Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow аку-асо arrow АНТСЬКА ДЕРЖАВА
   

АНТСЬКА ДЕРЖАВА

— міжплемінний військово-політичний союз з кін. 4 до поч. 7 ст. на тер. України у межиріччі Дніпра і Дністра. Назва д-ви походить від назви народу (анти). Візант. хроністи Прокопій Кесарійський і Менандр та готський Йордан характеризували А. д. як міцне політ, об'єднання з дем. ладом, її ще називали «Антським царством» (Яе^ит Апіогит) або «Антською землею». На чолі д-ви стояли вожді, яких готи і греки називали рексами (царями). До нашого часу дійшли імена деяких з них: Бож, Ардагаст та ін. Згадуються також представники антської знаті — Ідарій, Келагаст, Мезамир. Влада ант. правителів невпинно зростала, поступово розвивалися спадкові династичні зв'язки. Анти мали сильне військо. Історія донесла до нас імена воєначальників Всегорда, Доброгаста, Хіль-будія та ін.

При ант. царях діяла рада, яка називалася коментом. Це був дорадчий орган, що певним чином впливав на прийняття правителями політ, рішень. Виявом демократії в А. д. були всенародні збори — народне віче.

На них обговорювалися важливі питання сусп. життя.

Суд. влада в д-ві будувалася на засадах дотримання законів і звичаїв, заповіданих предками. Загальних судів тут спочатку не було. Первинною ланкою виступали самі антські гр-ни, які були суддями у справах, що стосувалися їх родових інтересів. Згодом з'явилися громадські (сільські) суди. У кожному роду суд. функції виконував родовий старійшина, а в племені — племінний вождь. Найвищою суд. інстанцією був цар. Візант. джерела подають свідчення про існування в А. д. певних загальнообов'язкових правил поведінки і актів під назвою «закон». Відомі, зокрема, «Закон про народоправство», «Закон про громадянство», «Закон антів про Хільбудія», право гостинності тощо. Поряд з ними існував і «язичницький закон», що випливав з вірувань антів. Він відбивався у звичаях і традиціях, які анти «самі собі встановили і судили по розуму».

Процес державотворення в антів не знайшов свого завершення. Слов'яно-авар. війни, в яких анти брали активну участь, призвели на поч. 7 ст. до розпаду А. д. Востаннє анти згадуються у писемних джерелах від 602, хоча візант. імператор Іраклій ще зберігав за собою титул «імператора антського» у 612.

Літ.: Шафарик П.-Й. Славян, древности, т. 1-2. М., 1837-48; Грушевський М. С. Анти. ЗНТШ, 1898, т. 21; Державин Н. С. Славяне в древности. М., 1945; Греков Б. Д. Киев. Русь. М., 1949; Софроненко К. А. Вопрос о возникновении государственности у вост. славян в сов. истор. и истор.-правовой л-ре. «Вестник Моск. ун-та. Право», 1971, в. 6; Домбровськи й О. Проблема антів на сучас. етапі ран-ньоістор. дослідів. «Укр. історик», 1985, № 1-4; История гос-ва и права УССР, т. 1. К., 1987; Грушевський М. С. Історія України — Руси, т. 1. К., 1992; Вернадский Г. В. Древняя Русь. Тверь - М., 1996; Иордан. О происхождении гетов. СПб., 1997. Ю. Я. Касяненко, М. М. Страхов.

 

Схожі за змістом слова та фрази