Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow ноз-нят arrow НОРВЕГІЯ
   

НОРВЕГІЯ

Королівство Норвегія — держава на Пн. Європи, займає пн. та зх. частини Скандінавського півострова та прилеглі острови. Омивається Баренцовим, Норвезьким та Північним морями, на Пд.— прот. Скагеррак. В адм. відношенні поділяється на 19 фюльке (областей). Н. належить група островів Свальбард (архіпелаг Шпіцберген, о. Ведмежий та ін.) у Пн. Льодовитому ок., а також острови Ян-Майєн та Буве в Атлантичному ок.

Державний лад. Н.— конституційна монархія. Діючу конституцію прийнято 1814 (з наступними змінами й доповненнями). Глава д-ви — король. Найвищий орган законодавчої влади — двопалатний парламент — стортинг (155 депутатів, що обираються населенням на 4 роки; з свого складу стортинг обирає 1/4 депутатів, які утворюють лагтинг, решта — одельстинг). Постанови стортингу набувають сили закону після затвердження королем. Виконавча влада належить урядові на чолі з прем'єр-міністром, якого призначає король.

Природа. Мор. береги Н. підвищені, скелясті, порізані численними фіордами. Більшу частину території займають Скандінавські гори (вис. до 2470 м, г. Гальгепіг-ген). Сх. схили гір пологі, західні — стрімкі, високими уступами обриваються до фіордів. Тектонічні западини поділяють Скандінавські гори на платоподібні масиви — фієльди. Невеликі низовини лише на Пд., в районі Ослофіорда. Поклади заліз., нікелевої, мідної, молібден., титанової, ніобієвої, уранової, кобальтової та срібної руд. Клімат помірний, у прибережних р-нах — океанічний, на крайній Пн.— субарктичний. Пересічна т-ра січня на Пн. — від 2 до —4°, на Пд. під дією теплої Північно-Атлантичної течії підвищується до+2°. Літо прохолодне (пересічна т-ра липня від +10 до + 14°). Опадів на узбережжі понад 2000 мм на рік, у внутр. районах 500—600мм. Небагатьох фієльдах поширені льодовики, заг. площа зледеніння бл. 5 тис. км2. Багато повноводних порожистих річок, найбільші з них — Гломма, Логен (Гудбрансдаль), Логен (Нумедаль). У горах — численні мальовничі озера. На Пн. поширені малопотужні підзолисто-глейові, в центр. частині — підзолисті, на Пд.— бурі лісові грунти. Бл. 25% тер. країни — під хвойними лісами, на Пн.— переважно тундрова рослинність. У Н. створено кілька нац. парків, найбільший з яких — Бергеф'єлль.

Населення. Бл. 98% нас. становлять норвежці. Нац. меншостями є саами і квени (норвезькі фініш). Живуть також шведи, датчани, німці та ін. Офіц. мова — норвезька. Пересічна густота нас.— 12,5 чол. на 1 км2 (1980). Міське нас. становить понад 50% . Найбільші міста: Осло, Тронгейм, Берген.

Історія. В серед. 1-го тис. до н. е. на тер. Скандінавського п-ова розселилися герм. племена, які потіснили місц. населення на тер. Н.— саамів. Становлення феод. д-ви на тер. Н. ознаменувалося широкою зовн. експансією, походами вікінгів (норманнів; "епоха вікінгів" — кін. 8 — серед. 11 ст.). В 9—10 ст. почалося політ. об'єднання Н., яке завершилося після громадян. воєн 2-ї пол. 12 — поч. 13 ст. В 1046—66 Н. правив Га-ральд Суворий, що був одружений з дочкою Ярослава Мудрого — Єлизаветою Ярославною. Цей шлюб зміцнив політ. зв'язки Н. з Київ. Руссю. В 1262—64 до складу Н. ввійшла Ісландія. В 1319 було укладено особисту унію Н. з Швецією, 1380 — з Данією, 1397 — Кальмарську унію трьох сканд. королівств під владою дат. короля. В 15—16 ст. ішов процес підкорення Н. владі дат. королів і феодалів. Реформація, проголошена 1536 дат. держ. радою, стала засобом дальшого підкорення Н. Данією. У 1537 Н. було перетворено на дат. провінцію. З розвитком капіталістичних відносин у кін. 18 ст. в Н. зміцнів нац. рух за вихід з-під дат. Політ. панування. За Кільським договором 1814, відповідно до таємного зговору учасників антинаполеонівської коаліції, Н. (без її давніх володінь у Пн. Атлантиці) відійшла до Швеції як плата за участь швед. армії в боротьбі проти Наполеона І. Період шведсько-норвезької унії 1814—1905 характеризувався боротьбою населення Н. за незалежність. У 1884 організаційно оформилися загальнонац. партії Венстре і Хейре. В 1887 було створено Норвезьку робітничу партію (НРП). На поч. 20 ст. Н. завоювала нац. обласну автономію, мала свою конституцію, нац. органи влади. В 1905 норв. парламент (стортинг) під тиском нар. мас і впливом революц. подій у Росії проголосив незалежність Н. Під час 1-ї світової війни 1914—18 Н. зберігала нейтралітет. Норв. підприємці збагатилися на торгівлі з обома воюючими угрупованнями. В 1918 в Н. під впливом Великої Жовтн. соціалістич. революції розгорнувся масовий революційний робітн. рух. На поч. 1918 в Н. почали виникати Ради робітн. і солдат. депутатів, але через перешкоду з боку буржуазії і правих сил не стали революц. органами влади. В 1923 було створено Компартію Н. В 1924 Н. встановила дипломатичні відносини з СРСР. В умовах світової екон. кризи 1929— 33 бурж. уряди Н. посилили репресії проти робітників, сприяли діяльності фашист. орг-цій. НРП, прийшовши до влади 1935, провела ряд соціальних реформ, що дало змогу Н. подолати кризу. Під час 2-ї світової війни Н. 1940 було окуповано гітлерівською Німеччиною, уряд емігрував до Лондона; 1942 фашисти створили в країні колабораціоністський уряд В. Квіслінга. На тер. Н. розгорнувся масовий Рух Опору, в складі якого перебували й громадяни СРСР (кол. військовополонені нім.-фашист. концтаборів на тер. Н.). В жовтні 1944 Рад. Армія, розгромивши нім.-фашист. війська у Заполяр'ї, визволила від гітлерівських загарбників Пн. H. 8.V 1945 нім.-фашист. війська в Центр. Н. капітулювали перед силами норв. Руху Опору. В післявоєн.

період політ. курс Н. в основному зумовлений її участю в НАТО (з 1949) і спрямований на тісне політ. і військ.-екон. співробітництво з США, Великобританією, ФРН (але Н. не допускає розміщення на своїй території іноземних військ. баз і ядерної зброї). На поч. 70-х pp. в Н. розгорнулася гостра боротьба у питанні про приєднання її до Європейського економічного товариства (СЕТ). Всенар. референдум 1972 відхилив домагання норв. правлячих кіл включити Н. в ЄЕТ. Уряд Н. проводить політику розвитку добросусідських відносин і ділового співробітництва з СРСР (угоди про екон., пром. і наук.-технічне співробітництво, травень 1972). У 1978 підписано нову програму культурного і наукового співробітництва між СРСР і Н. на 1979—83. З 1945 Н. '— член ООН. Б. М. Гончар.

Політичні партії, профспілки. Норвезька робітнича партія, засн. 1887. Входить до Соціалістичного Інтернаціоналу. Партія Хейре, засн. 1884. Виражає інтереси великої буржуазії. Партія Венстре, засн. 1884. Представляє інтереси серед. і дрібної буржуазії, деякої частини службовців та інтелігенції. Партія Центру, засн. 1920. Представляє інтереси гол. чин. великих і серед. землевласників та лісовласників. Християнська народна партія, засн. 1933. Об'єднує клерикальні верстви. Соціалістична ліва партія, засн. 1975. Комуністична партія Норвегії, засн. 1923. Центральне об'єднання профспілок Норвегії, засн. 1899. Входить до МКВП.

Господарство. Н.— розвинута ін-дустр.-агр. капіталістична країна. В економіці переважає приватнокапіталістичний сектор, характерна висока концентрація капіталу, значні позиції посідають багатонац. корпорації. Г-во має експортну спрямованість (вартість експорту — понад 40% валового внутр. продукту) і значною мірою залежить від імпорту та кон'юнктури на світовому ринку; велике значення має участь норв. торг. флоту в світових мор. перевезеннях. У 70-х pp. значно посилилися кризові явища в економіці Н.— зростають інфляція, вартість життя, число безробітних 1979 становило 25,6 тис. чол. (пересічно за місяць), зовн. заборгованість досягла 105 млрд. крон. Частка пром-сті у валовому внутр. продукті становила 22,6% (1978). Видобувають заліз., мідну, нікелеву, титанову руди, пірит, вугілля; на шельфі Північного моря — нафту й газ. Нафту переробляють на 4 нафтоперегінних з-дах заг. потужністю 13 млн. т (1978). На базі дешевої електроенергії ГЕС (Н. посідає 1-е місце в капіталістичному світі за виробн. електроенергії на душу населення) значного розвитку набула електрометалург. (виплавка електрочавуну, електро-сталі, феросплавів, алюмінію, цинку, нікелю, міді, магнію) та електрохім. (гол. чин. виробн. азотних добрив) пром-сть. Значне місце посідає машинобудування, зокрема суднобудування, а також заг., електротехнічне, радіоелектронне, турбінобудування та целюлозно-паперова пром-сть. Легка пром-сть представлена переважно виробн. вовняних тканин, теплого одягу, взуття. Розвинута харч. пром-сть, особливо рибообробна та виробн. молочних продуктів. Гол. пром. центри — Осло, Берген, Тронгейм, Ставангер. Природні умови Н. не сприяють розвиткові с. г. Обробляють бл. 3% тер. країни. Переважають невеликі фермерські г-ва. Поширена виробничо-збутова кооперація. Провідна галузь — інтенсивне тваринництво м'ясо-мол. напряму. Поголів'я (тис, 1979): великої рогатої худоби — 954, овець — 1912, свиней —703. Вирощують гол. чин. зернові та картоплю. С. г. не задовольняє потреб країни в продовольстві. Важливе місце в г-ві займає рибальство, за експортом продукції якого Н. посідає 2-е місце в світі. В 1979 виловлено 2,4 млн. т риби. Розвинуте також хутрове звірівництво. В лісах значні заготівлі деревини. Осн. вид транспорту — морський. Тоннаж торг. мор. флоту на кін. 1979 становив 38,3 млн. дедвейт т. Довж. (тис. км, 1979): з-ць — 4,2, автошляхів — 79,8. Гол. мор. порти — Осло, Берген, Ставангер; аеропорти — Форнебу (Осло) та Сула (Ставангер). З Н. вивозять машини та устаткування (включаючи судна), нафту та нафтопродукти, чорні й кольорові метали, целюлозно-паперові вироби, рибу і рибопродукти; довозять машини, мінеральну сировину, метали і металовироби, автомобілі тощо. Гол. торг. партнери — Великобританія, Швеція, ФРН. Частка соціалістичних країн у зовніш-ньоторг. обороті Н.— 3% (1979). Грошова одиниця — крона. За курсом Держбанку СРСР 100 крон = 12,47 крб. (липень 1981).

А. П. Рєвенко.

Медичне обслуговування. За даними ВООЗ, 1977 в Н. було 68,3 тис. лікарняних ліжок (169 ліжок на 10 тис. ж.), бл. 75% ліжкового фонду — в держ. лікарнях; мед. допомогу подавали 7,5 тис. лікарів (18,5 лікаря на 10 тис. ж.), 4 тис. зубних лікарів. Готують лікарів 2 мед. ф-ти ун-тів. Бальнеологічні курорти — Санкт-Олафс-Кілле, Саннефіорд, Ларвік; на зх. узбережжі — примор. кліматична станція Берген, поблизу Осло — клімато-грязьовий курорт Ганке.

А. М. Сточик.

Освіта, наукові та культурно-освітні заклади. В 1848 запроваджено обов'язкове навчання дітей віком від 7 до 13—14 років, 1968 — продовжено до 16 років. До сучас. системи освіти входять: дошкільні заклади; обов'язкова елементарна школа — 6-річна молодша і 3-річна старша; серед. загальноосв. школа — гімназія, що дає право вступу до ун-ту або ін. вищої школи університетського рівня; профес.-тех. і серед. спец. навч. заклади. В 1976/77 навч. р. у Н. налічувалося 3,4 тис. обов'язкових елементарних шкіл (584,9 тис. учнів), 277 гімназій (73,9 тис. учнів), 695 профес.-тех. уч-щ (78,5 тис. учнів), 88 серед. спец. навч. закладів (3,4 тис. учнів); у вузах — 40,7 тис. студентів, у вищих школах неуніверситетського рівня — 14,8 тис. студентів. Вищу освіту здобувають у 4 ун-тах: в Осло (засн. 1811), Бергені (засн. 1948), Тронгеймі (засн. 1968), Тромсе (засн. 1972), 10 вищих школах — Норвезькій економіки й управління виробництвом, архітектурній, Норвезькій комерційній, ветеринарній тощо. Наук. дослідження в країні координують Держ. к-т з науки і техніки та Консультаційна рада з наук. досліджень. В 1978 в Н. налічувалося понад 300 н.-д. ін-тів, 300 лабораторій пром. і торг. фірм, бл. 40 наук. т-в. Діє Норвезька академія наук і літератури (засн. 1857). Найбільші бібліотеки — при унтах, міська б-ка в Осло. Музеї: Норв. народний (засн. 1894), Університетський нац. старожитностей (засн. 1828), Нац. галерея (засн. 1837), Музей прикладного мистецтва (засн. 1876), Музей Мунка (засн. 1963), Музей Вігеланна (засн. 1947), Зоологічний (засн. 1820), музеї, в яких зберігаються судна норв. вікінгів, корабель Р. Амундсена й Ф. Нансена "Фрам", пліт Т. Хейєрдала "Кон-Тікі", усі — в Осло.

В. П. Латинська.

Преса, радіомовлення, телебачення. В 1980 в Н. видавалося 160 газет заг. тиражем понад 2 млн. прим. (з них 72 щоденні заг. тиражем 1,7 млн. прим.) та бл. 2 тис. ін. періодичних видань заг. тиражем понад 2 млн. прим. Найвпливовіші газети: "Афтенпостен" ("Вечірня пошта", з 1860), "Дагбла-дет" ("Денна газета", з 1869), "Вердене ганг" ("Світ у русі", з 1945), "Адрессеавісен" ("Адресна гезета", з 1767), "Арбейдербладет" ("Робітнича газета", з 1884), "Бергене ті-денде" ("Бергенська газета", з 1868), "Ставангер афтенблад" ("Вечірня газета Ставангера", з 1893), "Нашунен" ("Нація", з 1896). Газета "Фріхетен" ("Свобода", з 1923; до 1940 наз. "Арбейдерен") — центр. орган Комуністичної партії Норвегії. Інформ. агентство — Норв. телеграфне бюро — акціонерне т-во норв. газет, засн. 1867. Радіомовлення і телебачення контролює служба Норв. держ. радіомовлення, засн. 1933. Телебачення ведеться з 1960.

Література. Пам'яток старод. норв. л-ри майже не залишилось. Про неї судять в основному з пам'яток ісланд. л-ри, що своїм корінням сягають в усну нар. традицію: це міфологічна й героїчна еддична поезія та частина прозових саг. Норвезцями були найдавніші творці скальдської поезії (див. Скальди) Брагі Боддасон, Тедольв із Гвіна, Торб'єрн Горнклові (9 ст.). Найвизначніші пам'ятки 13 ст.— поема "Сонне видиво" та дидактичний діалог "Королівське дзеркало", пов'язані з розвитком феодалізму і з християнством. У добу унії з Данією літ. життя занепало, розвивався тільки фольклор. Літературною була дат. мова. За часів Відродження й Реформації найзначнішими були історикогеографічна праця "Про норвезьку державу" (1567) А. Педерсена Беєра та поетичний опис норв. Півночі "Нурланнська сурма" П. Дасса. На 1-у пол. 18 ст. припадає діяльність видатних письменників, які належать до норв. і дат. культур: творця сканд. театру Л. Гольберга і попередника романтизму поета К. Тулліна. В 1772 в Копенгагені утворилося "Норвезьке товариство", що ставило за мету відродження норв. л-ри. Того ж року Ю. Н. Брун створив першу нац. драму "Ейнер Тамбешельвер" і перший нац. гімн Н.З нац.-патріотичними ліричними віршами виступали К. Фастінг, К. Фріман. 1-а пол. 19 ст. знаменна зростанням зацікавлення нац. історією і фольклором. П. К. Асб'єрнсен і Й. Е. Му зібрали й видали норв. нар. казки, з'явилися записи нар. пісень і балад М. Б. Ланнстада. Післля відокремлення Н. від Данії та у нії з Швецією посилюється нац.-патріотичний рух. Центр. постаттю в л-рі став Г. А. Вергеланн — творець нової лірики, що поєднувала в собі соціальну, філос. й інтимну тематику. Проти радикалізму й демократизму Г. А. Вергеланна з вузькою нац. програмою виступив Ю. С. Вельгавен, який у 40-х рр. очолив літ. напрям, названий "національною романтикою". В 2-й пол. 19 ст. осн. напрямом стає критич. реалізм. На цей час припадає розквіт творчості письменників, які піднесли нац. л-ру до світового рівня — Г. Ібсена, Б. М. Б'єрнсона (Бйорнсона), Ю. Лі, А. Л. Х'єлланна. У драмах, романах, оповіданнях вони гостро критикували капіталістичне суспільство і бурж. мораль. Конфлікт міста з селом у своїх романах відтворив

A. Гарборг. Виділялася соціально насичена й патріотична поезія П. Сівле. Нахил до натуралізму помітний у творах Г. Гейберга, Г. Єгера та ін. З реалістично-психологічними романами виступив К. Гамсун. У 90-х рр. значного поширення набула лірика імпресіоністського характеру (С. Обстфеллер, B. Краг та ін.). На поч. 20 ст. в л-ру прийшли прозаїки Ю. Боєр (Бойєр), У. Дуун, С. Унсет та ін. Під впливом робітн. руху й Великої Жовтн. соціалістичної революції зародилася норв. пролет. л-ра: в поезії і драматургії виступили Р. Нільсей і Н. Гріг, у прозі — Ю. Фалькбергет і К. Уп-даль. Високого емоційного напруження досягла громадян. поезія Г. Вільденвея, А. Еверланна, І. Гагеруп. Глибоким проникненням у людську психологію відзначається творчість С. Гуля, А. Омре, А. Сандемусе, Т. Весоса, Ю. Боргена. Під час 2-ї світової війни і в 50-х pp. домінуючою в л-рі була антифашист. тема — вірші Н. Гріга, А. Еверланна, І. Гагерун, повісті та оповідання Т. Недреос, Е. Булстада. В 50—70-х pp. у норв. поезії спостерігається відхід від традиційних форм. Р. Якобсен, Я. М. Брюгейм, А. Є. Андерсен, П. Брекке, Г. Юганнесен, С. Мерен у складних асоціативних віршах намагаються відобразити складність довколишнього світу. В повістях та оповіданнях І. Свінсоса, А. Мюкле, Т. Стігена, К. Гольта, С. Крістов, С. Гельмебакка та ін. переважає суворий реалізм. У творах Г. Люнде, Е. Говардсголма та ін. поглиблюється критика бурж. суспільства. На Україні про норв. л-ру писали І. Франко, Леся Українка, Н. Кобринська. В перекладі укр. мовою побачили світ окремі поезії Г. А. Вергеланна, Ю. С. Вельгавена, Б. М. Б'єрнсона, Г. Ібсена, А. Гарборга, добірка віршів сучас. норв. поетів ("Всесвіт", 1973, № 3), п'єси Г. Ібсена, романи та оповідання К. Гамсуна, Г. Бойєсена, Г. Онруда, повісті Т. Хейєрдала, збірка "Сучасна норвезька новела" (К., 1975), добірка оповідань Т. Недреос ("Всесвіт", 1980, № 12). Серед перекладачів творів норв. л-ри — І. Франко, П. Грабовський, М. Загірня, А. Крушельницький.

О. Д. Сенюк.

Архітектура. За середньовіччя в Н. значного розвитку набула дерев'яна архітектура, склався своєрідний тип церкви з подвійним каркасом — "ставкірка" (в Урнесі, 1060—1130; Боргунні, бл. 1150; іл. див. на окремому аркуші до ст. Дерев'яна архітектура, т. З, с. 448—449). В кам. будівництві 12 — поч. 16 ст. відчувається вплив англ. романської (собор у Ставан-гері, 1130—1300) й готичної (собор у Тронгеймі, бл. 1140—1320) архітектури. Елементи архітектури Відродження помітні в спорудах 2-ї пол. 16—17 ст. (башта Розен-кранц у Бергені, 1562—68); барокко і рококо — у 18 ст. (церква в Сер-Фруне, 1787, арх. С. Аспос; будинок садиби Дармсгорд у Бергені, 1770—95); класицизму — в

19 ст. (королівська резиденція, т. з. Стіфтсгорден у Тронгеймі, 1774—78). У 2-й пол. 19 ст. в архітектурі Н. панував еклектизм (замок Оскарсголль на п-ові Бюгде в Осло, 1847—52, арх. Ю. Г. Небелонг); у кін. 20 — на поч. 30-х рр. 20 ст.— функціоналізм (ресторан "Скансен" в Осло, 1926—27, арх. Л. Баккер). У післявоєнні роки архітектори Н. ведуть пошуки самобутніх нац. форм архітектури (ратуша в Осло, 1933—50, арх.

А. Арнеберг та М. Поульсон; готель "Вікінг", 1948—52, арх. К. Кнутсен; Будинок уряду, 1958, арх. Е. Вікше, всі — в Осло; музей в Ховікаддене, 1964—69, архітектори Й. Ейквар, С. Е. Енгебретсен).

Є. М. Сільверсван.

Образотворче мистецтво.З часів неоліту і бронзи на тер. Н. збереглися наскельні розписи. З серед. 1-го тис. н. е. тут поширився "зві-риний стиль". Наприкінці 8 ст. сформувалося середньовічне мистецтво (різьблення на дереві, слоновій кістці тощо). Власне норвезьке мист. сформувалося в 19 ст. (живописець і графік Ю. К. К. Даль; художники А. Тідеманн, Г. Гуде, Ф. Коллетт, Г. Баккер, Ф. Таулов; скульптори Г. Мікельсен, Ю. Міддельтун та ін.). В кін. 19 ст. з'явилися худож. твори з патріотичною тематикою (живописці К. Крог, Г. Мунте, Т. Кіттельсен і скульптор Г. Вігеланн). У цей час працював представник експресіонізму Е. Мунк. На поч. 20 ст. розвинулося монументально-декор. мист. (А. Револль, П. Крог та ін.). З 2-ї пол. 20 ст. поширилися різні модерністські течії (живописці Я. Вейдеман, Г. С. Гундерсен, І. Сіттер). Прогресивні демократичні тенденції зберігалися в творах живописця Г. Фінне, графіка П. Гогена. Серед відомих скульпторів — Р. Лунне, Г. Янсон та ін. З видів декор.-ужиткового мист. поширені: різьблення на дереві, кераміка, виготовлення металевих виробів, ткацтво, вишивання, плетіння мережива. Окремі твори художників Н. зберігаються в Київ. та Одес. музеях зх. та сх. мистецтва.

Музика. Самобутні норв. нар. пісні (епічні, ліричні, пісні-балади, пастушачі, рибальські), танці (халінг, спрингар та ін.), інструм. награші (люарслоти та ін.). Муз. інструменти: духові — букегорн (козиний ріг), прилар (бичачий ріг), сельє (різновид флейти); струнний — гартингфеле (різновид скрипки) та ін. У 16 ст. розвинулося- мист. нар. співаків — зингмейстерів. Серед перших норв. музикантів — органіст і диригент Ф. Грот, композитор А. Флінтен-берг, органіст Ф. Фогель, збирач фольклору, педагог і теоретик, органіст-композитор Л. М. Ліннеман (2-а пол. 18 — поч. 19 ст.). На джерелах нар. мистецтва грунтувалася творчість композиторів серед. 19 ст.— X. Х'єрульфа (автора лірич. пісень, фп. п'єс), У. Булля (автора концерту для скрипки з оркестром, скрипкових творів, засновника першого в Н. театру "Національна сцена"), Р. Нурдрока (автора нац. гімну, засновника муз. т-ва "Євтерпа"). Піднесення муз. культури Н. пов'язане з творчістю й громад. діяльністю Е. Гріга, який зробив величезний вплив на розвиток нац. муз. школи. В кін. 19 — на поч. 20 ст. нац. напрям розвивали композитори Ю. Свенсен, Ю. Хальворсен, Ю. Сельмер, А. Баккер-Грендаль, К. Еллінг, Я. Боргстрем. Основоположник сучас. норв. музики — Ф. У. Вален (вдається до додекофонії). Серед композиторів серед. 20 ст.— X. Северуд, К. Егге (засн. спілку композиторів скандінав. країн), Е. Твейт; автори сучас. церк. музики — композитори й органісти Л. Нільсен та А. Санволь. У 40—60-хирр. 20 ст. відомі композитори Л. Йєнсен, У. Х'єлланн, У. Фален, С. Юрдан, А. Нургейм, А. Янсон; диригенти Е. Ф'єльстад, О. Грюнер-Хегге, К. Гарагулю; співаки І. Андерсен, Й. Оселіо, К. Норена, співачки С. Арнольдсон, Г. Греруд, К. Флагстад; артисти балету А. Борг, X. Мюрер, Р. Даленг, Л. Ліхі, Р. Люкас. У Н. працюють: Норв. опера з балетною трупою (з 1958; Осло), консерваторії — в Осло (з 1883) та Бергені (з 1905), Вища школа музики в Тронгеймі; симф. оркестри (Осло, Берген), струнний квартет при Філармонічному т-ві; секція музикознавства (з 1954) при Ін-ті філософії і історії ун-ту в Осло; Спілка норв. композиторів. Театр. Драм. театр Н. почався з реліг. та побутових обрядів. У 16 ст. учні церк. шкіл влаштовували вистави у вигляді містерій і мораліте. З серед. 18 ст. в Крістіанії (тепер Осло) та в Бергені з'явилися перші аматорські трупи (1780 тут створено постійний театр, який ставив п'єси У. Шекспіра, К. Гольдоні, Б. Анкера та Е. Фаллесена). З 1794 почав діяти театр у Бергені, з 1827 — в Крістіанії. В 1850 в Бергені відкрито Норв. театр (керівники — драматурги Г. Ібсен, згодом Б. Бйорнсон). У 1899 організовано Нац. театр в Осло. В його репертуарі були п'єси Ібсена, Бйорнсона, У. Шекспіра, Ф. Шіллера, Ю. А. Стріндберга, Б. Шоу та ін.; грали актори X. Крістенсен, А. Одвар, Г. Стурмоен, Д. Кнудсен, Г. Гріг та ін. В кін. 19 — на поч. 20 ст. виникли нові театри в Крістіанії, Бергені, Тронгеймі, Ставангері. В репертуарі були п'єси X. Крога, Н. Гріга, М. Горького та ін. В 1937—45, за часів фашизму, театри Н. переживали кризу. Після визволення країни організовувалися експериментальні трупи, які протистояли комерційній театр. політиці. В Нац. театрі ставляться твори світової і нац. класики, а також рад. драматургії. Працюють також Норвезький театр (засн. 1913), Новий театр Осло (засн. 1929), численні театр. кабаре. В 1953 в Осло відкрито Держ. Театр. школу. Кіно. Виробн. фільмів почалося 1908. На ранні фільми Н. мала вплив "шведська класична школа" (" Анна-підкидьок", 1920, реж. Р. Брейстейн; "Наречена з Гломдаля", 1925, реж. К. Т. Дрейєр). У 30-х рр. з'явилися фільми з гострою соціальною тематикою: "Бродяга" (1937), "Торрес Снертевольт" (1940; обидва — реж. Т. Ібсен). Найвищим досягненням норв. кіно стали фільми, присвячені Рухові Опору: "Ми хочемо жити" (1946, реж. У. Дальгар), "Біженці" (1946, реж. Т. Санне), "Битва за важку воду" (1948, реж. Т. Вібе-Мюллер спільно з франц. реж. Ж. Древілем), а також фільми реж. А. Скоуена "Вимушена посадка" (1952), "Дев'ять життів" (1957), "Оточення" (1960). У 60-х рр. вийшли фільми режисерів Н. Мюллера, Н. Р. Крістенсена, Т. Вібе-Мюллера та ін., присвячені бунтові молоді проти святенницької моралі. Було випущено фільми спільного рад.-норв. виробництва: "Лише одне життя" (1968, реж. С. Мікаелян), "Під кам'яним небом" (1973, реж. К. Андерсен, І. Масляников). У Н. розвинуте також документальне, наук.-популярне (реж. П. Хест, А. Берг, Т. Хейердал) та мультиплікаційне кіно (реж. І. Капріно).

Літ.: Похлёбкин В. В. Норвегия. М., 1957; История Норвегии. М., 1980; Кан А. С. История скандинавских стран. М.. 1971; Голошубов Ю. И. Скандинавия и проблемы послевоенной Европы. М., 1974; Неустроев В. П. Литература Скандинавских стран. 1870—1970. М., 1980; Норвежская новелла XIX —XX веков. Пер. с норв. Л., 1974; Ланге К., Эствед А. Норвежская музыка. Пер. с англ. М.. 1967.

Норвегія - leksika.com.uaНорвегія - leksika.com.uaНорвегія - leksika.com.uaНорвегія - leksika.com.uaНорвегія - leksika.com.uaНорвегія - leksika.com.uaНорвегія - leksika.com.uaНорвегія - leksika.com.uaНорвегія - leksika.com.uaНорвегія - leksika.com.uaНорвегія - leksika.com.uaНорвегія - leksika.com.uaНорвегія - leksika.com.uaНорвегія - leksika.com.ua

 

Схожі за змістом слова та фрази