Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow міщ-молд arrow МОЛДАВСЬКА РАДЯНСЬКА СОЦІАЛІСТИЧНА РЕСПУБЛІКА
   

МОЛДАВСЬКА РАДЯНСЬКА СОЦІАЛІСТИЧНА РЕСПУБЛІКА

Молдавія (Молдова). Загальні відомості. Молд. PCP утворена 12.Х 1924 спочатку як авт. республіка у складі УРСР, 2. VIII 1940, після возз'єднання Бессарабії з СРСР, була перетворена на Молд. PCP. Розташована на крайньому Пд. Зх. Європ. частини СРСР. На Пн. Сх. та Пд. межує з УРСР, на Зх. проходить частина держ. кордону СРСР з Румунією. В республіці — 37 районів, 21 місто та 44 с-ща міськ. типу. Карти див. на окремому аркуші, с 80 — 81.

Державний лад. Молд. PCP — суверенна радянська соціалістична держава, що входить до складу СРСР. Діючу Конституцію Молд. PCP прийнято 15.IV 1978 позачерговою 8-ю сесією Верховної Ради Молд. PCP 9-го скликання. Найвищий орган держ. влади і єдиний законодавчий орган — однопалатна Верховна Рада Молд. PCP, що обирається населенням на 5 років. Верховній Раді Молд. PCP підзвітна обирана нею Президія Верховної Ради Молд. PCP — постійно діючий орган Верховної Ради республіки, який здійснює, в межах, передбачених Конституцією Молд. PCP, функції найвищого органу держ. влади республіки в період між сесіями Верховної Ради Молд. PCP. Верховна Рада Молд. PCP утворює Уряд Молд. PCP — Раду Міністрів Молд. PCP — найвищий виконавчий та розпорядчий орган держ. влади республіки, відповідальний перед нею і їй підзвітний. Місцевими органами державної влади в районах, містах, селищах і сільських населених пунктах Молд. PCP є відповідні Ради народних депутатів, що обираються населенням на 2,5 року. У виборах до всіх Рад народних депутатів Молд. PCP беруть участь громадяни СРСР, які досягли 18 років, на основі заг., рівного і прямого виборчого права при таємному голосуванні. Найвищий суд. орган республіки — Верховний Суд Молд. PCP, який обирається Верховною Радою Молд. PCP строком на 5 років.

Природа. Поверхня республіки — погорбована рівнина, яку перетинають численні долини річок та балки. В центр.частині підноситься Центральномолдавська височина, найбільш піднятою й розчленованою ділянкою якої є Кодри (вис. до 429 м, г. Баланешти). Вздовж правого берега Дністра простягається Придністровська височина (вис. до 347 м., г. Ведень). На Пн.— Молдавське плато з переважними висотами 240—320 м, на Зх. якого — розчленовані вапнякові пасма (товтри), та Пн.-Молдавська рівнина. На Пд.— Нижньодніпровська та Пд.-Молдавська рівнини. В межах останньої виділяється Тігецька височина заввишки до 300 м. Серед корисних копалин найбільше промислове значення мають буд. матеріали (вапняки, гіпс, мертель, граніт, глини, трепел, піски тощо), є поклади нафти, газу та бурого вугілля, джерела мінеральних вод. Клімат помірно континентальний, з відносно теплою зимою та тривалим жарким літом. Пересічна т-ра січня від —З до —5° (абсолютний мінімум —36°), липня — від +19,5 до +22° (максимум +41°). Річна кількість опадів від 400 мм на Пд. Зх. до 560 мм на Пн., максимум їх влітку. Часто бувають грози з градом. У республіці створено службу протиградового захисту с.-г. угідь. Вегетаційний період до 200 днів. М. має розвинуту річкову сітку, проте більшість річок маловодні, влітку міліють. Гол. ріка — Дністер (довж. в межах М. 657 км) з притоками Реут, Бик, Ботна та ін. Друга за значенням ріка М.— Прут (довж. в межах М. 695 км) з притоками Чугур, Кам'янка, Лар-га та ін. В долинах Дністра та Пруту — невеликі озера (Белеу, Ротунда, Руптура та ін.). Створено 53 водосховища (Дубоссарське, Гідігіцьке, Костештське та ін.) та понад 1600 ставків, що використовуються для зрошування. У ґрунтовому покриві переважають родючі чорноземи, що поширені на 75% зем. угідь республіки. Бл. 10% тер. М. зайнято бурими та сірими лісовими грунтами, в заплавах річок — алювіально-лучні грунти. Природна рослинність М. багата (1900 видів), представлена в основному двома типами — лісовим і степовим. Ліси займають понад 8% площі М. (переважає дуб, є ясен, граб, клен, бук, липа та ін.). Проводяться значні роботи щодо відновлення й розведення лісів та поліпшення їхнього породного складу. Степова рослинність збереглася на окремих ділянках, переважно на крутих схилах. У зв'язку з розвитком ґрунтової та яружної ерозії на значних площах впроваджується протиерозійна агротехніка. Фауна республіки нараховує бл. 13 тис. видів, найбільш характерні: козуля, дика свиня, вовк, борсук, ласка, горностай та ін.; понад 70 видів птахів: жайворонки, дрозди, сіра гуска, яструби, кулики та ін.; з гризунів — заєць, ховрахи, миші тощо. Реакліматизовано благородного оленя, завезено лань, плямистого оленя, фазана, з риб пром. значення мають короп, товстолобик, білий амур. На тер. М.— заповідник Кодри, ряд об'єктів (типові природні ландшафти, ділянки лісу, парки тощо) взято під держ. охорону.

В. Ю. Прока.

Населення. Осн. населення — молдавани (64%; 1979, перепис). В М. живуть також українці, росіяни, гагаузи, євреї, болгари, білоруси та ін. Пересічна густота нас.— 117,7 чол. на 1 км2 (на 1.І 1980). Міське населення становить 40% (1980). Найбільші міста: Кишинів, Тирасполь, Бєльці, Бендери.

Історія. На тер. М. поселення людей відомі з періоду раннього палеоліту. Неолітичні пам'ятки буго-дністровської культури свідчать про зародження тут землеробства й скотарства. Значного розвитку на тер. М. в серед. 4 — на поч. 2-го тис. до н. е. досягла трипільська культура. З 4 ст. до н. е. на тер. М. жили фракійські племена— гети й доки, які в 2—1 ст. до н. е. створили племінні союзи. В 2—3 ст. н. е. на тер. Дакії, завойованої римлянами, гетів і даків було романізовано. В 2—4 ст. в межиріччі Дністра і Пруту жили племена черняхівськоі культури. В кін. 5—7 ст. тер. М. інтенсивно заселяли слов'ян. племена. В результаті контактів слов'ян з романізованим населенням у Карпато-Дунайських землях сформувалась етнічна спільність волохів, найближчих предків молдаван. До 9 ст. в основному відбувся розпад патріархально-родового ладу, формувалися феод. відносини. Протягом 10—11 ст. частина тер. М. періодично входила до складу Давньорус. д-ви. В 12—14 ст. волохи заселили тер. Сх. Прикарпаття, їхні контакти зі сх. слов'янами відіграли вирішальну роль у формуванні молд. народності. З серед. 13 ст. пд.-сх. частина тер. М. була під владою монголо-татар. На поч. 14 ст. пд.-зх. частина М. перебувала під владою угор. феодалів. У 1359 виникло самостійне Молдавське князівство, до якого в 2-й пол. 14 ст. входила вся територія розселення молд. народності на Сх. від Карпат до Дністра. В 16—18 ст. молдавани інтенсивно заселяли лівобережні райони Дністра. В 2-й пол. 15 ст. виник молд.-рос. військово-політ. союз, спрямований проти агресії польс. феодалів. З серед. 15 ст. над М. нависла загроза османського завоювання. В 1487 Стефан Великий змушений був погодитися на сплату данини Туреччині. В 1-й пол. 16 ст. встановилося тур. іго. Широкого розмаху набула нац.-визвольна боротьба молд. народу проти тур. завойовників. Боротьбу молд. народу за незалежність підтримували рос. і укр. народи. В 16—17 ст. проти тур. загарбників у М. здійснювали численні походи запорізькі козаки під проводом Івана Підкови, Г. Лободи, С. Наливайка та ін. Молдавани брали участь у визвольній війні українського народу 1648—54. В 1656 М. вперше звернулася до Росії з проханням про прийняття в рос. підданство. Спробу добитися визволення з допомогою Росії зробив 1711 Д. Кантемір. М. було визволено від османського iгa в результаті рос.-тур. воєн 2-ї пол. 18 — поч. 19 ст. (див. Російсько-турецькі війни 17—19 століть), у яких молдавани брали активну участь на боці рос. армії. В ході їх рос. війська тричі (1739, 1770— 74 і 1788—91) визволяли М. Але через суперництво європ. д-в М. за мирними договорами поверталася Туреччині. В 1775 Туреччина віддала Австрії пн. частину Молд. князівства. Кючук-Кайнарджійський мир 1774 привів до ослаблення тур. гніту в М. і встановлення тут протекторату Росії. За Ясським мирним договором 1791 до Росії було приєднано частину лівобережжя молд. Придністров'я, за 2-м поділом Речі Посполитої — ін. її частину. За Бухарестським мирним договором 1812 сх. землі Молд. князівства (між Прутом і Дністром), що дістали назву Бессарабської обл. (з 1873 — губернія, див. Бессарабія), були приєднані до Росії. Адм. центром області стало м. Кишинів. Тер. Молд. князівства на Зх. від р. Пруту залишилась у складі Османської імперії, а 1859 об'єдналася з Валахією, створивши Румунську д-ву. Населення Бессарабії позбавилось османського гніту, припинилися руйнівні наскоки тур. і тат. орд. Почалося піднесення економіки. За 1812—1912 чисельність населення Бессарабії зросла з 240 тис. до 2,5 млн. чол. В 1868 в Бессарабії було проведено сел. реформу. Вона прискорила розвиток капіталістичних відносин у краї, як і в усій країні. М. розвивалася переважно як агр. район Рос. д-ви, торг. центрами стали міста Кишинів, Бєльці та ін. В післяреформе-ний період проходило формування пролетаріату і багатонац. буржуазії. Сформувалася молд. бурж. нація. Революц. рух у М. розвивався як частина загальнорос. революц. руху. В Кишиневі діяли орг-ції т-в декабристів — "Союзу благоденства" і Південного товариства декабристів, розгорнули діяльність декабристи М. Ф. Орлов, В. Ф. Раєвський, О. П. Юшневський та ін., сюди не раз приїздив П. І. Пестель. У 1820—23 в місті відбував заслання О. С. Пушкін. У серед. 70-х рр. в М. виникли народницькі гуртки. Перші виступи робітників відбулися на поч. 70-х рр. В кін. 19 ст. в Кишиневі створено перші марксист. гуртки, що 1900 об'єдналися в Кишинівську с.-д. групу. З квітня 1901 до березня 1902 діяла Кишинівська іскрівська підпільна друкарня. В кін. 1902 в Кишиневі було створено к-т РСДРП; згодом к-ти виникли і в ін. містах. Трудящі М. брали активну участь у революції 1905—07 в Росії. Після перемоги Лютн. революції 1917 в М., як і в усій країні, встановилося двовладдя. Поряд з органами бурж. Тимчасового уряду виникли Ради робітничих депутатів. Бурж. націоналісти створили свій контрре-волюц. орган — "Сфатул-Церій" ("Раду країни"). Після перемоги Великої Жовтн. соціалістич. революції в центр. районах Росії активізувалася боротьба за владу Рад і в М. В грудні в Кишиневі було створено самостійну більшовицьку орг-цію. Спираючися на створений для боротьби проти контрреволюції Революц. штаб рад. військ Бессарабського району і Фронтвідділ Румчероду, що переїхав до Кишинева з Одеси, Кишинівська та ін. Ради почали діяти як органи держ. влади. 1 (14).І 1918 на тер. М. перемогла Рад. влада. Однак ще в грудні 1917 війська бурж.-поміщицької Румунії при сприянні країн Антанти із допомогою зрадницького "Сфатул-Церію" вторглися до Бессарабії, почавши інтервенцію проти Країни Рад. До серед. березня вони зайняли всю Бессарабію. Встановився 22-річний окупаційний режим. В лівобережних районах М. 1918—19 господарювали австро-нім. окупанти, петлюрівці, війська Антанти, денікінці. В лютому 1920 тут було остаточно встановлено Рад. владу. 12.X 1924 було створено Молд. АРСР у складі УРСР. До серед. 30-х pp. у Молд. АРСР, як і в усій країні, було побудовано соціалізм. В окупованій бурж.-поміщицькою Румунією Бессара-бії трудящі краю під керівництвом комуністів самовіддано боролися проти окупантів (див. Хотинське повстання 1919, Татарбунарське повстання 1924). Рад. уряд вів наполегливу боротьбу за визволення окупованої частини М. і постійно шукав шляхів мирного розв'язання питання про Бессарабію. Обмін нотами 26—28.VI 1940 між урядами Рад. Союзу і бурж.-поміщицької Румунії привів до мирного розв'язання питання про Бессарабію. Тут було відновлено органи Рад. влади. 2. VIII 1940 7-а сесія Верховної Ради СРСР прийняла закон про утворення Молд. PCP, куди ввійшли 6 повітів Бес-сарабії та 6 районів Молд. АРСР. У визволених районах відновилися соціалістичні перетворення — націоналізація землі, банків, транспорту, пром. підприємств, почалося створення колгоспів, МТС. Дальше здійснення цих заходів було перервано віроломним нападом фашист. Німеччини на СРСР. З перших днів Великої Вітчизн. війни М. стала ареною воєн. дій. Окупація республіки нім.-рум. загарбниками тривала 3 роки. Протягом цього періоду трудящі М. не припиняли боротьби проти окупантів — діяли підпільно-патріотичні групи, партизанські загони. Визволення М. почалося навесні 194-1, завершилось у серпні внаслідок здійснення Яссько-Кишинівської операції 1944. Сотні тисяч жителів республіки билися в рядах Рад. Армії, 85 тис. з них було нагороджено орденами й медалями, 16 удостоєно звання Героя Рад. Союзу. За короткий час трудящі М. ліквідували тяжкі наслідки війни. В правобережних районах М. було проведено соціалістичну індустріалізацію, колективізацію с. г., здійснено культур. революцію. Разом з усім рад. народом трудящі М. під керівництвом Комуністичної партії побудували розвинуте соціалістичне суспільство. Змінилася класова структура суспільства. Молд. народ консолідувався в соціалістичну націю. Нинішня Рад. М.— республіка з високорозвинутою пром-стю, великим механізованим с. г., передовою культурою. Республіку нагороджено орденами Леніна (1958), Дружби народів (1972), Жовтневої Революції (1974).

Д. М. Драгнєв, В. І. Царанов.

Комуністична партія Молдавії. В 1924 з утворенням у складі УРСР Молд. АРСР було створено Молд. обл. парт. орг-цію КП(б)У. Після визволення 1940 Правобережної Молдавії (Бессарабії) і утворення Молд. PCP ЦК ВКП(б) 14.V1II 1940 перетворив Молд. обл. парт. орг-цію на Комуністичну партію (більшовиків) Молдавії — КП(б) Молдавії. З жовтня 1952 має сучасну назву. На 1.І 1981 налічувала 163 902 члени і кандидати у члени партії. Черговий, XV з'їзд відбувся 22—24.І 1981. Перший секретар ЦК Компартії Молдавії — С. К. Гроссу (з 1980). ЛКСМ Молдавії у січні 1925 оформлено як обл. комсомольську орг-цію Молд. АРСР, у березні 1941 — як ЛКСМ Молдавії. На 1.І 1980 в її лавах було 564 012 комсомольців.

Профспілки Молдавії на 1.І 1980 налічували 1 936 925 чол.

Народне господарство. М.— ін-дустр.-агр. республіка. Нар. г-во М. є складовою частиною єдиного народногосподарського комплексу СРСР. Виділяється розвинутою харч. пром-стю та швидкими темпами зростання машинобудування й металообробки. Серед галузей с. г. розвинуті виноградарство, садівництво, овочівництво, тютюнництво та ін. В 1979 у валовому сусп. продукті М. на пром-сть припадало 57,3%, с. г.— 24,1%, буд-во — 9,1 %, транспорт і зв'язок — 2,4%. Капіталовкладення в нар. г-во М. 1979 становили 1471 млн. крб. (1940 — 9 млн. крб., 1965 — 587 млн. крб.). Продуктивність праці 1979 зросла проти 1965 в пром-сті в 1,57 раза, в с. г.— в 1,7, в будівництві — в 1,4 раза. Нац. доход республіки збільшився за 1971—79 в 1,6 раза. Виплати й пільги з сусп. фондів споживання за 1971—79 зросли на 90%, роздрібний товарооборот—на 80%. За цей час введено в дію 13,3 млн. м2 заг. (корисної) житл. площі.

Промисловість. Обсяг валової пром. продукції М. 1979 збільшився порівняно з 1940 в 48 раз. За вартістю валової продукції 1-е місце посідають галузі харчової, 2-е —важкої і 3-є — легкої пром-сті. Електроенергетика республіки представлена Молд. ДРЕС, Дубоссарською ГЕС, Кишинівською і Бєльцькою ТЕЦ та ін. На харч. пром-сть припадає 50% вартості валової пром. продукції республіки. Загальносоюзне значення мають виноробна (Кишинів, Калараш, Тирасполь, Бєльці, Комрат та ін.), плодоово-чеконсервна (Тирасполь, Красне, Кантемір, Кишинів, Кагул, Унгени та ін.), цукр. (Біруїнца, Глодяни, Фрунзе, Дрокія, Калінінськ, Ленінський), олійницька (Бєльцький олійно-жировий комбінат — один з найбільших в країні, Атакський і Бендерський олійно-екстракційні з-ди), тютюнова (Кишинів, Дубоссари, Оргєєв, Шолданешти, Флорешти та ін.), ефіроолійницька (олії з троянд, лаванди, шавлії і м'яти) галузі пром-сті. Розвинуті також м'ясна (Кишинів, Бєльці, Бендери, Чадир-Лунга), кондитерсько-макаронна, маслосироробна, борошномельно-круп'яна та ін. галузі харч. пром-сті. Машинобудування і металообробка спеціалізуються на випуску машин, апаратів і приладів, виготовлення яких не потребує великої кількості металу (малогабаритні садово-виноградникові трактори, с.-г. машини, електродвигуни, холодильники, трансформатори, деревообробні верстати, лічильні машини і т. д.— Кишинів, Тирасполь, Бєльці, Бендери, Рибниця, Єдинці та ін.). Успішно розвивається хім. (штучна шкіра та гумотех. вироби, лаки, фарби — Кишинів, Тирасполь), мікробіологічна (Бєльці, Унгени), буд. матеріалів (Рибниця, Бєльці, Кишинів, Бендери, Кагул, Тирасполь — виробн. цементу, шиферу, гіпсу, залізобетонних виробів), лісова і деревообр. (Кишинів, Бєльці, Тирасполь, Бендери, Оргєєв та ін.), склоробна (Кишинів, Тирасполь, Флорешти) пром-сть. Серед галузей легкої пром-сті розвинуті бавовняна (Тирасполь, Бендери), трикотажна (Рибниця, Кишинів), шовкова (Бендери), взуттєва (Кишинів, Бендери), хутрова (Бєльці), швейна (Кишинів, Тирасполь, Сороки) і килимарство (Кишинів, Унгени, Комрат).

Сільське господарст-в о. М.— великий виробник плодів, винограду, овочів, тютюну, а також кукурудзи (зерна). Заг. обсяг с.-г. продукції М. 1979 зріс проти 1913 в 6,1 раза. В кін. 1979 в республіці було 417 колгоспів і 336 радгоспів. С.-г. угіддя 1979 становили понад 76% заг. зем. площі, з них орні землі — 69,2%. У найпосушливіших пд. районах зрошуються землі, площа яких 1979 становила 206,5 тис. га. Велике значення в рослинництві мають висо-котоварні галузі — виноградарство (розвинуте в центр. і пд. районах; вирощують столові й винні сорти) і плодівництво (в Придністров'ї, на Пн. і в центр. районах; в основному насіннячкові породи — яблуня, груша, айва, а також кісточкові — слива, абрикос, черешня, вишня). В 1979 площа плодово-ягідних насаджень у плодоносному віці становила 114 тис. га (1940 — 61 тис. га), виноградників — відповідно 185 і 105. Осн. зернові культури — озима пшениця і кукурудза, технічні — соняшник, цукр. буряки і тютюн. Тютюн вирощують в основному в пн. і центр. районах. Серед ефіроолійних культур — казанлицька і кримська троянди, мускатна шавлія, м'ята, лаванда й герань. Овочівництво розвинуте на плавневих і поливних землях Придністров'я і Припруття.

Тваринництво М. спеціалізоване на розведенні великої рогатої худоби і свиней. Майже в усіх районах республіки створено великі механізовані міжколг. тваринницькі комплекси. Поголів'я (тис, 1.1 1980): великої рогатої худоби — 1150 (у т. ч. корів — 429), свиней — 2079, овець і кіз — 1226. Розвинуте птахівництво. В 1979 було вироблено: м'яса (в забійній вазі) — 271 тис. т, молока — 1200 тис. т, яєць — 880 млн. шт., вовни — 2,6 тис. т. Парк с.-г. машин становив (тис. шт., 1979): тракторів (фіз. одиниць) — 50,0, зернозбиральних комбайнів — 3,8. У республіці широко здійснюється спеціалізація і концентрація с.-г. виробн. на основі міжгосподарського кооперування і агропромислової інтегра-гаї. На кін. 1979 в М. створено 221 міжгосп. підприємство і орг-ція, в т. ч. будівельних — 34, тваринницьких — 40. Транспорт. У міжресп. перевезеннях 72% припадає на залізничний транспорт. Довжина з-ць заг. користування на кін. 1979 становила 1,11 тис. км. Гол. залізничні лінії: Роздільна — Тирасполь — Бендери — Кишинів — Унгени — Бєльці — Окниця — Чернівці, Бєльці — Рибниця — Слобідка, Бендери — Бессарабка— Рені. Осн. роль у внутрішньоресп. перевезеннях відіграє автомоб. транспорт. Довжина автошляхів (кін. 1979) — 10,4 тис. км, в т. ч. 8,9 тис. км з твердим покриттям. Гол. шосейні дороги: Одеса — Тирасполь — Бендери — Кишинів — Бєльці — Ліпкани — Чернівці, Кишинів — Котовськ — Ком-рат — Болград та ін. Судноплавство по Дністру. Авіалінії сполучають міста й селища M., а також Кишинів з великими центрами СРСР. Газопровод Шебелинка — Дніпропетровськ — Одеса — Кишинів. У Основних напрямах економічного і соціального розвитку СРСР на 1981—1985 роки і на період до 1990 року в М. на одинадцяту п'ятирічку передбачено: збільшити виробн. пром. продукції на 30—33% . Забезпечити дальший розвиток агропром. комплексу. Завершити буд-во з-ду кольорових телевізорів і Резінського цем. з-ду. Збільшити середньорічний обсяг валової продукції с. г. на 20—22%. Забезпечити середньо; річне виробн. зерна в кількості 3,6—3,8 млн. т, цукр. буряків — 4,1—4,2 млн. т, насіння соняшнику — 310—320 тис. т, плодів і ягід — 1,4—1,6 млн. т, овочів — 1,3—1,4 млн. т, винограду — 1,5— 1,6 млн. т, м'яса (в забійній вазі)— не менш як 300—310 тис. т, молока — 1250—1350 тис. т. Ввести в експлуатацію 120 тис. га зрошуваних земель.

Я. Ю. Прока.

Охорона здоров'я. В 1979 в М. налічувалося 46,9 тис. лікарняних ліжок (118,1 ліжка на 10 тис. ж.); мед. допомогу подавали 12 тис. лікарів усіх спеціальностей (30,3 лікаря на 10 тис. ж.) та 36,3 тис. осіб серед. мед. персоналу. Жіночих консультацій, дитячих поліклінік та амбулаторій — 222. Мед. кадри готують Кишинівський мед. ін-т і 7 мед. уч-щ. Курорти М.— Кагул (клімато-бальнеологічний), Кодри (бальнеологічний).

Народна освіта, наукові та культурно-освітні заклади. В 1914/15 навч. p. у М. (в сучас. межах) налічувалося 1314 загальноосв. шкіл, у т. ч. 26 гімназій і реальних уч-щ. У поч. школах навчалося лише 20% дітей шкільного віку. Серед. школи були недоступні для дітей трудящих, вищих навч. закладів не існувало. Неписьменність серед населення Бессарабії сягала 85%. Сучас. М.— республіка суцільної письменності. В 1979/80 навч. p. у М. функціонувало 1,8 тис. загальноосв. шкіл (742,8 тис. учнів), 50 серед. спец. навч. закладів (59,4 тис. учнів), 8 вищих навч. закладів (50,5 тис. студентів). Вузи: Кишинівський університет імені В. І. Леніна, політех., с.-г., мистецтв, пед. ін-ти — у Кишиневі, Тираспольський пед. ін-т ім. Т. Г. Шевченка, Бєльцький пед. ін-т ім. А. Руссо. В 1979 профес-тех. уч-ща М. підготували 27,5 тис. валіфікованих робітників.

Провідний наук. центр республіки — Академія наук Молдавської PCP (19 н.-д. установ; 46 академіків і членів-кореспондентів, 962 наук. працівники, у т. ч. 74 доктори і 586 кандидатів наук); працюють Ін-т історії партії при ЦК Компартії Молдавії, Молд. н.-д. ін-т ґрунтознавства й агрохімії, Всесоюзний н.-д. ін-т біол. методів захисту рослин, Молд. н.-д. ін-т садівництва, виноградарства і виноробства, Всесоюзний н.-д. ін- т неруйнуючих методів контролю, н.-д. ін-ти харчової пром-сті, елек-троприладобудування, наук.-тех. інформації і техніко-екон. досліджень та ін. Усього в М. налічується (1979) 8,3 тис. наук. працівників, зокрема 240 докторів і 3,4 тис. кандидатів наук. Серед позашкіль них закладів — 69 палаців та будинків піонерів і школярів, 25 станцій юних техніків, 11 — юних натуралістів, 7— екскурсійно-туристських станцій, дит. і юнацькі спорт. школи тощо. В республіці — 2 тис. масових 6-к (фонд — 23,5 млн. одиниць зберігання), 1,8 тис. клубних закладів, 1,8 тис. кіноустановок з платним показом, 48 музеїв (історії Комуністичної партії Молдавії та його філіал — Музей Кишинівської підпільної друкарні ленінської газ. "Искра", істор.-краєзнавчий, Держ. худож. музей Молд. PCP, меморіальний музей Г. І. Котовського та С. Лазо, Літ. музей, Будинок-музей О. С. Пушкіна, всі — у Кишиневі, історико-краєзнавчі в Тирасполі, Кагулі, Будинок-музей Г. І. Котовського в м. Котовську, картинна галерея в Бендерах та ін.), 7 театрів, філармонія, у Кишиневі — зал органної музики.

Преса, радіомовлення, телебачення. В M працюють 7 вид-в: вид-во ЦК Компартії Молдавії, "Література артістіке" ("Художня література"), "Луміна" ("Світло"), "Картя Молдовеняске" ("Молдавська книга"), "Штіїнца" ("Наука"), "Тімпул" ("Час"), Головна редакція Молд. Рад. Енциклопедії. В 1979 в республіці видано 1431 назву книг і брошур тиражем 13,2 млн. прим., зокрема 538 назв молд. мовою тиражем 6,2 млн. прим.; 43 журнали та ін. періодичні видання річним тиражем 36,6 млн. прим.; 163 газети разовим тиражем 1943 тис. прим. Друковані органи ЦК Компартії Молдавії — газ. "Култура" ("Культура", молд. мовою), журн. "Комуністул Молдовей" ("Комуніст Молдавії", молд. і рос. мовами). Друковані органи ЦК Компартії Молдавії, Верховної Ради і Ради Міністрів Молд. PCP — газети "Молдова Сочіалісте" ("Соціалістична Молдавія") і "Советская Молдавия". В Кишиневі міститься інформ. агентство Молд. PCP — ATEM. Перші радіопередачі почалися 1930 у Тирасполі. З 1958 в Кишиневі працює телецентр. Респ. радіомовлення і телебачення ведуть передачі молд. і рос. мовами по 3 радіо- і 2 телепрограмах. Література. Писемна л-ра в М. виникла на основі багатої усної нар. творчості, яка бере початок з глибокої давнини. Перші пам'ятки писемності з'явилися в М. на межі 9—10 ст. церк.-слов'ян. (середньоболгарською) мовою, яка до 17 ст. була офіц. мовою церкви й д-ви, а також літ. мовою ("Житіє святого Іоанна Нового", анонімні літописи 15—16 ст., літописи Макарія, Євфімія, Азарія в 16 ст. та ін.). Перша молд. книга — "Казання" митрополита Варлаама видана 1643. У 17 ст. з'явилися відомі молд. літописці Г. Урєке, М. Костін, Й. Некулче та ін., у творах яких багато згадок і про істор. події на Україні. Вершина розвитку молд. культури 18 ст.— творчість Д. Кантеміра — вченого-енциклопедиста, письменника-гуманіста, політ. і держ. діяча. В кін. 18 ст. зародилася молд. лірична поезія (И. Контакузіно, М. Міло та ін.). Серед молд. письменників 1-ї пол. 19 ст. виділяються А. Хиждеу, К. Конакі, К. Стаматі, Г. Асакі; в серед. 19 ст.—

A. Доніч, К. Негруці, А. Руссо, B. Александрі, Б. П. Хашдеу. В розвитку молд. л-ри 2-ї пол. 19 ст. значну роль відіграли Й. Крянге, М. Емінеску; в останній чверті 19 ст.— В. Кресеску, 3. Арборе-Раллі та ін. На початку

20 ст. виступили поети О. Матеєвич, Т. Роман. Після утворення Молд. АРСР (1924) у складі УРСР вийшли твори перших молд. рад. письменників Д. Мілева, Н. Маркова, Л. Корняну, І. Канни, Л. Барського, М. Андрієску, Н. Кабака та ін. В тяжких умовах буржуазно-поміщицького гніту (до 1940) прийшлося жити й працювати групі письменників Бессарабії — Є. Букову, А. Лупану, Б. Істру, Л. Деляну, Г. Менюку, Д. Ветрову, Г. Адаму, Вєрі Панфіл та ін. Утворення Молд. PCP (1940) відкрило широкі можливості для розвитку молд. л-ри. В роки Великої Вітчизн. війни молд. літератори присвятили свої твори боротьбі за перемогу над нім.-фашист. загарбниками (Є. Буков, Б. Істру,

A. Лупан, Г. Менюк, П. Крученюк, Л. Деляну та ін.). Післявоєнний період характеризується новим піднесенням молдавської літератури (твори прозаїків Й. К. Чобану, Я. Кутковецького, А. уіипкана, Анни Лупан, Й. Друце, Й. Канни, B. Бешляче; поетів Є. Букова, А. Лупана, Б. Істру, Г. Менюка, В. Рошки, Ф. Пономаря П. Крученюка, ГІ. Дарієнка, Й. Балцана, П. Задніпру, А. Бусуйока; драматургів Л. Корняну, Л. Деляну, Г. Маларчука, І. Подоляну та ін.). Плідною є також творчість письменників О. Даміан, В. Васілаке, Р. Лунгу, Л. Даміана, Г. Вієру, П. Боцу, Е. Лотяну, О. Чиботару, В. Телеуке, Д. Матковськи, С. С. Вангелі та ін. В галузі перекладу працюють І. Крецу, П. Старостін, О. Козмеску, Ю. Баржанський та ін.; критики і літературознавства — В. Коробан, С. Чиботару, Й. Вартічан, К. Попович, X. Корбу, М. Чимной та ін. Багатовікову історію мають молд.-укр. літ. зв'язки. В укр. думах та істор. піснях оспівуються молдавани — побратими українців по боротьбі з тур. поневолювачами, польс. шляхтою. Молд. теми й мотиви є в творах І. Котляревського, Т. Шевченка, С. Руданського, Ю. Федьковича, М. Кропивницького, особливо у творчості М. Коцюбинського, який жив у Молдавії. В 1873—85 в Кишиневі працював І. Нечуй-Левицький. У творах молд. літераторів також багато місця приділено Україні. А. Хиждеу був першим дослідником життя і творчості Г. Сковороди. П. Хашдеу в творі "Йонвоєвода Лютий" (1865) писав про братерську допомогу українських козаків молд. народові. Цій же темі присвятив багато сторінок Г. Асакі. Життям укр. народу і його фольклором цікавився К. Стаматі-Чуря, який на матеріалі укр. нар. пісень та переказів написав оповідання "Лісова квітонька". Творча співдружність молд. і укр. літераторів зміцніла в роки Рад. влади. До 1940 письменницька орг-ція Молд. АРСР входила до складу СП України. Братні почуття молдаван до укр. народу не раз висловлювали молд. письменники. Образи України, її народу зустрічаються в творах П. Крученюка, П. Дарієнка, А. Рошки, П. Задніпру та ін. Молд. мовою перекладено твори Т. Шевченка, І. Франка, Лесі Українки, М. Коцюбинського та укр. рад. письменників. У перекладі укр. мовою вийшли збірки творів молд. письменників "Молдавія" (1953), "Весняні код-ри" (1973), "Молдавська радянська поезія" (1975), твори Й. Крянге, М. Емінеску, І. К. Чобану, Є. Букова, Й. Друце, Г. Менюка, С. Шляху, С. Вангеля, О. Маріната, П. Дарієнка.

Архітектура. На тер. М. розкопано рештки поселень трипільської культури, які належать до 3 — поч. 2-го тис. до н. е., пам'ятки культури фракійців (з 9 ст. до н. е.), черняхівської культури (2—4 ст. н. е.), слов'ян. племен (з 6 ст. н. е.). З 10—11 ст. слов'ян. міста мали деревоземляні й кам'яно-земляні укріплення. З серед. 14 ст. інтенсивно розвивається молд. архітектура. Навколо міст зводилися оборонні мури, фортеці з могутніми баштами й арковими в'їздами (фортеця в Сороках, 1543; у Бендерах, закладена 1538, арх. Сінан, перебудова у 16—20 ст.). В культовій архітектурі 14—18 ст. виникають місц. типи православного храму з елементами готичної та візантійської архітектури, з оригінальною системою перекриттів — 2 яруси арок, які підтримують барабан з куполом (церкви Успіння в монастирі Капріяни, серед. 16 ст.; в монастирі Рудь, 1774). На кін. 18 ст. склався тип міськ. й сільс. будинку — здебільшого 3-частинного, нерідко з виносним ґанком. Тур. владарювання призвело до зруйнування багатьох архіт. пам'яток. Від 16—-17 ст. збереглися печерні монастирі (в Сахарні, Жабці) й церкви (в с. Бутучени). Після приєднання Бессарабії до Росії (1812) зводяться споруди в стилі класицизму (кафедральний собор у Кишиневі, 1830—35, арх. А. Мельников; колона в пам'ять битви при Кагулі, 1845, арх. Ф. Боф-фо; монастир Циганешти, 1846; Грецька церква в Кишиневі, кін. 19 ст., арх. А. Бернардацці). Під час окупації Бессарабії Румунією будували гол. чин. особняки в стилі модерн. У Молд. АРСР активно проводилася реконструкція міст. У 40—50-х pp. зводили багатоповерхові пром. та житл. споруди, в архітектурі яких використано елементи класицизму й нар. буд-ва, кераміку, різьблення на камені та ін. З 60-х pp. просторові рішення стають більш живописними, в будовах широко застосовують лоджії, балкони. Серед громад. споруд: залізнич. вокзал (1948, арх. Л. Чуприн), будинок АН Молд. PCP (1951, арх. В. Меднек та О. Веденкін), будинок Уряду Молд. PCP (1964) і палац "Октомбріє" (1974, обидва — арх. С. Фрідлін), будинок ЦК КП Молд. PCP (1976, арх. О. Черданцев), Будинок політосвіти (1975, арх. Б. Вайсбейн, О. Кирєєв), Органний зал (1978, реконструкція арх. Ю. Леонченко), готель "Інтурист" (1978, арх. А. Горбунцов та В. Шалашнов), усі — в Кишиневі, річковий вокзал (1977, арх. Кирєєв) в Бендерах. Збудовано ряд меморіальних комплексів, присвячених героям Великої Вітчизн. війни 1941—45. В 1945 засн. Спілку архітекторів Молд. PCP в Кишиневі.

В. П. Меднек.

Образотворче мистецтво. На тер. М. знайдено твори мист. часів пізнього палеоліту ("жезл" з рогу) й неоліту (орнаментована кераміка). Різноманітна кераміка трипільської культури — посудини з живописним декором, фігурки людей і тварин. До 2—1-го тис. до н. е. належать металеві прикраси і зброя, бронзові фігурки. В 1-й пол. 1-го тис. до н. е. великого розвитку досягло виробництво керамічного посуду, ювелірних прикрас з дорогоцінних металів. З поширенням давньорус. культури пов'язаний розквіт різьблення на камені й кістці. В 13—14 ст. на декор.-ужиткове мист. мала вплив Візантія та мусульм. Схід. У 15— 16 ст. рукописи оздоблювали мініатюрами. В церкві Успіння в Каушанах збереглися розписи 18 ст., в т. ч. портрети титарів, з кін. 18 — поч. 19 ст.— ікони. У 19 ст. з'являється світське мистецтво, зокрема портретний живопис (художник І. Краус, серед. 19 ст.). В 1887 в Кишиневі було засн. Рисувальну школу. В кін. 19 — на поч. 20 ст. почали організовувати худож. виставки. В той час під впливом передвижників працювали В. Окушко, Є. Малешевська; розвивалися різні види образотворчого мист. (живописець А. Фойницький, графік Є. Мерега). На мист. окупованої Бессарабії (1918 —40) позначилися модерністичні впливи, однак провідні майстри працювали в реалістичних традиціях (живописець М. Гамбурд, скульптор О. Пламадяла, графік Ш. Коган). Під час Великої Вітчизн. війни 1941—45 художники створювали патріотичні полотна, скульптури, плакати тощо. В повоєнний час митці M. у своїх творах відображають соціалістичні перетворення республіки, її історичне минуле. Серед відомих молдавських митців: живописці В. Руссу-Чобану, М. Греку, І. Вієру, К. Китайка, Г. Саїнчук; скульптори Л. Дубиновський, К. Кобизєва; графіки І. Богдеско, Л. Григорашенко та ін. Розвиваються різні види декор.-ужиткового мист.: різьблення на камені, кераміка, вишивання, килимарство тощо. У 1945 створено Спілку художників Молд. PCP. Між творчими спілками України й Молдавії існують традиц. зв'язки. Багато художників Молдавії закінчили спец. навч. заклади в Києві та Львові; між Кишиневом, Києвом та Одесою часто проводиться обмін худож. виставками.

М. Я. Лівшиць.

Музика. Молд. муз. культура сформувалася на основі самобутнього нац. фольклору. Будучи переважно одноголосим (у районах, що межують з Україною, існує двоголосий спів), муз. фольклор Молдавії ладово різноманітний (в основному діатонічні лади). Пісні трудові, обрядові, ліричні, епічні, революційні та ін. Найпоширеніший жанр нар. музики — дойна. Нар. танці (жок, молдовеняска, хора та ін.) темпераментні, барвисті, ритмічно різноманітні. Поряд з носіями сел. фольклору, відомі профес. виконавці нар. музики — леутари. Муз. інструменти: струнні — кобза, цимбали; язичкові — дримба (варган); духові — флуер і кавал (мала й велика пастушачі сопілки), чимпой (волинка), бучум (трембіта) та ін. Здавна популярна скрипка. В 19 ст. з'явилися перші зразки композиторської творчості — діяльність Г. Музическу (Музичен-ко), К. Мікулі, Е. Кауделли, Ч. Порумбеску. В Кишиневі було створено муз. т-во "Гармонія" (1880), відділення Рос. муз. т-ва (1889), відкрито приватні муз. школи, муз. уч-ще (1900). Справжнього розквіту молд. музика досягла в роки Рад. влади. Було створено широку мережу муз. навч. закладів, виконавські колективи, концертні й творчі орг-ції — хорову капелу "Дойна" (1930), симф. оркестр (1935), філармонію і консерваторію (1940). Молд. композитори розвивають усі жанри муз. творчості. В післявоєнні роки було написано опери "Грозован" (1956) та"Аурелія" (1959) Д. Герш-фельда. "Серце Домніки" (1960, 3-я ред.—"Героїчна балада", 1970) О. Стирчі, "Гліра" Г. Няги (1974), "Революцією покликаний" (1970) та "Дракон" (1976) Е. Лазарева, опера-казка "Коза з трьома козенятами" (1967) та радіоопера "Голуби в косу лінійку" (1974 ) 3. Ткач; балети: "Світанок" (1960) та "Перехрестя" (1977) В. Загор-ського, "Зламаний меч" (1960) та "Антоній і Клеопатра" (1965) Е. Лазарева, "Андрієш" (1979) 3. Ткач. Симфонії створили Л. Гуров, С. Лобель, В. Поляков, Г. Няга, П. Рівіліс, І. Маковей, Б. Дубоссарський; інструм. концерти — Шт. Няга, С. Лобель, В. Поляков, 3. Ткач, Г. Няга, В. Біт-кін. Широко відома пісенна творчість і музика до кінофільмів Є. Доги. Серед виконавців: диригенти — нар. арт. СРСР Т. Гуртовий, Д. Гоя, А. Самоїле, А. Гершфельд; співаки — нар. артисти СРСР Т. Альошина, М. Бієшу, Л. Єрофеєва, Т. Чебан; артисти балету —нар. артисти Молд. PCP В. Пшенична, С. Мокану, І. Фурніка, П. Андрейченко, Т. Усач, М. Кафганат та ін.; керівники оркестрів нар. музики — скрипалі нар. арт. СРСР С. Лункевич, засл. арт. Молд. PCP В. Негруца. В республіці працюють Молд. театр опери та балету (1957), філармонія, при ній — симф. оркестр, акад. хорова капела "Дойна", акад. ансамбль нар. танцю Молд. PCP "Жок" (1945), оркестр молд. нар. інструментів "Флуєраш" (1946). При Комітеті по телебаченню і радіомовленню Молд. PCP працюють естрадно-симф. оркестр (1964), хор (1966), струнний квартет (1966), ансамбль нар. музики "Фольклор" (1968). Спілку композиторів Молд. PCP засн. 1940. В Молдавії працювали укр. рад. диригенти К. Пігров і О. Климов, балетмейстер Г. Клоков. Багатьом укр. рад. композиторам, зокрема Л. Ревуцькому, К. Данькевичу, В. Гомоляці, належать обробки молд. нар. пісень. У Молд. PCP гастролюють укр. рад. виконавські колективи, на Україні — молдавські, зокрема ансамбль нар. танцю Молд. PCP "Жок", акад. хорова капела "Дойна", оркестр молд. нар. інструментів "флуєраш"; виступала М. Бієшу.

Ю М. Ткач.

Театр. Елементи театр. мист. були вже в старовинних нар. обрядах (колінде — коляда, хеїтул — нар. новорічне привітання та ін.), іграх. Популярними були видовища — ірозій (іроди), виступи силачів, акробатів (пехлівань, соітар), ляльководів (пепушар) та самобутній гайдуцький театр. У період феодалізму з театр. виставами виступали придворні та мандрівні трупи. У 1816 під керівництвом письменника і просвітителя Г. Асакі було здійснено першу виставу молд. мовою. Важливу роль у становленні молдавськ. театру відіграли драматурги В. Александрі, К. Негруці, А. Руссо, М. Когелнічану та ін. Після приєднання Бессарабії до Росії в Кишиневі виступали різні трупи рос, укр., франц. та ін. мовами. Розквіт нац. театр. мистецтва почався після встановлення в М. Рад. влади. На основі драм. гуртків 1927 в м. Балті було створено муз.-драм. трупу (згодом — драм. студія; з 1930 — в Тирасполі, з 1932 — в Одесі). Випускники цієї студії склали ядро Молд. драм. театру, організованого 1933 в Тирасполі (тепер Молд. академічний муз.-драм. театр ім. О. С. Пушкіна в Кишиневі). В М. працюють також Респ. рос. драм. театр ім. А. П. Чехова (засн. 1934 в Тирасполі, з 1940 — в Кишиневі), респ. театр "Лучаферул" (засн. 1960), театр ляльок "Лікурич" (засн. 1945), обидва — в Кишиневі; Бєльцький молд. муз.-драм. театр ім. В. Александрі (засн. 1957), Тираспольський російський театр (засн. 1970). Театри ставлять п'єси молд. драматургів — А. Лупана, Л. Корняну, Е. Букова, укр. авторів — Т. Шевченка ("Назар Стодоля"), І. Котляревського ("Наталка Полтавка"), за твором О. Кобилянської ("Дівчина щастя шукала"), О. Корнійчука, О. Левади, М. Зарудного, твори класичної світової драматургії. Серед діячів театру — нар. артисти СРСР Д. Дарієнко, Н. Массалъсъка, Є. Уреке, К. Штирбу; нар. артисти Молд. PCP M. Апостолов, П. Баракчі, Т. Грузин, К. Казимірова, К. Константинов, А. Плацинда, Ю. Соколов, В. Герлак, В. Купча, І. Волонтір, В. Бурхарт, В. Ізбещук, Є. Тодарашку, І. Шкуря та ін. Кадри для театрів готує Ін-т мистецтв ім. Г. Музическу в Кишиневі.

Л M Чемортан

Кіно. Перші кінознімання на тер. Молд. PCP проводили режисери Київської кінофабрики, з 1928 укр. кіножурнал "Кінонеділя" вміщував сюжети, присвячені Молдавії. З 1940 в Кишиневі працював постійний кінокореспондент-ський пункт, перетворений 1952 на кіностудію хронікальних фільмів (з 1957 — кіностудія "Молдова-фільм"). У розвитку молд. кіно брали активну участь кінодія-чі братніх республік: О. Улиць-ка, Л. Проскуров, В. Дербеньов, В. Лисенко та ін. В 1955 поставлено перший молд. худож. фільм — "Молдавські наспіви" (реж. А. Золотницький, укр. кінооператори П. Тодоровський та Р. Василевсь-кий). Серед фільмів, створених на кіностудії " Молдова-фільм " : " Отаман Кодр" (1958, оператор В. Дербеньов), "Останній місяць осені" (1965, реж. В. Дербеньов, призи міжнар. кінофестивалів), "Сергій Лазо" (1967, реж. А. Гордон), "Звинувачуються у вбивстві" (1969, реж. Б. Волчек), "Лаутари" (1971, реж. Е. Лотяну, призи міжнар. кінофестивалів), "Дмитро Кантемір" (1973, реж. В. Іовіце й В. Калашников), "Довгота дня" (1974), "Коли поряд чоловік" (1978; обидва — реж. В. Гажіу). Серед акторів молд. кіно: Д. Дарієнко, М. Волонтір, К. Тирцеу, С. Тома, M. Сагайдак, Г. Григоріу. Спілка кінематографістів Молд. PCP засн. 1962. Іл. див. на окремому арк., с 432—433

В Д Андон.

Літ.: Природа и хозяйство Молдавии. Кишинев, 1977; Лассе Г. Ф. Климат Молдавской ССР. Л.. 1978: Почвы Молдавии и их использование в условиях интенсивного земледелия Кишинев, 1978: Геологическое строение и минеральные ресурсы Молдавской ССР. Кишинев, 1976 Прока В. Е. Географическое районирование и территориальная организация хозяйства Молдавской ССР. Кишинев, 1977; Украина и Молдавия. М., 1972; История Молдавской ССР, т. 1 — 2. Кишинев, 1965 — 68: Иванов Ю. Г Революционное движение в Молдавии (с 1895 по февраль 1917 г.) Кишинев, 1980; Победа Советской власти в Молдавии. М., 1978; Мохов H. А Очерки истории формирования молдавского народа. Кишинев, 1978; История народного хозяйства Молдавской ССР 1959 — 1975 гг Кишинев, 1978; Чибота-ру С. С. Формирование социалистического реализма в молдавской литературе. 1917 — 1941. М., 1974; Очерк истории молдавской советской литературы. М., 1963; Очерки молдавско-русско-украинских литературных связей. Кишинев, 1978; Молдавско-русско-украинские литературные связи второй половины XIX в. Кишинев, 1979; Савка П. X. Молдавско-русско-украинские литературные связи. Указатель литературы. Кишинев, 1973; Этнография и искусство Молдавии. Кишинев, 1972; Молдаване. Очерки истории, этнографии, искусствоведения. Кишинев. 1977; Искусство Молдавской ССР. Л., 1972; Роднин К. Д., Понятовский И. И. Памятники молдавской архитектуры XIV — XIX вв. Кишинев, 1960; Роднин К. Д. Изобразительное искусство Молдавской ССР. М., 1971; Гольцов Д. Д., Лівшиц M. Я., Тома Л. А. Художники Молдавії. К.. 1979; Лившиц М. Я. Декоративно-прикладное искусство Молдавии. Кишинев, 1980; История музыки народов СССР, т. 1—5. М., 1970-74; Музыкальная культура Молдавской ССР. М., 1978; Прнлепов Д. И. Молдавский театр. М., 1967; Голубева Э. С. Из истории балета в Молдавии. Кишинев, 1979; Андон В. Д. Актеры молдавского кино, в. 1—2. Кишинев, 1974—79; Молдавская ССР. Энциклопедический справочник. Кишинев. 1979.

Молдавська радянська соціалістична республіка - leksika.com.uaМолдавська радянська соціалістична республіка - leksika.com.uaМолдавська радянська соціалістична республіка - leksika.com.uaМолдавська радянська соціалістична республіка - leksika.com.uaМолдавська радянська соціалістична республіка - leksika.com.uaМолдавська радянська соціалістична республіка - leksika.com.uaМолдавська радянська соціалістична республіка - leksika.com.uaМолдавська радянська соціалістична республіка - leksika.com.uaМолдавська радянська соціалістична республіка - leksika.com.uaМолдавська радянська соціалістична республіка - leksika.com.uaМолдавська радянська соціалістична республіка - leksika.com.ua

 

Схожі за змістом слова та фрази