Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow Я arrow ЯПОНІЯ
   

ЯПОНІЯ

(Nippon, Nip-hon, Nihon) — д-ва у Сх. Азії на о-вах Хоккайдо, Хонсю, Сікоку, Кюсю, а також на інших невеликих островах. Тер. - 377,8 тис. км2. Нас. - 127,21 млн. чол. (2003, оц.): японці (99 %) та ш. Адм.-тер. поділ — 47 префектур. Офіц. мова — японська. Грошова одиниця — єна. Нац. свято — День народження імператора (23 грудня). Японська ранньофеодальна централіз. д-ва склалася в 7 ст. У1192-1867 держ влада в країні належала сегунам (військ.- феод, правителям). Держ.-прав. розвиток сучасної Я. почався 1889, коли була прийнята конституція, відома в політ, історії як конституція Мейдзі. Мейдзі (букв. — освічене правління) — це офіц. найменування періоду правління одного з імператорів, протягом якого в країні відбулися екон. і політ, реформи. За взірець для цієї конституції слугував тодішній основний закон Пруссії. Конституція 1889, по суті, передбачала державну форму дуалістичної монархії.

Після Другої світової війни в кращі відбулися дем. зміни, які, зокрема, знайшли відображення в новій конституції, прийнятій парламентом у жовтні 1946. Ця конституція, яка діє і нині, набула чинності 3.V 1947. Однією з особливостей її структури є наявність глави «Відмова від війни», що складається лише з однієї статті (ст. 9), згідно з якою «японський

Державний герб Японії - leksika.com.ua

народ на всі часи відмовляється від війни як суверенного права нації, а також від загрози або застосування сили як засобу вирішення міжнародних спорів». Для досягнення цього не створюватимуться збройні сили та ін. «засоби війни».

Прийнята за змістом конституції форма державного правління є парлам. монархією. Глава держави — імператор, який за ст. 1 «є символом держави і єдності народу». Всі акти імператора, пов'язані з реалізацією ним пов

Мапа Японії - leksika.com.ua

новажень, потребують «поради і ухвали уряду». В осн. законі застережено, що уряд відповідальний за акти імператора. Законодавча влада належить двопалатному Парламенту. Встановлено, що «Парламент є вищим органом державної влади і єдиним законодавчим органом держави» (ст. 41). Обидві палати Парламенту формуються шляхом заг. виборів, причому вибори членів палати представників (нижньої палати) відбуваються за пропорц. системою, а членів палати радників (верхньої палати) — за змішаною системою. Віковий ценз для кандидатів у члени палат встановлено у 25 і ЗО років відповідно. Згідно з конституцією кількість членів кожної палати встановлюється законом. Чисельність палати представників — 480 депутатів, які обираються на 4 роки. До складу палати радників входять 247 членів (радників), строк повноважень яких — 6 років; кожні 3 роки оновлюється половина складу палати. Палата представників може бути розпущена формально актом імператора, а, по суті, — за рішенням уряду. Водночас припиняє засідання палата радників. Однак за таких умов уряд може скликати верхню палату на надзвичайну сесію (ст. 54). Кожна з палат Парламенту має повноваження контролю над урядом. Однією з форм такого контролю є «розслідування з питань державного управління». Викон. влада здійснюється кабінетом міністрів (ст. 65 конституції). Главу уряду — прем'єр-міністра — призначає Парламент з-поміж своїх членів. Якщо позиції палат є різними і на їх спільному засіданні вони не були узгоджені, рішенням Парламенту щодо кандидатури прем'єр-міністра стає рішення нижньої палати. Визначеного у такий спосіб кандидата імператор формально призначає прем'єр-міністром. Глава уряду призначає ін. членів кабінету (держ. міністрів), а також вирішує питання їх звільнення з посади. Відповідні призначення і звільнення теж мають бути «підтверджені» імператором. Однак усі акти імператора, включно щодо призначень і звільнень членів уряду, потребують «поради і ухвали» з боку самого уряду. Така «порада і ухвала» має форму скріплення (контрасигнування) актів імператора прем'єр-міністром. Конституція містить положення, за якими більшість членів кабінету має бути призначена зі складу Парламенту. Тим самим визнано принцип сумісності посади міністра і члена Парламенту. Кабінет є політично відповідальним перед Парламентом. Водночас прем'єр-міністр та міністри, незалежно від того, чи є вони членами палат, можуть бути присутніми на засіданнях кожної з них «для виступів щодо законопроектів», а також мають бути присутніми, якщо це необхідно, для «надання висновків і пояснень» (ст. 63).

Суд. влада здійснюється судами заг. юрисдикції, систему яких очолює Верховний суд. Голова Верх, суду (верх, суддя) призначається імператором за поданням кабінету, ін. судді цього суду — самим кабінетом. Судді Верх, суду йдуть у відставку після досягнення визначеного законом віку. Згідно зі ст. 79 осн. закону призначення суддів Верх, суду можуть бути «переглянуті народом» за результатами голосування при проведенні кожних чергових виборів до палати представників, але не раніше, ніж через 10 років після таких призначень. Якщо більшість виборців проголосує при цьому проти конкр. судді, то його звільняють з посади. Судді ін. судів призначаються урядом зі списку, запропонованого Верх, судом, і займають посади протягом 10 років з правом повтор, призначення. Судді всіх судів можуть бути достроково звільнені з посади у разі вчинення правопорушення за спец, пар-лам. процедурою.

За формою держ. устрою Я. є унітарною д-вою. її територія поділена на префектури, повіти (райони) і громади. На всіх рівнях адм.-тер. поділу здійснюється місц. самоврядування. На рівні префектур населення обирає представн. орган — збори. Викон. органом у префектурах є губернатор, який виконує функції представника центр, влади.

Я. — член ООН з 1945, член Організації екон. співробітництва і розвитку з 1964 та ін. міжнар. і регіон, організацій. Дип. відносини України з Я. встановлено 26.1 1992

В. М. Шаповал.

 

Схожі за змістом слова та фрази