Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow поп-право об arrow ПРАВО НА СВОБОДУ СВІТОГЛЯДУ І ВІРОСПОВІДАННЯ
   

ПРАВО НА СВОБОДУ СВІТОГЛЯДУ І ВІРОСПОВІДАННЯ

- конст. право гр-н (ст. 35 Конституції України). Його зміст полягає у свободі: сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої; безперешкодно відправляти одноособово чи колективно реліг. культи і ритуальні обряди; вести реліг. діяльність, обирати і змінювати релігійні погляди або переконання на свій розсуд, відкрито поширювати свої реліг. переконання, а тим, хто не сповідує ніякої релігії, — атеїстичні переконання. Свобода світогляду людини пов'язується зі свободою совісті, під якою розуміють право людини ві рити або не вірити в Бога, а відповідно до цього - вільно обирати релігію.

Право кожної людини вільно сповідувати ту чи ін. релігію і безперешкодно відправляти реліг. культи та обряди означає свободу віросповідання. Свобода світогляду ширша за свободу віросповідання. Конституційне П. на с. с. і в. проголошене в Україні відповідно до міжнар.-прав. док-тів. Осн. Закон країни, зокрема, сприйняв положення ст. 18 Загальної декларації прав людини 1948 та. ст. 18 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 про те, що кожна людина має право на свободу думки, совісті і релігії. Це право передбачає свободу обирати релігію або переконання на свій розсуд, а також свободу сповідувати свою релігію та переконання як одноособово, так і спільно з іншими, публічно чи приватно, у відправленні культу, виконанні реліг. і ритуал, обрядів та вчень. У міжнар.-прав. нормах йдеться про право на свободу думки, совісті та релігії, а в Конституції України — про П. на с. с. і в. Право на свободу думки в Осн. Законі України відображене в ст. 34, яка взаємодіє із ст. 35. Здійснення П. на с. с. і в. може бути обмежене законом лише в інтересах громад, порядку, здоров'я і моральності населення або захисту прав і свобод ін. людей. Не допускається будь-яке примушування при визначенні гр-нином свого ставлення до релігії, до сповідання або відмови від сповідання релігії, до участі або неучасті в богослужіннях, реліг. обрядах і церемоніях, до навчання релігії. Д-ва поважає та гарантує право батьків або осіб, які їх замінюють, за взаєм, згодою на реліг. виховання своїх дітей відповідно до власних переконань і ставлення до релігії. Здійснення свободи сповідувати будь-яку релігію або переконання гарантується і тим, що ніхто не має права вимагати від священнослужителів відомостей, одержаних ними під час сповіді віруючих. Реалізація конст. П. на с. с. і в. забезпечується Законом України «Про свободу совісті та релігійні організації» (1991). Він передбачає рівноправність гр-н незалежно від їх ставлення до релігії; розкриває зміст і сутність режиму відокремлення церкви і релігійних організацій від д-ви, а школи — від церкви; закріплює прав, основи для участі релії. орг-цій у громад, житті; регламентує їх прав, статус, у т. ч. майнові права; регулює труд, відносини в реліг. організаціях і на їх підприємствах тощо. Важливим конст. положенням є відокремлення церкви і реліг. організацій від д-ви, а школи — від церкви. Це означає, що д-ва не втручається у здійснювану в межах закону діяльність реліг. організацій, не фінансує діяльність будь-яких організацій, утворених за ознакою ставлення до релігії. Реліг. організації, у свою чергу, не виконують держ. функцій, не беруть участі в діяльності політ, партій і не надають їм фін. підтримки, не висувають кандидатів до органів держ. влади, не ведуть агітації або фінансування виб. кампаній кандидатів до цих органів. Водночас священнослужитель як гр-нин України має рівне з усіма ін. гр-нами право на участь у політ, житті. Реліг. організації мають право брати участь у громад, житті, використовувати ЗМІ нарівні з об'єднаннями гр-н. Школа (держ. система освіти) в Україні відокремлена від церкви (реліг. організацій), має світський характер. Доступ до різних видів і рівнів освіти надається гр-нам незалежно від їх ставлення до релігії. Гр-ни можуть вивчати реліг. віровчення та здобувати реліг. освіту індивідуально або разом з іншими. Реліг. організації мають право відповідно до своїх внутр. настанов утворювати для реліг. освіти дітей і дорослих навч. заклади та групи, а також проводити навчання в ін. формах, використовуючи для цього приміщення, що їм належать або надаються у користування. За Конституцією України жодна релігія не може бути визнана д-вою як обов'язкова. Всі релігії, віросповідання та реліг. організації є рівними перед законом. Встановлення будь-яких переваг або обмежень однієї релігії, віросповідання чи реліг. організації щодо інших не допускається. Реліг. організація не повинна втручатися у діяльність інших реліг. організацій, у будь-якій формі проповідувати ворожнечу, нетерпимість до невіруючих і віруючих ін. віросповідань. Згідно з вимогами Осн. Закону ніхто не може бути звільнений від своїх обов'язків перед д-вою або відмовитися від виконання законів за мотивами реліг. переконань. Ін. рішення щодо цього правила можуть передбачатися тільки законом. Прикладом може бути Закон України «Про альтернативну (невійськову) службу» (1991), за яким конст. обов'язок щодо обов'язкової військ, служби може бути замінений альтернативною службою (невійськовою), коли гр-нин України має істинні релїг. переконання і належить до законно діючої релігії організації, чиє віровчення не допускає користування зброєю та служби в ЗС.

Н. П. Гаєва.

 

Схожі за змістом слова та фрази