Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow масн-мач arrow МАСТИЛА
   

МАСТИЛА

— речовини, що їх застосовують для змащування рухомих механізмів і деталей машин, як захисні матеріали від корозії (див. Корозія металів), для герметизації різних систем, ущільнення різьбових з'єднань тощо. Займають проміжне місце між твердими мастильними матеріалами та маслами. До складу М. входять два осн. компоненти: масла мінеральні (нафтові) або синтетичні та загусник (мила, тверді вуглеводні, високо дисперсійні силікагелі, бентоніти та ін.). Загусник створює в М. тривимірний структурний каркас, в комірках якого утримується масло. Тому М. поводяться при малих зусиллях як тверді тіла, а при перевищенні міцності структурного каркаса [(0,5—20)·10 -2 Па] течуть як масла. У зв'язку з цим застосування М. спрощує конструкцію і зменшує вагу вузла тертя, запобігає забрудненню навколишнього середовища тощо. За типом загусника розрізняють М.: мильні (кальцієві, літієві, натрієві, алюмінієві та ін.), вуглеводневі, силікагелеві та бентонітові. Мильні М. бувають звичайні та комплексні (структурний каркас утворений адсорбційним комплексом мила і солі одного і того ж катіона низькомол. органічної к-ти). Т-ра експлуатації звичайних М. нижча т-ри комплексних, напр., звичайні кальцієві М. застосовують до т-ри 60—80° С, а комплексні — до 140—160° С. Вуглеводневі М., загущені парафіном або церезином, застосовують до т-ри 50—60° С — переважно для консервації, тобто забезпечення справності машин, двигунів тощо при тривалому зберіганні. Силікагелеві та бентонітові М. використовують до т-ри 200° С. В СРСР виробляють понад 100 сортів мастил.

Літ.: Синицын В. В. Подбор и применение пластичних смазок. М., 1974; Трение, изнашивание и смазка, кн. 1. М.. 1978.

Ю. Л. Ігцук.