Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow А-акт arrow АВТОРИТАРИЗМ
   

АВТОРИТАРИЗМ

[франц. autoritarisme, від лат. au(c)toritas — влада, вплив] — політ, концепція і політ, практика, в основу яких покладено зосередження монопольної чи значної влади в руках однієї особи або групи осіб, а також його виправдання; політ, режим, встановлений або нав'язаний такою формою влади, що занижує або виключає роль представницьких інститутів влади. А. як явище протилежний демократії. А. як методу управління властиві: рекрутування політ, еліти шляхом кооптації, призначення згори; скасування або значне обмеження політ, прав і свобод гр-н; обмеження діяльності політ, партій та ін. сусп. угруповань; невизнання народу гол. джерелом і сувереном влади; строга регламентація дій держ. інститутів; зведення до мінімуму можливостей опозиції; ймовірне застосування політ, репресій; нехтування дем. принципом поділу влади. За А. відбувається формалізація і вихолощення справжнього орг. і регулят. сенсу законів та ін. правових інститутів, що пов'язують д-ву і сусп-во. А. сприяє пасивності мас, їхній відстороненості від політ.-правових процесів. Опорою авторитар. режимів є силові структури влади: армія, каральні органи. Осн. метод керівництва — безапеляційно-командний (розпорядження, накази, директиви з вимогою їх безумовного виконання). Гол. засіб подолання кризових ситуацій — свавілля і репресії. Засади і ступені А. можуть бути різними: від раціональних, виправданих ситуацією (стан війни, сусп. криза), до ірраціональних, коли А. набуває крайньої форми жорстокості. Слід розрізняти А. і тоталітаризм. На відміну від останнього авторитар. формам влади властиві певні елементи демократизму, зокрема автономія особистості і сусп-ва в неполіт. сферах. Пом'якшеними варіантами А. є олігарх, та конст. форми влади, за яких формально допускаються поділ влади, багатопартійність, існування профспілок та ін. громад, орг-цій за умови їхньої підконт-рольності, обмежені вибори парламенту при домінуванні викон. влади і зрощуванні правлячої партії з держ. апаратом, відмова від тотального контролю над сусп-вом і обмежене втручання у позаполіт. сфери, переважання харизмат. традицій. Авторитарні режими вважаються природ, або виправданими за умов зламу старих соціальних структур, переходу до нових. Надалі передбачається і почасти досягається переважання ліберальних елементів у сусп. житті, поступове формування громадян, сусп-ва. Саме тому авторитарні політ, системи досить розповсюджені в історії людства. До них належать монархії, диктатор, режими, військ, хунти та ін. Таке поширення А. пояснюється певними його можливостями, особливо відчутними в екс-трем. ситуаціях: забезпечення сусп. порядку, здійснення швидкої реорганізації сусп. структур, концентрація зусиль і ресурсів на виконання конкр. завдань. Це, до речі, значною мірою спонукає владні структури й окр. політ, сили посттоталітар. країн до застосування авторитар. методів управління як досить ефективних при проведенні ра-дик. реформ.

Літ.: Тоталитаризм, авторитаризм и демократия в глобальном контексте. «Лат. Америка», 1990, № 1—2; Лебедева Э. Авторитаризм в Африке: типология, эволюция, перспективы. «Мировая экономика и междунар. отношения», 1990, № 4; Бюрократия, авторитаризм и будущее демократии в России (материалы «круглого стола»). «Вопр. философии», 1993, № 2; Мясников О. Авторитаризм. «Віче», 1994, № 3; Якушик В. М. Різновиди політ, режимів. «Віче», 1995, № 9; Гаджиев К. С. Полит, наука. М., 1995. В. В. Мадіссон, В. П. Горбатенко.

 

Схожі за змістом слова та фрази