Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow орг-ощ arrow ОРГАНІЗАЦІЯ
   

ОРГАНІЗАЦІЯ

(франц. organisation — впорядковування, грец.— інструмент, знаряддя) — 1) Властивість будь-якого матеріального об'єкта, що виявляється у впорядкованості структури, внутрішньої будови. О. означає сукупність пов'язаних між собою складових частин (елементів) відповід. об'єкта, а також зв'язків (взаємовідносин) між ними та ін. об'єктами, в результаті чого утворюється певне зовнішнє орг. середовище. В заг. контексті поняття «організація» застосовується разом з поняттями «структура» і «система» щодо соціальних, екон., біол. та деяких тех. об'єктів. У ньому, як правило, фіксуються динамічні риси і закономірності системи, тобто такі, що належать до функціонування, поведінки і взаємодії її частин. Будь-яка О. має об'єктивні закономірності побудови, функціонування і розвитку. Сукупність наук, знань про ці закономірності узагальнено іменується як теорія О. або загальна організаційна наука (М. Вебер, О. В. Богданов). О. розглядається також як об'єктивне явище, властиве усім керованим соціальним об'єктам. У такому розумінні воно використовується поряд з поняттям «управління» (В. Г. Афанасьєв, Д. М. Гвішіані).

2) Соціальна функція сусп-ва, завдяки якій створюються вироб.-екон. та ін. системи, встановлюється динамічна рівновага між їх елементами, забезпечуються сталість і водночас розвиток різних сусп. структур. Функц. характеристики О. полягають у змінах у системі під впливом зовн. і внутр. умов, на основі вдосконалення її параметрів. В умовах інтенсифікації сусп. процесів зростання рівня організованості системи забезпечує підвищення ефективності її функціонування. Використання потенційних можливостей О. зумовлює вибір форм, методів і засобів удосконалення будь-якої діяльності. Організувати — означає належним чином визначити ті функції і дії, які необхідні для реалізації певних завдань або виконання тієї чи ін. роботи, а також об'єднання цих функцій і дій у рамках відповідної орг. структури. О. будь-якої системи безпосередньо пов'язана з такими її властивостями, як централізація і децентралізація, інтегрування і диференціація, структуризація і проектування, адаптація і саморегулювання, регулювання і дерегулювання тощо. Вдосконалення і розвиток соціального (в т. ч. державного) управління зумовлює необхідність «проектування» високоефективної О., що здійснюється за такою універсальною схемою: відповідно до поставленої мети добирається необхідна сукупність складових елементів (засобів) та визначається їх структурно-функц. зміст; здійснюється вибір найбільш раціональних форм і методів (способів) об'єднання елементів у єдину систему; регламентуються їх взаємозв'язки та взаємодія при переході від одного рівня організованості до іншого.

3) Одна з універсальних функцій соціального (в т. ч. державного) управління. У такому розумінні О. означає складову змісту управлін. діяльності щодо впорядкування певних сусп. відносин (об'єктів управління), рац. побудови органів (апарату) управління (суб'єктів управління), а також системи управління у цілому як сукупності відповід. управлін. елементів, що перебувають у відношеннях та зв'язках між собою і утворюють органічну цілісність, єдність. У держ. управлінні така діяльність спрямована на створення відповідних держ. органів, нормат.-правове закріплення їх структури, функцій та компетенції, а також на орг.-структурну перебудову системи держ. управління у разі її невідповідності цілям і завданням соціально-економічного розвитку суспільства та зумовленим цим змісту і новим завданням управлінської діяльності.

4) Вид соціального утворення, сукупність людей, їх груп, формально чи неформально об'єднаних для сумісної діяльності, реалізації у межах певної структури відповід. програми або цілей, розв'язання певних завдань на основі спільності інтересів та законодавчо або ін. чином встановлених правил і процедур (громадянська О., профспілкова О., релігійна О., благодійна О., комерційна О. тощо).

5) О. — установа, що покликана виконувати задані функції, розв'язувати певне коло завдань у рамках відповід. структури (банк, школа тощо). Особливим видом О. є держ. органи, тобто організації, які мають закріплені в зак-ві держ.-владні повноваження щодо здійснення функцій управління.

6) Пост, або тимчасове об'єднання, союз держав (країн) для реалізації спільних цілей, завдань, інтересів (Організація Об'єднаних Націй, Організація африканської єдності, Організація країн — експортерів нафти та ін.).

Літ.: Богданов А. В. Всеобщая организационная наука, т. 1-3. М.-Берлин, 1924—29; Гвишиани Д. М. Организация и управление. М, 1972; Сетров М. И. Основы функц. теории организации. Ленинград, 1972; Афанасьев В. Г. Общество: системность , познание и управление. М., 1981; Введение в теорию гос.-прав, организации социальных систем. К., 1997; Держ. управління: теорія і практика. К., 1998; Реформування держ. управління в Україні: проблеми і перспективи. К., 1998.

Є. Б. Кубко, В. П. Нагребельний.

 

Схожі за змістом слова та фрази