сотників і сотенну старшину, розглядали справи. Городові, або сотенні, отамани були помічниками сотника. На тер. сотні діяв сотенний суд. Складовою частиною сотні були курені, до яких входили одне або кілька сіл і хуторів. На чолі куреня стояв курінний отаман.

Крім козаків, на тер. полків і сотень проживала ще одна частина нас. Гетьманщини — посполиті, які теж підлягали гетьманській і полк.-сотенній адміністрації. їхні сільс. громади обирали свого керівника — війта. Система П.-с. у. діяла до 80-х рр. 18 ст. У 1764 скасовано гетьманську владу. Згідно з «Установленням про губернії» 1775 в Україні в 1780—82 запроваджено загальноімп. систему адм.-тер. устрою — намісництва. 1783 укр. козац. полки було перетворено на регулярні та карабінерні полки рос. армії.

Літ.: Дядиченко В. А. Нариси сусп.-політ. устрою Лівобереж. України кін. XVII - поч. XVIII ст. К., 1959; Дашкевич Я. Полк.-сотенний лад XVII—XVIII століть на Україні - штучна «біла пляма». «Пам'ятки України». 1990, № 1; Панашенко В. В. Полк, управління в Україні (серед. ХУІІ-ХУІІІ ст.). К., 1997.

В. А. Чехович.

 

Схожі за змістом слова та фрази