Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow мін-мян arrow МОНАСТИР
   

МОНАСТИР

(середньогрец. — келія самітника, від грец. — самотність) — рел. організація, громада ченців або черниць, які об'єдналися на основі спільних реліг. поглядів для спільного проживання відповідно до встановлених церквою внутр. правил і норм, зафіксованих у монастир, статутах. М. також називається сукупність богослужб., жилих та госп. будівель (іноді шпиталі, школи, друкарні тощо) з належною до них територією, обнесених муром, призначена для використання чернечою громадою. М. існують у буддистів і християн. Перші буддистські М. створювались у 2-й пол. 1 тис. до н. е. в Індії, перші християнські — в 3—4 ст. в Єгипті. Більшість М. у Зх. Європі заснована в Середні віки, в Україні — в 11—12 ст., у Росії — в 14 — на поч. 16 ст.

М поділяють шодо їх прав та підлеглості на:

1) лаври (Києво-Печерська, Почаївська та ін.),

2) ставропігійні М. (під безпосереднім керівництвом патріарха або синоду), 3) кафедральні (підлеглі безпосередню єпархіальному єпископові), 4) самоврядні (переважна більшість), 5) приписані до ін. М.—скити, скитики, «пустині» та ін. Життя в М. регламентоване статутом, який приймається на зборах ченців (черниць) та затверджується залежно від форми підпорядкованості. Відповідно до нюго життя в М. буває суворо спільне (спільножитні), напівспільне (в окр. келіях зі спільною трапезою та церк. відправою). Статут встановлює періодичність зборів братії, умови обрання кер. складу громади. Керівництво монастирем здійснює настоятель (архімандрит, ігумен чи ігуменя, «старший» та ін.). Ченці (черниці) також обирають відповідальних за г-во і фінанси (економа та скарбничого). Статут встановлює й порядок звітування на заг. зборах. Він може визначати умови вступу до М.: вік та соціальний стан вступників, розмір мін. грошового внеску. Інколи статут встановлює осн. засади благод. та культ.-осв. діяльності; порядок проведення спільних свят; умови виходу з М. Однак на практиці статуту додержувалися не завжди, й життя в М. регламентувалося місц. традицією та розпорядженнями патрона (фундатора чи єпископа, у віданні якого перебував М.). М. були центрами реліг. життя і водночас виконували екон., політ., колонізаційні, захисні (охоронні), культурологічні та ін. функції. Нині в Україні правовий статус М. визначає Закон України «Про свободу совісті та релігійні організації» (1991), відповідно до ст. 10 якого М. мають бути зареєстровані в органах держ. влади як реліг. організації та діяти на підставі своїх статутів (положень), прийнятих (затвердже них) у порядку, встановленому ст. 14 цього закону.

Літ.: Федорів Ю. Орг. структура Української церкви. НТШ в Канаді (Торонто), 1990, ч. 31; Огієнко І. І. Українська церква. К., 1993; Ульяновський В. І. Історія церкви та релігійної думки в Україні, кн. І. К., 1994; Рус. православная церковь и право: комментарий. М., 1999.

О. М. Волощенко.

 

Схожі за змістом слова та фрази