Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow зба-земле arrow ЗБРОЙНЕ ПОВСТАННЯ
   

ЗБРОЙНЕ ПОВСТАННЯ

— один з найважливіших засобів боротьби нар. мас експлуататорського суспільства проти соціального і нац. гноблення; вища, найгостріша форма класової боротьби, революц. завоювання держ. влади. Необхідність використання зброї з метою завоювання влади диктується запеклим опором пануючих класів, які намагаються придушити революц. виступи трудящих. Ще задовго до появи на істор. арені пролетаріату пригноблені маси рабів і селян часто вдавалися до 3. п. Вперше його теорію й тактику науково розробили основоположники марксизму-ленінізму. К. Маркс і Ф. Енгельс довели, що 3. п. є вищою формою політ. боротьби пролетаріату, що воно, як і війна, є мистецтвом і підпорядковане певним закономірностям. Творчо розвиваючи вчення марксизму, В. І. Ленін створив струнке вчення про 3. п. відповідно до істор. умов епохи імперіалізму і пролет. революцій, показав докорінні відмінності марксизму в цьому питанні від бланкізму, 6а-кунізму та ін. лівацьких теорій 3. п., які вважають можливим 3. п. в будь-який час, без урахування об'єктивних і суб'єктивних умов для його перемоги. Марксисти, вчив В. І. Ленін, вважають, що 3. п. переможе за умови, якщо воно спирається: по-перше, на передовий клас, а не тільки на партію; по-друге, на революц. піднесення народу і, по-третє, на такий переломний момент в історії наростаючої революції, коли активність передової частини народу, хитання в рядах ворогів і в рядах слабих половинчатих прибічників, нерішучих друзів революції, найсильніші (див. Повне зібр. творів, т. 34, с. 229— 230). Взірцем втілення ленінського вчення є 3. п. в Петрограді, яке завершилося істор. перемогою Великої Жовтневої соціалістичної революції 1917. 3. п. було могутньою зброєю в антифашист. боротьбі народів Європи в роки 2-ї світової війни і нині є складовою частиною багатьох нац.-визвольних революцій. Проте марксизм-ленінізм не розглядає 3. п. як єдину форму соціалістичної революції. Докорінні зміни у світовому співвідношенні сил на користь соціалізму після 2-ї світової війни створили умови для використання мирних шляхів переходу окремих країн до соціалізму. Необхідність 3. п. визначається силою опору експлуататорських класів. В Заяві міжнар. Наради комуністичних і робітничих партій 1969 відзначено, що кожна компартія, керуючись принципами марксизму-ленінізму, враховуючи конкретні умови в країні, вибирає залежно від обставин мирний чи немирний шлях переходу до соціалізму.

Літ.: Енгельс Ф. Вступ до праці К. Маркса "Класова боротьба у Франції з 1848 по 1850 р. Маркс К. і Енгельс Ф. Твори, т. 22; Ленін В. І. Повне зібрання творів: т. 13. Уроки московського повстання: т. 34. Марксизм і повстання; Програмні документи боротьби за мир, демократію і соціалізм. К., 1961; Міжнародна Нарада комуністичних і робітничих партій. Документи і матеріали. К., 1969.

А. Г. Шевелєв.

 

Схожі за змістом слова та фрази