Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow О-орб arrow ОПЕРАТИВНО-РОЗШУКОВА ДІЯЛЬНІСТЬ
   

ОПЕРАТИВНО-РОЗШУКОВА ДІЯЛЬНІСТЬ

(ОРД) — 1) Вид правоохоронної діяльності оперативних (спеціальних) підрозділів і служб відповід. держ. органів, уповноважених чинним зак-вом проводити гласні й негласні пошукові, розвід, і контррозвід. заходи із застосуванням операт. та операт.-тех. засобів з метою припинення правопорушень та в інтересах крим. судочинства, а також отримання інформації про безпеку сусп-ва і д-ви. Правові основи ОРД визначаються Законом України «Про оперативно-розшукову діяльність» (1992), ін. законод. актами України. Осн. завданнями ОРД є пошук і фіксація факт, даних про розвід.-підривну діяльність спец, служб іноз. держав та організацій, а також протиправну діяльність окр. осіб і груп з метою: запобігання злочинам, їх виявлення та розкриття, а також виявлення і встановлення осіб, причетних до нерозкритих злочинів; здійснення розшуку осіб, які переховуються від органів дізнання, слідства й суду або ухиляються від виконання покарання, а також розшуку безвісти пропалих гр-н.

Історія ОРД, починаючи від рабовласн. ладу до нашого часу, пов'язана із провадженням поліц. негласної роботи в б-бі зі злочинністю. У д-вах різних істор. типів форми неглас. діяльності відповід. органів зазнавали певних змін, мали свої моделі, зберігаючи принципову вихідну основу побудови. За рабовласн. ладу, напр., на органи, що виконували поліц. функції, покладалися завдання виявлення та розшуку осіб, яких підозрювали у скоєнні вбивств, підробці грошей, шахрайстві та ін. правопорушеннях. Для цього використовувалися послуги таєм. помічників із середовища рабів, слуг, ремісників. Такі помічники називалися «агентами-донощиками», «інформаторами», «наглядачами», «провокаторами», їх послуги, як правило, оплачувалися. Найбільш розвинені системи розшук, діяльності були в таких рабовласн. д-вах, як Греція,

Рим, Єгипет, Іудея та ін. До осіб, що виконували функції гласного й негласного контролю за дотриманням гр-нами встановленого д-вою громад, порядку, належали наглядачі за торгівлею, збирачі податків та ін. У деяких країнах утворювалася поліція, яка мала право вести негласну роботу з розшуку осіб, підозрюваних у порушенні громад, порядку і спокою, убивствах, грабежах та ін. злочинах. У феод, д-вах вищі поліц. функції виконували феодали або уповноважені особи. В Зх. Європі виник т. з. розшук, який проводився з ініціативи агентів корол. влади. У княжі часи на теренах сучасної України розшук осіб, підозрюваних у крадіжках, розбійних нападах, убивствах, підпалах, здійснював сам покривджений або найнятий ним послух — особа, яка таємно розшукувала злочинця. В Росії процес таємного розшуку застосовувався переважно проти «лихих людей», розбійників, злодіїв. У 19 ст. в більшості європ. держав ОРД стала професією, а застосування таєм. засобів і методів вважалося правомірним і виправданим. Агенти поліції, інформатори дедалі частіше виступали свідками в обвинувальному процесі. Одностайні показання двох таких свідків вважалися повним доказ ом. Поліція у цей час стає спеціаліз. частиною держ. апарату і наділяється операт.-розшук. функціями: в Італії утворюється поліція громад, безпеки, завданням якої було розслідування злочинів і таєм. крим. розшук; у Франції — поліція нац. безпеки, згодом — нац. поліція; у США поряд з поліцією штатів функціонує «поліція поліцій» — Федеральне бюро розслідування (ФБР); в Англії — Скотленд-Ярд. Згодом, у 1923, утв. Міжнародна організація кримінальної поліції (Інтерпол), а 1993 — Європейське поліцейське бюро (Європол).

В Україні ОРД покладалася на службу крим. розшуку. Згідно з декретом РНК «Про організацію кримінального розшуку» від 18.IV 1918 було затверджено Положення про органи крим. розшуку і суд.-крим. міліції, на які покладалося здійснення ОРД. При розслідуванні злочинів працівники суд.-крим. розшуку мали право використовувати філерів для негласного пошуку інформації про злочини, місця переховування злочинців, викраденого майна тощо. Робота філерів оплачувалася за рахунок таєм. коштів крим. розшуку. Надалі ОРД регулювалася, як правило, відомчими наказами та інструкціями. В цих док-тах і спец, л-рі ОРД визначалася такими поняттями, як «негласне розслідування», «кримінально-розшукова робота», «агентурно-оперативна робота» або «оперативна робота». Розвиток вітчизн. ОРД як галузі наук, знань і виду правоохор. діяльності розпочався з прийняттям у 1961 КПК УРСР, чинного (зі змінами та доп.) і після проголошення держ. незалежності України 1991. Згідно з цим кодексом на органи дізнання (міліцію, органи держ. безпеки, прикорд. охорони, начальників випр.-труд. установ) покладалося вжиття необхід. операт.-розшук. заходів для виявлення ознак злочину та осіб, які його вчинили. Ця вимога визначила осн. напрям діяльності операт. (спеціальних) підрозділів — забезпечення захисту особи, її прав і свобод, власності, а також прав підприємств, установ і організацій. Істотним поштовхом у розвитку вітчизн. теорії і практики ОРД стало прийняття Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» (1992). Ним уперше було закріплено єдиний порядок здійснення ОРД усіма підрозділами, незалежно від їх відомчої належності, дано чіткий перелік підстав для проведення ОРД (за наявності достатньої інформації): злочини та особи, які готують злочини, або злочини, вчинені невстановленими особами; особи, які переховуються від органів розслідування або ухиляються від кримінального покарання, та ін. особи, що розшукуються; роз-від.-підривна діяльність спец, служб іноземних держав; запити уповноважених держ. органів, установ та організацій про перевірку осіб у зв'язку з їх допуском до держ., військ, і служб, таємниці; потреба в отриманні розвідувальної інформації в інтересах безпеки сусп-ва і д-ви. Перелік підстав проведення ОРД є вичерпним. Приймати рішення щодо проведення операт. розшуку за відсутності визначених зак-вом підстав забороняється. Виконавцями (суб'єктами) ОРД виступають операт. (спеціальні) підрозділи МВС України, СБУ, Держ. к-ту у справах охорони держ. кордону України, Держ. податкової адміністрації України, Держ. департаменту України з питань виконання покарань, Управління держ. охорони. Проведення ОРД ін. підрозділами зазнач, органів, підрозділами ін. міністерств і відомств, а також громад., приватними організаціями та особами не допускається. Здатність ОРД забезпечувати інтереси крим. судочинства, безпеку сусп-ва і д-ви відображається в обов'язках операт. (спеціальних) підрозділів, а саме: виконувати письм. доручення слідчого, вказівки прокурора та ухвали суду і запити повноважних держ. установ та організацій при проведенні операт.-розшук. заходів; виконувати запити відповід. міжнар. правоохор. організацій та правоохор. органів ін. держав на підставі договорів і угод; забезпечувати безпеку співробітників правоохор. органів та осіб, які надають допомогу і сприяють ОРД, учасників крим. судочинства та членів їхніх сімей.

Повноваженнями операт. (спеціальних) підрозділів відповідних правоохоронних органів у сфері ОРД є: опитувати осіб за їх згодою; проводити контрольні, операт. закупки та контрольовані поставки товарів з метою виявлення фактів протиправної діяльності; проводити операції із захоплення озброєних злочинців, припинення тяжких злочинів; відвідувати жилі та ін. приміщення за згодою їх власників або мешканців для з'ясування обставин вчиненого або такого, що готується, злочину; негласно виявляти й фіксувати сліди тяжкого злочину, док-ти та ін. предмети, які можуть бути доказами підготовки або вчинення такого злочину, у т. ч. шляхом проникнення операт. працівника в приміщення, трансп. засоби, на зем. ділянки; здійснювати негласне проникнення у злочинну групу працівника операт. підрозділу або особи, яка співробітничає з ним (див. Агентура); знімати інформацію з каналів зв'язку, застосовувати ін. тех. засоби отримання інформації, здійснювати візуальне спостереження у громад, місцях з використанням фото-, кіно- і відеозйомок, оптичних та радіоприладів, ін. тех. засобів (див. Спеціальні оперативно-технічні засоби); контролювати шляхом відбору за окр. ознаками телеграфно-поштові відправлення; мати гласних і негласних штат, працівників, встановлювати конфіденц. співробітництво з особами на засадах добровільності; використовувати за згодою адміністрації служб, приміщення, трансп. засоби та ін. майно підприємств, установ, організацій, а також житло, ін. приміщення, трансп. засоби і майно гр-н за їх згодою; створювати з метою конспірації підприємства, організації, використовувати док-ти, які зашифровують особу чи відомчу належність працівників, приміщень і трансп. засобів операт. підрозділів (див. Документи прикриття); застосовувати засоби фіз. впливу, спец, засоби та вогнеп. зброю на підставах і в порядку, встановлених чинним зак-вом. Норми чинного зак-ва про ОРД визначають гарантії законності гласної і негласної діяльності, а саме: операт.-розшук. заходи, які можуть обмежити права та свободи людини і гр-нина, здійснюються тільки з дозволу суду або прокурора; оперативно-розшукова справа, заведена на підозрювану особу, ведеться не більше 6 місяців і підлягає знищенню, якщо не встановлено даних про протиправну діяльність фігуранта цієї справи; правоохор. органи зобов'язані надати гр-нину письм. пояснення з приводу обмеження його прав і свобод та відшкодувати заподіяні матеріальні й моральні збитки; відомості, що стосуються особистого життя, честі, гідності людини, не підлягають розголошенню і, якщо не містять інформації про вчинення заборонених законом дій, зберіганню і повинні бути знищені; в місцях зберігання конфіденц. інформації повинна бути гарантована її достовірність та надійність охорони; особа, яка залучається до виконання завдань ОРД, перебуває під захистом д-ви; операт. працівник, що заподіяв шкоду правам, свободам людини, інтересам д-ви під час здійснення ОРД, не несе відповідальності, перебуваючи у стані необхідної оборони, крайньої необхідності або профес. ризику, а також у зв'язку із затриманням особи, у діях якої є ознаки злочину. 2) Галузь юридичної науки, предметом вивчення якої є правове регулювання організації та здійснення операт. розшуку в інтересах крим. судочинства, безпеки сусп-ва і д-ви. ВАК України включив ОРД у перелік спеціальностей, за якими проводиться захист канд. і докт. дисертацій з юрид. наук. ОРД як навчальна дисципліна вивчається у спец, закладах освіти МВС України, СБУ та ін. відомств, а також в ін. юрид. навч. закладах. Предметом курсу ОРД є закономірності, що виявляються при здійсненні операт.-розшук. заходів з метою пошуку і фіксації факт, даних в інтересах крим. судочинства, захисту безпеки сусп-ва і д-ви від протиправних посягань.

Літ.: Бандурка А. М., Горбачев А. В. Операт.-розыскная деятельность: прав, анализ. К., 1994; Козаченко І. П. Операт.-розшук, діяльність як держ.-прав. форма б-би зі злочинністю. К., 1995; Регульський В. Л., Козаченко 1. П. Прав., морально-етичні та орг. основи операт.-розшук. діяльності. Л., 2000; Долженков О. Ф., Думко А. Ф., Козаченко І. П. Операт.-розшук. діяльність як правоохор. функція крим. міліції. О., 2000; Дидоренко 3. А., Кириченко С. А., Розовский Б. Г. Процес, статус ОРД в уголовном судопроизводстве. Луганск, 2000; Теорія операт.-служб, діяльності правоохор. органів України. Л., 2000; Сервецький І. В. Наук.-практ. коментар Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність». К., 2000.

І. П. Козаченко.

 

Схожі за змістом слова та фрази