Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow тім-токо arrow ТКАНИННЕ ДИХАННЯ
   

ТКАНИННЕ ДИХАННЯ

клітинне дихання — багато етапний ферментативний процес використання кисню клітинами тварин і рослин для окислення органічних субстратів з утворенням вуглекислого газу та води. Утворення води на кінцевому етапі не супроводжується значним виділенням енергії. Основна частина енергії звільнюється на проміжних етапах перенесення водню і електронів від продуктів розщеплення субстрату до молекулярного кисню та йде на біосинтез білків, нуклеїнових кислот, механічну роботу, транспортування іонів тощо. Субстратами першого етапу Т. д. можуть бути різні органічні речовини (амінокислоти, білки, вуглеводи, жири). Субстратами окислення в дихальному ланцюгу (в послідовних реакціях переносу водню) може бути лише обмежена кількість органічних речовин. Це гол. чин. карбонові кислоти, перетворення яких відбувається у трикарбонових кислот циклі (циклі Кребса). Саме цей цикл постачає уніфіковані субстрати для подальшого їх окислення дегідрогеназами карбонових кислот циклу Кребса — ферментами дихального ланцюга, локалізованими в певному порядку в мітохондріях клітин. Молекули цих ферментів містять переносників водню (нікотинамідаденіндинуклеотид — НАД і флавінаденіндинуклеотид — ФАД), які, відновлюючись, передають водень до цитохромів — вмісників дво- або тривалентного заліза (залежно від того, в окисленому чи відновленому стані перебуває переносник). Цитохроми переносять водень до кисню з утворенням води. Енергія, що звільнюється в процесі перенесення водню і електронів, акумулюється в молекулах макроергічних сполук — аденозиндифосфорної та аденозинтрифосфорної (АДФ та АТФ) кислот, які є універсальними носіями енергії, необхідної тканинам для здійснення біосинтезу речовин, механічної роботи та ін. процесів. У процесі Т. д. акумулюється (у формі АТФ) енергія окислення біологічного завдяки фосфорилюванню молекули АДФ за рахунок енергії переносу електронів у дихальному ланцюгу. Сполучення окислювально-відновних процесів дихального ланцюга і біосинтезу АТФ є головним (у кількісному відношенні) механізмом акумуляції енергії у більшості організмів. Крім того, Т. д. контролює інтенсивність гліколізу. Енергетична ефективність Т. д. оцінюється відношенням кількості фосфату, акумульованого у складі АТФ, до кількості використаного кисню — коефіцієнтом Р/О (моль). Цей коефіцієнт був введений (1937) В. О. Бєліцером. Зміна просторового розташування ферментів дихального ланцюга приводить до роз'єднання процесів дихання і фосфорилювання, а енергія, необхідна для окислення субстратів, перетворюється на енергію тепла. Таке роз'єднання можна досягти деякими хім. речовинами (напр.,

2,4-динітрофенолом, азидом натрію тощо) та гормонами, зокрема тироксином, що використовується в експериментальних дослідженнях процесу тканинного дихання. Про біологічне значення Т. д. див. Дихання.

Літ.: Белицер В. А., Цыбакова Т. Е. О механизме фосфорилирования сопряжённого с дыханием. "Биохимия", 1939, т. 4, в. 5; Скулачев В. П. Аккумуляция энергии в клетке. М., 1969; Кребс Г., Корнберг Г. Превращения энергии в живых системах. Пер. с англ. М., 1959.

І. А. Безвершенко.

 

Схожі за змістом слова та фрази