Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow страш-сюр arrow СУДОВА СИСТЕМА
   

СУДОВА СИСТЕМА

— складова правової системи д-ви, що визначає порядок організації і діяльності органів судової влади та засади здійснення правосуддя. У цій системі виділяються два осн. компоненти — судоустрій і судочинство. Основи судоустрою передбачають структурування С. с. на окр. ланки, гілки та інстанції. Так, традиційним є її поділ на три осн. ланки: місцеві суди, апеляційні суди та вищі суди, а також виділення окремих гілок — конст., крим., цив., адм., військ, юстиції. Поділ на інстанції передбачає виділення щонайменше двох рівнів судів, що розглядають прав, спори по суті та переглядають судові рішення. Визначальними для структур, побудови С. с. є правила щодо підсудності та підвідомчості. Поширеним у багатьох країнах світу вважається виділення у С. с. судів загальної юрисдикції, судів спеціалізованих та мирових судів. Окр. прав, системи передбачають суди присяжних.

Територіально С. с. структурується або за адм.-тер. поділом, або за поділом на суд. округи. Найпоширенішим є утворення місц. судів за адм.-тер. поділом, а апеляційних — за поділом на суд. округи, що не збігаються з адм.-тер. поділом д-ви.

Основи судочинства визначають порядок діяльності судів, але водночас обумовлюють і утворення відповід. установ у С. с. Напр., з огляду на порядок здійснення крим. переслідування у багатьох країнах Європи в С. с. діють такі органи, як слідчий суддя та обвинувальна камера. В Португалії діють крим. трибунали як органи віддання до суду та слідчі трибунали, що здійснюють нагляд за розслідуванням крим. справ. У деяких країнах у системі крим. юстиції створено відокремлені суд. органи для розгляду крим. справ з обвинувачення президента та найвищих посадових осіб у державній зраді та тяжких крим. злочинах (у Франції — Високий суд правосуддя, у Польщі — Державний трибунал).

Засади побудови С. с. визначаються характером д-ви та права. З огляду на диференціацію систем права С. с. можуть бути поділені на окр. моделі.

Так, для С. с, що діють у країнах англо-саксонського права, характерним є: визнання правотв. ролі суду та авторитету суд. тлумачення; здійснення судочинства виключно на засадах змагальності; використання поряд з нормативно встановленими процес, форм, створених суд. практикою; виключно апеляц. форма оскарження суд. рішень; широке використання спрощених порядків судочинства; суд присяжних, відносно широка практика обрання суддів.

У країнах Європи з системою континентального права засади організації і діяльності С. с. визначаються переважно на підставі закону; допускається на досуд. стадіях обмеження засад змагальності; участь народу у здійсненні правосуддя реалізується у формі суду шефенів (ассизів); суд. рішення оскаржуються як в апеляційному, так і в касац. порядку; домінує практика призначення суддів. Щодо правових систем, побудованих на ре-ліг. канонах, окремо слід виділити С. с, що функціонують за реліг. нормами і звичаями, та С. с, в яких реліг. суди становлять лише окр. систему судів. Так, С. с. Ірану базується на мусульманському праві, яке зобов'язані знати всі судді без винятку. Найвищі посад, особи — гол. суддя і ген. прокурор — наділені правом самостійно формулювати нові правила поведінки на основі Корану та Суни. Верх, суд здійснює контроль за додержанням закону та забезпечує єдність його тлумачення всіма судами. Водночас у таких країнах, як Ізраїль, Індонезія, Йорданія, Нігерія, Пакистан та ін., реліг. суди впроваджено для спорів щодо особистого статусу осіб, питань шлюбу та сім'ї, спадкування, опіки, виховання дітей. Вони становлять лише одну з ланок С. с. Як правило, виділяються: окр. суди для мусульман, окремі — для євреїв, окремі — для християн тощо.

В ряді країн (Ємен, ЮАР), де ще активно діє звичаєве право, до складу С. с. також входять традиц. суди. Напр., в ЮАР традиц. суди, які очолюють традиц. лідери, вожді чи старійшини, застосовують афр. звичаєве право. Один з фундам. принципів побудови С. с. полягає у необхідності забезпечення заг. та рівного доступу до правосуддя. При диференціації С. с. визначають тяжіння одних до цілісності й однорідності (Швеція, Японія, Нідерланди, Китай), а інших — до полісистемності (Німеччина, Франція). У федерат, д-вах може діяти як централізована С. с. (Індія, Німеччина), так і паралельна, за зразком США, де суди на всій території д-ви діють на двох рівнях — федеральному та на рівні штатів.

С. с. також класифікуються з огляду на належність до дем. чи недемократичних політ, режимів.

Історично розвиток С. с. відбувався на засадах утвердження тісних орг. та функц. зв'язків між судами та прокуратурою й адвокатурою. Зокрема, в таких країнах, як Франція, Італія та Німеччина, прокурори за своєю opr. належністю діють при відповід. судах, а адвокатура побудована так, що право виступати в судах (насамперед у вищих суд. установах) мають лише адвокати, які входять до складу колегій при цих судах. У Великобританії виступати у вищих судах мають право виключно адвокати особливої категорії — баристери, до того ж лише з їх числа призначаються судді до вищих судів.

Окр. функції адміністрування у С. с. виконують спец, колег, органи: у Франції та Італії - Вища рада магістратури; в Іспанії — Вища рада судової влади; у Польщі — Всепольська судова рада; в Україні — Вища рада юстиції. Структура і принципи організації С. с. України визначаються Законом «Про судоустрій» (2002).

Літ.: Мельник П. В., Цимбал П. В. Суд. система України. Ірпінь, 2000; Шишкін В. І. Суд. системи країн світу, кн. 1-3. К., 2001; Прав, системы стран мира. М., 2001; Стефанюк В. С. Суд. система України та суд. реформа. К., 2001.

М. І. Сірий.

 

Схожі за змістом слова та фрази