Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow дец-диб arrow ДЖЕРЕЛОЗНАВСТВО
   

ДЖЕРЕЛОЗНАВСТВО

- допоміжна (спеціальна) історична дисципліна, що розробляє теорію, методику вивчення і використання істор. (переважно писемних) джерел. Останні, відповідно до завдань Д., класифікують і критично аналізують, групують за видом і змістом, способами і технікою відтворення. Працюючи над джерелами, визначають історію тексту й походження джерела, автентичність тексту, виявляють підробки й фальсифікації, інтерпретують джерела, тлумачать їхній зміст, встановлюють вірогідність, фактичну цінність і спрямованість, піддають філологічній критиці. Д. використовує й дані ін. допоміжних історичних дисциплін - палеографії, дипломатики, епіграфіки, геральдики, сфрагістики, хронології, метрології історичної, археографії, архівознавства, історичної географії тощо. Перші спроби критичного ставлення до джерел відомі з античності. Значну увагу аналізу джерел приділяли рос. (В. М. Татищев, M. M. Карамзін) та укр. (M. М. Бантиш-Каменський) історики у 18 ст. Як наука Д. склалося у 2-й пол. 19 ст. Вагомий внесок у розвиток Д. зробили С. М. Соловйов, M. І. Костомаров, В. І. Семевський, В. Й. Ключевський, О. С. Лаппо-Данилевський та ін. Досягненням бурж. Д. була розробка окремих способів і методів аналізу й критики джерел, але воно досліджувало джерела у відриві від соціально-екон. відносин і класової боротьби.

Рад. Д., спираючись на праці основоположників марксизму-ленінізму, оцінює джерела як явища сусп. життя. Особливу увагу рад. Д. звернуло на вивчення джерел нового і новітнього часу. Вагомий вклад у розвиток рад. Д. внесли С. Н. Биковський, С. О. Нікітін, M. М. Тихомиров, А. В. Шестаков, у т. ч. на Україні - І. П. Крип'якевич, M. Н. Петровський,A. О. Введенський, С. О. Яковлев та інші.

Літ..: Проблемы источниковедения, в. 1-11. M.-Д., 1933-63; Шерман И. Л. Русские исторические источники X-XVIII вв. X., 1959; Тихомиров M. Н. Источниковедение истории СССР, в. 1. М., 1962; Стрельский B. И. Источниковедение истории СССР. Период империализма, конец XIX в.- 1917 г. М., 1962; Источниковедение истории советского общества, в. 1 - 2. М., 1964-68; Історичні джерела та їх використання, в. 1 - 7. К., 1964-72; Варшавчик М. А. Предмет и задачи источниковедения истории КПСС. М., 1967; Источниковедение. Теоретические и методические проблемы. М., 1969; Источниковедение истории СССР XIX - начала XX вв. М., 1970; Санцевич А. В. Джерелознавство з історії Української PCP післявоєнного періоду (1945-1970). К., 1972; Стрельский В. И. Теория и методика источниковедения истории СССР. К., 1976; Черноморский M. Н. Источниковедение истории СССР. Советский период. М., 1976; Петряев К. Д. Гносеологические и методологические основы источниковедения. К.- Одесса, 1978.

В. I. Стрельський.