Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow спар-страх arrow СПІВДРУЖНІСТЬ, ОЧОЛЮВАНА ВЕЛИКОБРИТАНІЄЮ
   

СПІВДРУЖНІСТЬ, ОЧОЛЮВАНА ВЕЛИКОБРИТАНІЄЮ

(British Commonwealth), Співдружність націй (Commonwealth of Nations) — міждерж. об'єднання у складі Великобританії та більшості її кол. доміні онів, колоній, залеж, територій, які стали суверенними, самост. д-вами (крім Мозамбіку, який був португ. колонією). На 1.1 2003 до складу С, о. В. входили 54 д-ви: Австралія, Антігуа і Барбуда, Багамські Острови, Бангладеш, Барбадос, Беліз, Ботсвана, Бруней, Вануату, Великобританія, Гайана, Гамбія, Гана, Гренада, Домініка, Замбія, Зімбабве, Індія, Камерун, Канада, Кенія, Кіпр, Кірибаті, Лесото, Маврикій, Малаві, Малайзія, Мальдіви, Мальта, Мозамбік, Намібія, Науру, Нігерія, Нова Зеландія, Пакистан, Папуа—Нова Гвінея, Самоа, Свазіленд, Сейшельські Острови, Сент-Вінсент і Гренадини, Сент-Кітс і Невіс, Сент-Люсія, Сінгапур, Соломонові Острови, Сьєрра-Леоне, Танзанія, Тонга, Тринідад і Тобаго, Тувалу, Уганда, Фіджі, Шрі-Ланка, Південно-Африканська Республика, Ямайка. Заг. тер. Співдружності — чверть земної суші.

Основою утворення С, о. В., стали відносини метрополії з рядом її колоній (Австралією, Канадою, Новою Зеландією, Південно-Африканським Союзом та ін.), в яких переважало біле населення — вихідці з Великобританії та ін. європ. країн. Починаючи з 1867, коли першою серед колоній статус домініону одержала Канада, Великобританія поступово розширяла автономію і самоврядування у своїх колоніальних володіннях. 1901 статус домініону було надано Австралії, 1907 — Новій Зеландії, 1910 — Південно-

Африканському Союзу (тепер Південно-Африканська Республіка), 1921 — Ірландії. 1919 англ. домініони вперше виступили на міжнар. арені як суб'єкти міжнар. права, взявши участь у Версальській мирній конференції 1919.

Взаємовідносини між Великобританією та її домініонами були визначені у декларації, прийнятій на імперській конференції 1926, де наголошувалося, що всі учасники Співдружності мають повне самоврядування і вільно об'єднуються в Британ. співдружність націй. Вестмінстерський статут, прийнятий англ. парламентом 1931, закріпив юрид. рівноправність 6 домініонів, які мали самоуправління ( Канада, Австралія, Нова Зеландія, Південно-Африканський Союз, Ньюфаундленд, Ірландія), в їхніх відносинах з Великобританією. Ці країни стали первісними членами С, о. В.; вони мали рівний прав, статус і об'єднувалися «загальною вірністю британській короні». Всі домініони визнавали брит. монарха не лише главою Співдружності, а й главою кожного з цих домініонів (у кожному домініоні корону представляв генерал-губернатор, який призначався брит. монархом).

Після Другої світ, війни С, о. В. зазнала суттєвих змін, її монархіч. характер був втрачений, коли 1947 здобули незалежність Індія, Пакистан, Цейлон (тепер Шрі-Ланка), які обрали респ. форму правління, але вирішили (1948) залишитися у складі Співдружності. 1947 і до поч. 80-х рр. стали незалежними понад 40 англ. колоній, і майже всі вони, будучи суверен, д-вами, ввійшли до складу С, о. В. Хоча більшість держав-членів є республіками, як монархії, так і республіки визнають «главою Співдружності, символом вільної асоціації її членів англійського монарха». В більшості держав-членів, які зберігають монархічну форму правління, англ. монарх є водночас главою кожної з цих держав (напр., Австралія, Барбадос, Канада, Маврикій, Нова Зеландія, Ямайка). Деякі з монархій — членів С, о. В. мають самост. главу д-ви (напр., Лесото, Малайзія, Тонга, Свазіленд). С, о. В. не має конституції чи союз, договору або будь-якого іншого акта, який би визначав її характер, структуру, завдання, цілі. В Декларації принципів Співдружності, прийнятій на зустрічі глав урядів країн-учасниць у Сінгапурі 1971, вона визначається як добровільна асоціація незалеж. суверен, держав, кожна з яких відповідає за свою власну політику і які здійснюють консультації та співробітництво в заг. інтересах своїх народів і для зміцнення міжнар. взаєморозуміння та заг. миру. Членство в С, о. В. визначається заг. згодою всіх країн-учасниць. Кожний член Співдружності має право вільного виходу з неї.

Важливим фактором, який об'єднує країни С, о. В. є екон. та фін. зв'язки [належність до стерлінгової зони, система взаєм. тарифних пільг («імперських преференцій»), встановлених на Оттавській конференції 1932], системи взаємних консультацій і співробітництва в політ., госп., фін. і правовій сферах, а також у галузі освіти, науки, культури, спорту.

З метою проведення спільних консультацій і вироблення рекомендацій кожні 2 роки скликаються конференції глав урядів країн. Регулярно проводяться наради і зустрічі міністрів (фінансів, торгівлі, освіти, охорони здоров'я, праці). Відносини зі своїми партнерами в межах Співдружності Великобританія здійснює через своє м-во закорд. справ. У столицях країн С, о. В. держави — члени об'єднання представлені високими комісарами. З ін. країнами держави-члени здійснюють дипломатичні відносини у звичайному порядку.

З 1965 діє постійний Секретаріат, а з 1971 — Фонд технічного співробітництва С, о. В. Місцеперебування обох органів — м. Лондон, Великобританія.

Літ.: Крылова Н. С. Содружество наций: полит.-прав, проблемы. М., 1991.

Ю. І. Нипорко.

 

Схожі за змістом слова та фрази