Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow комер-коно arrow КОНКУРСНЕ ПРОВАДЖЕННЯ
   

КОНКУРСНЕ ПРОВАДЖЕННЯ

- суд. процедура, згідно з якою ліквідується майно неспроможного боржника шляхом збирання та реалізації його і розподілу виторгу між конкурсними кредиторами. Передбачено зак-вом про неспроможність (банкрутство) і відбувається у межах провадження у справі про визнання боржника неспроможним. Метою такого провадження є забезпечення справедливого розподілу майна неспроможного боржника шляхом встановлення черговості задоволення майнових вимог усіх кредиторів.

Звичайно К. п. починається з визнання у суд. порядку боржника неспроможним (банкрутом) та неможливості уникнути ліквідації його майна ін. передбаченими відповідним зак-вом способами. Необхід. етапами К. п. є збирання майна боржника у конкурсну масу, визнання судом претензій конкурсних кредиторів, реалізація майна боржника з наступним його розподілом між конкурсними кредиторами за черговістю, встановленою зак-вом про неспроможність (банкрутство). Джерелами правового регулювання відповідної процедури у багатьох країнах світу, як правило, є спец, закони про неспроможність (банкрутство): у Росії — це федер. закон «Про спроможність (банкрутство)» (1997); у Німеччині — Конкурсне уложення (Konkursordnung 1877; з 1.І 1999 набув чинності новий закон про неспроможність — Insolvenzordnung, прийнятий 1994); у Франції така процедура передбачена законом про реорганізацію та ліквідацію компаній (1985), у США ліквідація майна за правилами К. п. здійснюється згідно з чинним Кодексом про банкрутство (Bankruptcy Code), що входить Титулом 11 до Зведення законів США (Title 11 of the Code of the Laws of the United States of America).

В Україні ліквідація майна юрид. особи-бан-крута за правилами К. п. регулюється Законом «Про банкрутство» (1992). Після оголошення боржника, проти якого порушена справа про банкрутство, банкрутом (ст. 13 Закону) призначаються ліквідатори з представників зборів кредиторів, банків, фін. органів, а також Фонду держ. майна (якщо банкрутом визнано держ. підприємство), які утворюють ліквідаційну комісію. На неї покладаються обов'язки проведення процедури задоволення вимог кредиторів у черговості, передбаченій ст. 21 Закону. Передусім покриваються витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство в арбітраж, суді та роботою ліквідац. комісії, функціонуванням розпорядника майна, а також задовольняються вимоги кредиторів, забезпечені заставою. Далі задоволення вимог кредиторів відбувається у такій послідовності: у першу чергу виконуються зобов'язання перед працівниками підприємства-банкрута; у другу — задовольняються вимоги по держ. і місцевих податках та неподаткових платежах до бюджету і вимоги органів держ. страхування та соціального забезпечення; у третю — задовольняються вимоги кредиторів, не забезпечені заставою; у четверту — вимоги щодо повернення внесків членів труд, колективу до статут, фонду підприємства та виплат по акціях членів труд, колективу; у п'яту чергу погашаються всі ін. вимоги. За правилами К. п., майнові вимоги кожної наст, черги задовольняються після повного задоволення вимог попередньої, а в разі недостатності майна неспроможного боржника для повного задоволення всіх вимог однієї черги претензії задовольняються пропорційно до належної кожному кредиторові суми.

Літ.: Шершеневич Г. Ф. Курс торг, права, т. 4. Торг, процесе. Конкурсный процесе. М, 1912; Гражд. и торг, право кап. гос-в. М., 1993.

О. М. Бірюков.

 

Схожі за змістом слова та фрази