Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow М-майз arrow МАДАГАСКАР
   

МАДАГАСКАР

Демократична Республіка Мадагаскар — держава на о. Мадагаскар в Індійському ок.

В адм. відношенні поділяється на 6 провінцій.

Державний лад. М.— республіка. В 1975 на референдумі схвалено конституцію країни. Глава д-ви — президент, що обирається населенням строком на 7 років. Найвищий законодавчий орган — Верховна революційна рада (ВРР), головою якої є президент. З 1977 верховним держ. органом, що має повноваження законодавчої влади, є Національні народні збори (ННЗ; 137 депутатів), що обираються населенням строком на 5 років. Виконавчу владу здійснюють президент, ВРР і уряд, очолюваний прем'єр-міністром.

В. Н. Денисов.

Природа. Див. Мадагаскар (острів).

Населення. Бл. 99% нас. становлять малагасійці. Живуть також європейці (переважно французи), араби та ін. Офіц. мови — малагасійська й французька. Пересічна густота нас.— бл. 15 чол. на 1 км2 (1979, оцінка). Міське населення становить 15%. Найбільші міста: Антананаріву, Таматаве, Мадзунга, Дієго-Суарес, Тулеар.

Історія. Тер. М. заселялась у 10— 6 ст. до н. е. індонезійцями, вихідцями з о-вів Полінезії і Меланезії, пізніше — банту та арабами. В 14—18 ст. на М. існував ряд держ. утворень, найбільшим з яких була д-ва Імеріна. В 19 ст. утворилося королівство Мадагаскар. У кін. 19 ст. М. захопила Франція. З 1885 М.— її протекторат, а я 1896 — колонія. Народ М. вів постійну нац.-визвольну боротьбу, яка особливо посилилася після 2-ї світової війни (повстання 1947—48). В 1958 М. здобув автономію в складі франц. Співтовариства. 26.VI 1960 М. було проголошено незалежною Малагасійською Республікою (з грудня 1975 — Демократична Республіка Мадагаскар). Франція зберігала на М. ряд військ. баз (до 1973). Уряд М. проводив неоколоніалістський курс, орієнтуючись на зх. країни. Ця політика викликала невдоволення нар. мас. У результаті масових виступів, заг. страйку 1972 влада перейшла до рук військ.-цивільного уряду. В 1972 М. встановив дипломатичні відносини з СРСР. У 1975 в М. внаслідок загальнонар. референдуму прийнято "Хартію малагасійської соціалістичної революції", яка проголосила курс на соціалістич. орієнтацію країни. У своїй зовн.-політ. діяльності уряд М. виступає проти імперіалізму, колоніалізму, расизму, дотримується політики неприєднання, розвиває зв'язки з усіма країнами, в т. ч. з СРСР. В 1974 між СРСР і М. підписано угоду про екон. і тех. співробітництво. З 1960 М.— член ООН. М.— член Організації африканської єдності, асоційований член Європейського економічного товариства.

М. Д. Несук.

Політичні партії, профспілки. Авангард малагасійської революції, засн. 1976, з того ж року — урядова партія. Партія конгресу незалежності Мадагаскару, засн. 1958.'Виступає з позицій наук. соціалізму. Національний рух за незалежність Мадагаскару, засн. 1958. Прагнення до національної єдності, засн. 1973. Соціалістичний національний рух за незалежність Мадагаскару, засн. 1977. Всі партії об'єднуються у Н а ц і -ональний фронт захисту революції. Федерація профспілок трудящих Мадагаскару, засн. 1956. Входить до ВФП. Конфедерація малагасійських трудящих, засн. 1957. Входить до МКВП. Революційна федерація профспілок трудящих Мадагаскару, засн. 1977. Профспілка малагасійських революціонерів, засн. 1977.

М. Д. Несук.

Господарство. М.— агр. країна з слаборозвинутою економікою, в г-ві якої тривалий час панували іноз. (гол. чин. франц.) монополії. З 1972 уряд вживає заходів щодо зміцнення нац. економіки. Протягом 1975—77 націоналізовано банки й страхові компанії, виробн. і розподіл нафтопродуктів, гол. пром. підприємства, майно іноз. експортно-імпортних компаній, більшу частину зовн. торгівлі, створено ряд держ. і мішаних національних підприємств, встановлено державний контроль над енергетикою. Здійснюється аграрна реформа, у великих іноз. землевласників експропрійовано бл. 100 тис. га землі, створюються кооперативні об'єднання. Розроблено перспективну програму розвитку економіки на 1978— 2000. Майже 87% працездатного населення зайнято в с. г. Ця галузь забезпечує бл. 90% вартості експорту країни. Переважає общинне землекористування, техніка обробітку землі здебільшого примітивна. Осн. плантаційні експортні культури (збір, тис. т, 1979): ваніль — 0,5 і гвоздика — 18 (за виробн. яких М. займає відповідно 1 і 2-е місця у світі), кава — 70, сизаль, перець, тютюн.

Основна продовольча культура — рис, вирощують також цукр. тростину, арахіс, маніок, батат, ямс, кукурудзу, бавовник. Поголів'я (млн., 1979): великої рогатої худоби — 10, овець і кіз — 1,7, свиней — 0,6. Рибальство (80,8 тис. т риби, 1977). Розвивається гірничодобувна пром-сть, видобувають хроміти, графіт, слюду, кварц, залізну, ураноторієві руди, рідкіснозем. метали тощо. З галузей обробної пром-сті найбільше значення має харчосмакова (цукр., рисоочисна, борошномельна, м'ясоконсервна, тютюнова). Діють нафтоперегінний з-д, комплекс по видобуванню та обробці хромітових руд, автоскладальні підприємства, цем. з-д, текст. ф-ки та ін. У 1978 вироблено 282,3 млн. кВт год електроенергії. Пром. центри — Антананаріву, Таматаве. Довж. з-ць (1979) — 880 км, автошляхів — 38 тис. км (у т. ч. 4,8 тис. км — асфальтованих). Осн. мор. порти — Таматаве, Дієго-Суарес, Мадзунга. В Антананаріву й Мадзунзі — міжнар. аеропорти. З М. вивозять каву, гвоздику, ваніль, сизаль, перець, тютюн, м'ясні консерви, продукцію гірничодобувної пром-сті; довозять машини й устаткування, будівельні матеріали, нафтопродукти, текстиль, продовольство. Головні торг. партнери: Франція, ФРН, США.

Розвиваються екон. зв'язкизСРСР, який подає М. допомогу в будівництві борошномельного комбінату, елеватора, цем. з-ду та ін. об'єктів. Грош. одиниця — малагасійський франк. 1 малагас. франк = 1 афр. франку (1 афр. франк = 0,02 франц. франка).

Н. А. Войлошникова.

Медичне обслуговування. В 1975 в М. налічувалося 19 781 лікарн. ліжко (22 ліжка на 10 тис. ж.); мед. допомогу подавали 767 лікарів (1 лікар на 10 тис. ж.), 41 зубний лікар і 141 фармацевт. Нац. медична школа при столичному ун-ті дає підготовку протягом перших двох років навчання; мед. освіту продовжують в ун-тах Франції. Функціонують школи по підготовці серед, мед. персоналу. В М. в основному держ. система мед. обслуговування.

Освіта, наукові та культурно-освітні заклади. В 1977 понад 50% нас. М. було неписьменним. У країні склалася система освіти, подібна до французької: поч. школа з строком навчання 6 років (з 6-річного віку), середня й ліцеї — 1 (4 + 3) років. У 1975 прийнято рішення про перехід до обов'язкової 5-річної поч. школи. В 1976/77 навч. р. запроваджено нову систему освіти, навчання в поч. і серед. школах здійснюється малагасійською мовою. В 1976/77 навч. р. у поч. школах було 1,2 млн. учнів, у середній — бл. 140 тис. учнів. Ун-т у м. Антананаріву (засн. 1961; І978/79 навч. р.— разом з філіалами в інших містах —21 тис. студентів). Там же містяться обсерваторія (засн. 1889), Малагасійська академія (засн. 1902), Нац. ін-т географії і картографії (засн. 1945), Геол. служба, центр по вивченню тропічного лісу (засн. 1961), (н-т агрономічних досліджень. Нац. б-ка, б-ка університетська, муніципальна, усі — в Антананаріву; там же — Нац. істор. музей, Музей мистецтва й археології Мадагаскару.

В. 3. Клепиков

Преса, радіомовлення, телебачення. В 1979 в М. виходило понад 70 періодичних видань, у т. ч. 9 щоденних газет заг. тиражем бл. 60 тис. прим. Найважливіші щоденні газети: "Атрика" ("Лицем до лиця", з 1976) — урядова, "Вау-вау" ("Новини", з 1894) — урядова, "Імунгу ваувау" ("Новий Імун-гу", з 1954), всі — малагасійською мовою; "Мадагаскар матен" ("Мадагаскарський ранок", з 1962) — малагасійською і франц. мовами. Нац. інформаційне агентство Таратра (АНТА) засн. 1977. Радіомовлення і телебачення (діють з 1967) контролює урядова служба Малагасійське радіо- телебачення.

Література. Давня л-ра М. мала виключно фольклорну форму і поширювалася нар. співцями (мпілалао). Сучас. література розвивається малагасійською мовою і французькою.

Л-ра малагасійською мовою. Широкої популярності в 1-й пол. 20 ст. набули етнографічний роман А. Радзаонарівело "Біна" (1932) та вірші X. Раманан-тоаніни. Письменники 2-ї пол. 20 ст., спираючися на фольклорні традиції, поступово створюють нову л-ру. Найвідоміші з них: прозаїки А. Раціфехера (переклав книги "Як гартувалася сталь" М. Островського," Повість про справжню людину" Б. Полевого та ін.), Л. Рафака, К. Раціфандріхаманана, поети Ж. Нарівуні, Ж. Рамінусуа. Л-ра французькою мовою відома з 20-х рр. 20 ст. Осн. жанр її — поезія. Активно в 20—30-х рр. виступив поет Ж. Ж. Рабеарівело — автор збірок"Чаша попелу"(1924),"Сіль-фи" (1927), "Майже мрії" (1934), "З нічної мови" (1935) та ін. Його соціально-критичні тенденції продовжив письменник, політ. і культур. діяч Ж. Рабеманандзара. Фольклорну традицію Ж. Ж. Рабеарівело в поезії М. наслідував Ф. Ранаїво, відомий і як збирач усної нар. творчості. З сучас. романістів популярні А. Ріна, Род-ліш, з драматургів — Равеломоріа і Дондавітра. В. К. Кухалашвілі. Архітектура та мистецтво. Нар. житло, як правило, прямокзтне в плані, з шпилястим двосхилим дахом, витягнутими вгору пропорціями. З кін. 19 — поч. 20 ст. у містобудуванні переважає європейська еклектика. З 50-х рр. 20 ст. будівлі споруджують з використанням бетонних конструкцій, скла, жалюзі тощо. З давніх часів поширені різні худож. ремесла: різьблення на дереві (посуд, маски, поховальні стовпи — "алуалу"), плетіння, ткацтво тощо. З 30-х рр. розвивається сучасний живопис, переважно реалістичного напряму (художники Равелунануші - Разафімбелу, Е. Рабешахала).

Музика тісно пов'язана з трудовими процесами, церемоніями й ритуалами. Муз. інструменти: зезе (2-струнний, типу гітари), валіха (виконавці — тільки чоловіки). Поширені пісенні фестивалі Хіра Гасі, вистави, що включають пісні й темпераментні танці — своєрідне змагання між групами виконавців. У М. існує Асоціація кінематографістів, створена при Міністерстві інформації. До 1975 виходили короткометражні фільми: "Нещасний випадок" (1973, реж. Б. Рамампі), "Свобода вибору" (1974, реж. Ж. Ламбві). Перший повнометражний худож. фільм—"Повернення" (1975, реж. Р. Соло).

Літ.: Корнсев Л. А. Образование Мальгашской Республики. М., 1963: Корочанцев В., Цветков В. Мадагаскар. М., 1977; Рабеманандзара Р. В. Мадагаскар. История мальгашской нации. Пер. с франц. М.. 1956; Буато П. Мадагаскар. Очерки ио истории мальгашской нации. Пер. с франц. М., 1961; Бардина Ю. Я. Малагасийская Республика. М., 1972: Зарецкий В. А. Демократическая республика Мадагаскар. М., 1980; Кулик С. Мадагаскар не продається! "Всесвіт". 1980, № 2.

Мадагаскар - leksika.com.uaМадагаскар - leksika.com.uaМадагаскар - leksika.com.ua

Мадагаскар - leksika.com.uaМадагаскар - leksika.com.ua

 

Схожі за змістом слова та фрази