Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow О-орб arrow ОПРИЧНИНА
   

ОПРИЧНИНА

опричина (від давньорус. опричьнии — сторонній, особливий, опричь — окрім) — 1) У Московській Русі спочатку окр. зем. юлодіння, що виділялося членам велико-князів, династії, зокрема вдові князя. 2) У 1565—72 — особливий уділ першого рос. царя Івана ІV Васильовича (Івана Грозного) з власною територією, військом, фінансами та управлінням, а також найменування відповідної внутр. політики цього монарха в ті самі роки. О. як особливий уділ, де цар міг правити самовладно без традиційного для поперед, періоду погодження з верхівкою бояр (див. Боярська дума), було оголошено указом Івана Грозного від 5(15).І 1565. Передували цьому актові демонстративний від'їзд у груд. 1564 царя з Москви в Олександрівську слободу та його офіц. зречення престолу, яке мотивувалося цар. гнівом з приводу зловживань бояр, духівництва і приказних людей. Це змусило делегацію з представників боярства і найвищого духівництва просити царя, щоб правив д-вою на свій розсуд і тим самим дав згоду на запровадження надзв. заходів. До складу О. увійшли найважливіші з екон. та політичного погляду території, у т. ч. міста Бельов, Великий Устюг, Вологда, Вязьма, Галич, Каргополь, Козельськ, Мединь, Можайськ, Перемишль, Суздаль, Тотьма, частина Москви тощо. Ця територія постійно розширювалася, тут існували окремі владні структури: опрична дума, фін. прикази (четі) тощо. Опричне військо (його чисельність сягала 6000 чол.) перебувало під безпосереднім керівництвом самого царя. З території О. виселено багатьох місцевих феодалів-землевласників, яких не було взято до складу «особливого» двору, а їхні землі передано дворянам-опричникам. Зараховані до О. дворяни наділялися землями та селянами, отримували щедрі пільги і привілеї. Переважну більшість опричників становили місцеві середні феодали, а також руські служилі люди — вихідці з Великого князівства Литовського, які присягнули цареві після завоювання ним Смоленщини. Опричники вважалися непідвідомчими і непідсудними загальнодержавним органам влади та суду. На фінансування О. йшли всі прибутки від включених до неї земель, а також було стягнуто великий одноразовий податок з ін. земель. Решта держ. територій була оголошена земщиною, де формально зберігався старий держ.-прав. лад. На земщину переселялися вигнані з О. князі й бояри.

Необмеженість повноважень опричників у б-бі з неугодними царю феодалами призвела до поширення насильства, розбою, масових убивств, руйнування міст і знищення сел. господарств в О., а також у земщині. За кілька років кривавих репресій під особистим проводом царя було майже повністю знищено непокірну аристократію. В роки О. було ліквідовано особливий статус Великого Новгорода, духівництво якого цар звинуватив у заколоті. Відомими провідниками репресій були боярин О. Д. Басманов, оружничий князь А. І. Вяземський, Г. Л. Скуратов-Бєльський (Малюта Скуратов) та ін. Загалом О. економічно й політично підірвала кол. могутність великої зем. аристократії, знищила залишки удільної незалежності й сприяла централізації д-ви на основі абс. монаршої влади.

1571 свавілля опричників досягло крайньої межі, частина з них не з'явилася на цар. заклик для захисту д-ви від нападу кримського хана Девлет-Гірея. Це стало приводом для припинення 1572 політики О. Згодом Іван IV, зіткнувшись з опозицією панівних верств, тимчасово відновив О., але вже на рівні набагато меншого уділу. О. проіснувала бл. року (1575—76), її знову було ліквідовано, цього разу вже назавжди.

Поняттям «опричнина» і похідним від нього «опричники» образно позначаються будь-яка реакційно-репресивна політика владних структур та особи, що здійснюють цю політику (насамперед співробітники каральних органів).

Літ.: Садиков П. А. Очерки по истории опричнины. М.—Ленинград, 1950; Скрынников Р. Г. Опричная зем. реформа Грозного 1565 г. В кн.: Истор. записки, т. 70. М., 1961; Зимин А. А. Опричнина Ивана Грозного. М., 1964; Платонов С. Ф. Очерки по истории Смуты в Моск. гос-ве ХУІ-ХУІІ вв. М., 1995.

І. Б. Усенко, О. В. Тимощук.

 

Схожі за змістом слова та фрази