Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow підд-піра arrow ПІНОМАТЕРІАЛИ
   

ПІНОМАТЕРІАЛИ

пінисті матеріали — неорганічні й органічні матеріали з ніздрюватою (пористою) структурою, схожою на отверділу піну; дисперсні системи типу "тверде тіло — газ". Відзначаються низькою об'ємною масою, високими тепло- і звукоізоляційними властивостями. Розрізняють П. природні й штучні. До природних П. належать вулканічна пемза та деякі ін. гірські породи, найпоширенішими штучними П. є ніздрюватий бетон (зокрема, пінобетон), пінопласти, пінокерамічні матеріали, пінометали (на основі алюмінію, магнію тощо) і піноскло. Пінокерамічні матеріали виготовляють змішуванням керамічної шихти з водою і стійкою піною (її попередньо створюють, використовуючи смолосапоніновий, клеєканіфольний, алюмосульфонафтеновий або ін. піноутворювач) з закріпленням структури, що утворилася, сушінням і випалом. Щоб одержати пінометали, у розплавлений метал вводять гідриди титану, цирконію або ін. елементів; під впливом три гідриди розпадаються, виділяючи водень, який і спінює метал. Структуру пінометалів закріплюють швидким охолодженням розплаву. Піноскло виготовляють спіканням дрібномелених скляного порошку і пороутворювачів (коксу, крейди, доломіту та ін.) і наступним відпалом скла. П. використовують як ізоляційні і конструкційні матеріали у будівництві, авіа-, судно-і машинобудуванні тощо.

Літ.: Китайцев В. А. Технология теплоизоляционных материалов. М., 1970; Демидович Б. К. Производство и применение пеностекла. Минск. 1972; Химическая технология керамики и огнеупоров. М., 1972; Порошковая металлургия жаропрочных сплавов и тугоплавких металлов. М., 1974; Справочник по производству тепло-звукоизоляционных материалов. М., 1975; Пособие по физико-механическим характеристикам строительных пенопластов и сотопластов. М., 1977; Энциклопедия неорганических материалов, т. 1 — 2. К., 1977.