Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow М-мил arrow МАЗУРЕНКО
   

МАЗУРЕНКО

Юрій Петрович [19.VІ(1.VІІ) 1885, слобода Криворіжжя, тепер Міллеровсь-кого р-ну Ростов, обл., Росія — З.ХІ 1937, м. Медвеж'єгорськ, тепер Республіка Карелія, РФ] — укр. політ, і держ. діяч, правознавець, професор. Закін. 1914 юрид. ф-т Петерб. ун-ту. В період навчання став членом РСДРП (меншовиків), у 1905—07 неодноразово арештовувався, був засуджений до одного року позбавлення волі за звинуваченням в організації сел. повстань на Дону. З початком Першої світ, війни мобілізований на фронт. Після Лют. революції 1917 Тимчас. уряд призначив М. уповноваженим (комісаром) військ, міністра при 5-й армії, а в червні 1917 — командиром зведеного загону у Петербурзі.

У грудні 1917 Всерос. спілка захисту Установчих зборів направила М. до Києва для антибільшов. роботи у військах, де він очолив есеро-меншов. комітет Південно-Західного та Рум. фронтів. Після розпуску в січні 1918 цього к-ту став членом УСДРП, згодом брав активну участь у підп. роботі та організації повстання проти режиму П. П. Скоропадського. В січні 1919 М. — один з ініціаторів утворення фракції «незалежників» в УСДРП, яка виступала за встановлення рад. влади в Україні та за негайні переговори з рад. Росією. У квітні 1919 очолив антибільшов. гол. повстанський штаб у м. Сквирі, за що рішенням ВУЦВК був оголошений поза законом. Був арештований за наказом С. В. Петлюри, півтора місяця перебував у Кам'янець-Поділь-ській в'язниці, звідки випущений з приходом денікінських військ. У січ. 1920 активно сприяв утворенню — шляхом об'єднання «незалежників» з правою частиною боротьбистів — Укр. ком. партії (УКП), став членом її ЦК і політ-трійки. УКП на поч. 1920 була легалізована в УСРР, а М. офіційно амністований. 1921 вийшов з УКП і 1923 прийнятий до КП(б)У. 1921 призначений нач. гол. управління рад. колективними г-вами Наркомзему УСРР. З 1922 — заст. завідувача, а в 1925—30 — зав. відділу кодифікації та член колегії Наркомюсту УСРР. Один з керівників першої кодифікації українського радянського законодавства, голова ряду законопроектам комісій. Водночас очолював осередок Укр. юрид. т-ва у Харкові, був професором юрид. ф-ту Харків, ін-ту нар. г-ва (1924—26). Входив до складу керівних і дорадчих органів Наркомосу УСРР та ВУАН. Співробітничав з Ін-том укр. наук, мови, ін. наук, установами.

У 1930—31 — голова Всеукр. т-ва культурних зв'язків із зарубіж. країнами, 1932—33 — член президії Держплану УСРР. Від вересня 1933 — нач. Держстрахконтролю при Держплані УСРР, із серпня 1934 — нач. планово-фін. сектора Нар-комгоспу УСРР У грудні 1934 М. арештовано у справі т. з. контрреволюційної боротьбистської організації і 28.III 1935 засуджено до 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Під час відбування покарання у випр.-труд. таборах на Соловках особливою трійкою управління НКВС Ленінгр. обл. 9.Х 1937 за звинуваченням у контррев. діяльності й створенні орг-ції «Всеукраїнський центральний блок» М. винесено смертний вирок, виконаний пізніше в урочищі Сандормох під Медвеж'єгорськом (Карелія). Реабілітований у серпні 1956. Осн. праці: «Питання сімейного та шлюбного права» (1924), «Система права перехідного періоду. Спроба систематики» (1925) та ін. За заг. ред. М. опубліковано ряд збірників нормат. актів і коментарів до зак-ва, а також «Практичний правничий словник російсько-український» (1926).

Літ.: Ост. адреса: До 60-річчя соловецької трагедії, т. 1—3. К., 1998.

І. Б. Усенко.

 

Схожі за змістом слова та фрази