Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow зат-зміш arrow ЗЕМЛІ ЦЕРКОВНІ
   

ЗЕМЛІ ЦЕРКОВНІ

- землі, що належать церквам та монастирям. Набуття церквою нерухом. майна почалося із введенням християнства в Україні-Русі наприкінці 10 ст. Осн. формою забезпечення добробуту церк. орг-ції була десятина (право отримувати десяту частину прибутків, що надходили від князів, данини, суду і мита), запроваджена на всій християнізованій тер. Київської Русі. З кін. 11 до 1-ї третини 13 ст. закладалася первинна основа церк. землеволодіння, церква ставала землевласником. Монг. навала не зменшила зем. володінь церков та монастирів, оскільки реліг. насильства ординці не провадили. Після інкорпорації більшої частини укр. земель до складу Великого князівства Литовського позиції правосл. церкви послабилися, що негативно позначалося на темпах формування 3. ц. Уряд князівства підтримував катол. церкву, результатом чого було швидке зростання її володінь, особливо після Люблінської унії 1562, коли катол. установам почали передаватися землі правосл. церков і монастирів. Проголошення Брестської церковної унії 1596 ще більше погіршило становище правосл. церкви, зокрема майнове. За доби Гетьманщини правосл. церква мала значний вплив і підтримку, примножувала 3. ц. З кін. 17 ст. у справи землеволодіння в Україні почала втручатися Моск. д-ва. В 1685—86 Київ, правосл. митрополія опиняється під юрисдикцією Моск. патріархії. На той час стосовно 3. ц. на тер. Росії діяли постанови Земського Собору 1649, що забороняли церквам та монастирям набувати 3. ц. Цар Петро І на поч. 18 ст. підтвердив усі попередні норми, якими церк. установам заборонялося набувати нерухоме майно. З 1721 управління 3. ц. здійснювалося спец. держ. органом з церк. справ — Синодом. У 50-х рр. 18 ст. імператриця Єлизавета Петрівна відновила жалувані грамоти церквам та монастирям на володіння землею, повернула їм відчужені землі та подарувала нові. Проте управління ними залишилося у віданні д-ви. Катерина II в 1764 видала указ про секуляризацію: усі церк. та монастир, землі були передані до держ. казни. На тер. України указ набув чинності 1786. З 1805, як виняток, церква могла набувати нерухоме майно, але тільки за цар. дозволом.

Падіння Рос. імперії 1917 та відновлення укр. державності спричинили суттєві зміни у володінні 3. ц. Однак прийняті Укр. Центр. Радою, Укр. Д-вою, УНР законодавчі та ін. нормат. акти щодо реформування землеволодіння, у т.ч. церковного, впродовж 1917—20 так і не були реалізовані. Церк. землеволодіння в УСРР регулювалося декретом про землю 1917 РНК Росії від 8.XI 1917 та законом про соціалізацію землі від 27.1 1918. Другий Всеукр. з'їзд рад у березні 1918 прийняв закон про соціалізацію 3. ц. в УСРР, який дублював аналогічні закони РСФРР. 22.1 1920 уряд УСРР опубл. «Основні засади організації земельних справ на Україні». Ним підтверджувалася безоплатна передача нетруд. земель селянам. Закон був затверджений IV З'їздом рад УСРР у травні 1920. 27.V 1922 ВУЦВК видав «Основний закон про трудове землекористування», а 16.Х 1922 схвалив Зем. кодекс УСРР, за яким церк. громадам дозволялася зем. оренда.

За Конституцією СРСР 1924 визначення заг. основ зем. зак-ва відійшло до компетенції Союзу. 15.ХІІ 1928 ЦВК СРСР видав закон про «Загальні основи землекористування та землеустрою», що став обов'язковим і в УСРР. Наступні рад. конституції зберегли зазначений режим, за яким власність на землю та церк. споруди, розташовані на ній, належала д-ві. 23.IV.1991 ВР УРСР ухвалила Закон України «Про свободу совісті та релігійні організації», де зазначено, що «користування землею релігійні організації здійснюють у порядку, встановленому Земельним кодексом України та іншими законодавчими актами України» (ст. 17). Згідно з кодексом нерухоме майно, що є власністю д-ви, перебуває у безоплатному користуванні церк. громад християн та ін. конфесій.

Літ.: Василенко Н. Монастыр. вотчины и доходы. В кн.: Энциклопед. словарь Ф. А. Брокгауза, И. А. Ефрона, т. 38; СПб., 1896; Лотоцький О. Укр. джерела церк. права. Варшава, 1931; Стахів М., Голубничий В., Маркусь В.

Зем. зак-во. В кн.: Енциклопедія українознавства, т. 2. Париж - Н.-Й., 1955-57; Жуковський А. Церква на Україні. В кн.: Енциклопедія українознавства, т. 10. Париж — Н.-Й., 1984; Ричка В. М. Про джерела та осн. етапи формування церк.-монастир. землеволодіння у Пд. Русі (друга пол. XI - XVI ст.). В кн.: Феодалізм на Україні. К., 1990; Ульяновський В. І. Історія церкви та реліг. думки в Україні, кн. 1. К., 1994; Релігієзнавство. К., 1998.

О. М. Волощенко.

 

Схожі за змістом слова та фрази