Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow корот-кюч arrow КОЧУБЕЙ
   

КОЧУБЕЙ

Віктор Павлович [11(22).Х1 1768 -3(15).VI 1834, Москва] — рос. держ. діяч, дипломат, граф з 1799, князь з 1831. З відомого укр.

Кочубей В.П. - leksika.com.ua

козац.-старшин, і дворян, роду 17—19 ст. У 7-річному віці був зарахований на військ, службу до лейб-гвард. Преображенського полку (Петербург), де протягом 10 років дослужився до підпоручника. За сприяння свого дядька, О. А. Безбородька, починаючи з 1784 залучався до дип. роботи — спочатку в складі рос-місії у Швеції, потім в Англії. 1792 К. у ранзі надзвичайного і повноважного посла (міністра) прибув до Отаманської Порти, де працював до 1796. Відкликаний у Росію імп. Павлом І, він упродовж кількох років перебував на державній службі: член Колегії закордонних справ, пізніше (1798-1801) К. - віце-канцлер рос. уряду. З початком правління імп. Олександра І (1801) К. входив до т. з. комітету чотирьох, що складався з особистих друзів царя і прихильників його реформ. Саме під впливом цього «комітету» Олександр І відновив підупаде за роки правління Катерини II значення Сенату як вищої адм. і суд. установи в Рос. імперії, а замість застарілих колегій створив міністерства (1802). К. став першим міністром внутр. справ Росії (1802—12, 1819—21), водночас він входив до складу ін. вищих держ. органів — Сенату, Комітету міністрів, Державної ради. Очолював деп. законів (1812—16) та деп. цив. і духовних справ (1816—19). Був головою Держ. ради і К-ту міністрів (1827). Під час війни 1812 К. супроводжував імп. Олександра І у його поїздках за кордон, очолював Раду, створену для організації спільних військ, і дипломатичних дій союзників Росії проти Наполеона І.

К. був власником великих маєтків, в яких тільки в Україні мешкало понад 22 тис. кріпосних селян. Певний час захоплювався ідеєю звільнення селян від кріпацтва, виступав одним з ініціаторів створення і видання відомого закону про «вільних хліборобів» (1803), який надавав право поміщикам звільняти своїх кріпаків і забезпечувати їх власною землею на умовах, що затверджувалися урядом; активно займався питаннями освіти та попечительською діяльністю.

О. І. Путро.

 

Схожі за змістом слова та фрази