Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow поп-право об arrow ПРАВО НА ІНФОРМАЦІЮ
   

ПРАВО НА ІНФОРМАЦІЮ

- конст. право кожного вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в ін. спосіб — на свій вибір (ст. 34 Конституції України). Складовими частинами цього права є: право особи давати згоду на збирання, зберігання, використання та поширення конфіденц. інформації про неї для соціально-екон., культур, та ін. соціальних цілей; право кожного гр-нина на доступ до відомостей про себе (крім тих, що становлять захищену законом таємницю) в органах держ. влади, органах місц. самоврядування, установах і організаціях; право кожного перевіряти достовірність інформації про себе і членів своєї сім'ї; право спростовувати недостовірні відомості в суд. порядку; право вимагати вилучення будь-якої інформації про себе; право кожного на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням недостовір. інформації про себе і членів своєї сім'ї (ст. 32); право на забезпечення таємниці листування, телеф. розмов, телегр. та ін. кореспонденції (ст. 31); право на вільний доступ і поширення інформації про стан навкол. середовища (екол. інформація), про якість харч.

продуктів і предметів побуту; право на прав, інформацію; право знати свої права і обов'язки; право на вільний доступ до нормат.-прав. актів, що їх визначають (ст. 57), та ін. Вказаний перелік інформ. прав доповнюється прав, можливостями, встановленими чинним зак-вом. Серед них — право власності на інформацію. Оскільки за своєю сутністю інформація нематеріальна, право власності пов'язується з її матеріальними носіями — документами, бібліот. фондом, архівом, інформ. ресурсами тощо. Об'єктом права власності вона може бути як у повному обсязі, так і окремо — об'єктом володіння, користування чи розпоряджання. Підставами виникнення права власності вважаються: створення інформації своїми силами і за свій рахунок; договір на створення інформації; договір, що містить умови переходу П. на і. до ін. особи (напр., договір купівлі-продажу, договір поставки тощо). Зокрема, з урахуванням норм автор, права на основі угоди між власником вихідної інформації і користувачем автоматиз. систем встановлюється право власності на інформацію, створену як вторинну в процесі обробки в автоматиз. системах. За відсутності такої угоди інформація належить користувачеві автоматиз. систем, який здійснив її обробку (ст. 4 Закону України «Про захист інформації в автоматизованих системах» 1994). Власник інформації має право визначати правила доступу до неї, правила її обробки та захисту.

Зак-вом регулюються також ін. інформ. права: на заснування друкованих ЗМІ, на одержання через них масової інформації, на заснування інформаційних агентств; на н.-т. інформацію; на захист від поширення відомостей, що не відповідають дійсності, право на їх спростування; право одержувати інформацію про діяльність держ. влади, органів місц. самоврядування, об'єднання гр-н та ін. Суб'єктами П. на і. в Україні є гр-ни, їх об'єднання, юридичні особи, держ. органи. Це право забезпечується насамперед презумпцією відкритого характеру інформ. відносин. Кожен має право вільно збирати, одержувати, зберігати, використовувати і поширювати будь-яку інформацію, за винятком обмежень, встановлених Конституцією, чинним зак-вом. Згідно з конст. положеннями з метою недопущення зловживання П. на і. його здійснення може бути обмежене законом в інтересах нац. безпеки, тер. цілісності або громад, порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав ін. людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденцій но, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя (ч. 3 ст. 34 Конституції). Не підлягають розголошенню відомості, що становлять держ. або ін. передбачену зак-вом таємницю.

Гарантованість П. на і. є одним з принципів ін-форм. відносин у д-ві, сусп-ві. Всім учасникам інформ. відносин д-ва гарантує рівні права і можливості доступу до інформації. Встановлено ряд юрид. гарантій. Зокрема, інформаційне законодавство до гарантій П. на і. відносить: обов'язок органів викон. влади, органів місц. самоврядування інформувати про свою діяльність та прийняті рішення; створення у держ. органах спец, інформ. служб або систем, які б забезпечували у встановленому порядку доступ до інформації; необхідність створення механізму доступу до інформації; встановлення юрид. відповідальності за порушення зак-ва про інформацію; здійснення держ. контролю за додержанням зак-ва про інформацію та ін. До конст. гарантій здійснення П. на і. належать і положення ст. 57 Конституції, згідно з якими закони та ін. нормат.-прав. акти, що визначають права і обов'язки гр-н, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними. П. на і. охороняється законом. Суб'єкт П. на і. може вимагати усунення будь-яких порушень його права. Зокрема, зак-вом передбачені цив. та крим.-правові засоби захисту честі, гідності, ділової репутації, забезпечується можливість доведення неправдивості, невірогідності чи власного тлумачення поширених відомостей.

Адм.-прав. відповідальність у вигляді штрафу встановлена за неправомірну відмову в наданні інформації, несвоєчасне або неповне надання інформації, що не відповідає дійсності, у випадках, коли така інформація має бути надана на запит гр-нина чи юрид. особи (ст. 212 КпАП України). Суб'єкти права власності на інформацію, зокрема, мають право на юрид. захист від заподіяння збитків власникові і внаслідок навмисної або необережної втрати, знищення, підробки, блокування та ін. неправомірних дій.

Літ.: Костецька Т. А. Право на інформацію в Україні. К., 1998; Кушакова Н. Конст. право на інформацію в Україні: сучас. підхід. «Право України», 2002, № 12.

Т. А. Костецька.

 

Схожі за змістом слова та фрази