Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow пох-прем arrow ПРАКСЕОЛОГІЯ
   

ПРАКСЕОЛОГІЯ

(від грец. — справа, діяння і — вчення) — термін, яким іноді позначають галузь комплексних наук. досліджень, що вивчає умови, методи й заг. принципи ефективності та якості людської діяльності. Як самостійна наук. дисципліна П., завдяки ширшому колу досліджуваних проблем, відрізняється від близької за змістом галузі — наукової організації праці. Основоположник П.— польс. ученні Т. Котарбінський, який у 20-х рр. 20 ст. дав філос. аналіз принципів "якісної роботи". Класичною працею з П. вважається його твір "Трактат про хорошу роботу) (1955). Сучас. напрямами праксео-логіч. досліджень в ПНР є: заг. теорія раціональної діяльності, структура організації трудових колективів, принципи функціонування і правила управління трудовими колективами, продуктивність праці, типологія помилок і порушень у процесі праці, критерії оцінки результатів діяльності, способи раціонального використання ресурсів і, зрештою, розроблення практичних рекомендацій для ор ганізації ефективної праці і створення оптимальних моделей певної розумової і фіз. праці. Характерними для П. є емпіричні дослідження оптимальної діяльності підприємств, наук. установ, закладів нар. освіти та охорони здоров'я, що пов'язані з вивченням міжособових стосунків у колективах, субординації взаємин між виробниками та управлінським апаратом, питань підвищення ділової кваліфікації. Крім даних теор. і емпіричних досліджень, П. використовує досягнення кібернетики, економіки, соціології, соціальної психологи, мистецтва й повсякденного досвіду і на цій основі виявляє організаційно-тех. закономірності раціональної діяльності.

В. І. Волович.