Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow У arrow УСИНОВЛЕННЯ
   

УСИНОВЛЕННЯ

— прийняття усиновлювачем у свою сім'ю особи на правах сина (доньки). Внаслідок У. між усиновлювачем та усиновленим встановлюються такі правовідносини, які існують між кровними батьками і дітьми. У. тільки тоді визнається правовстановлюючим юрид. фактом, коли відповідає певним вимогам, передбаченим зак-вом.

Вимоги У. регламентуються Сімейним кодексом України. Це, зокрема: 1) згода усиновлювача, яка полягає у здійсненні всіх необхід. дій для У.; 2) нотаріально посвідчена згода батьків дитини, яка відповідно до ст. 217 СК повинна бути повною, безумовною і може бути дана ними лише після досягнення дитиною двоміс. віку; ця згода не потрібна, якщо батьки дитини невідомі, визнані безвісно відсутніми, недієздатними або позбавлені батьк. прав щодо дитини, яка усиновлюється, а також якщо вони, не проживаючи з дитиною понад 6 місяців без поваж, причин, не виявляють щодо неї батьк. турботи та піклування, не виховують і не утримують її (ст. 219); 3) згода осіб, які замінюють батьків, — опікунів, піклувальників, і закладу охорони здоров'я або навч. закладу, в якому перебуває дитина (ст. 221); 4) згода дитини на усиновлення, що дається у формі, яка відповідає її віку; У. провадиться без згоди дитини, якщо вона у зв'язку з віком або станом здоров'я не усвідомлює факту усиновлення або проживає у сім'ї усиновлювачів і вважає їх своїми батьками (ст. 218); 5) згода другого подружжя, якщо У. здійснює один із подружжя; У. провадиться без такої згоди, якщо другий із подружжя визнаний безвісно відсутнім, недієздатним, у разі встановлення режиму окр. проживання подружжя, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення (ст. 220).

Усиновлювачем дитини може бути повнолітня дієздатна особа, якщо вона старша за дитину не менш як на 15 років. У разі У. повноліт. особи різниця у віці не може бути меншою, ніж 18 років (ст. 211). Особа, яка бажає усиновити дитину, подає до суду заяву про У. Не допускається подання такої заяви через представника. Заява про У. може бути відкликана до набуття чинності рішенням суду про У. (ст. 223).

Постановляючи рішення про У., суд враховує обставини, що мають істотне значення, зокрема: стан здоров'я та матеріальне становище особи, яка бажає усиновити дитину, її сімейний стан та умови проживання, ставлення до виховання дитини; мотиви, на підставі яких особа бажає усиновити дитину; мотиви другого з подружжя, що не бажає бути усиновлювачем; взаємовідповідність особи, яка бажає усиновити дитину, та дитини, а також те, як довго ця особа вже опікується дитиною; особу дитини та стан її здоров'я; ставлення дитини до особи, яка бажає її усиновити. Суд постановляє рішення, яким оголошує особу усиновлювачем, за дотримання всіх умов У. (ст. 224). Сімейне зак-во передбачає також заборони щодо У. Усиновлювачами не можуть бути особи, які: обмежені в дієздатності; визнані недієздатними; позбавлені батьк. прав, якщо ці права не були поновлені; були усиновлювачами ін. дитини, але усиновлення скасоване або визнане недійсним з їхньої вини; перебувають на обліку або на лікуванні у психоневрол. чи наркол. диспансері; зловживають спирт, напоями або наркотичними засобами; не мають постійного місця проживання та постійного заробітку (доходу); страждають на хвороби, перелік яких затв. МОЗ України; ін. особи, інтереси яких суперечать інтересам дитини (ст. 212). Не можуть бути усиновлювачами також особи однієї статі, неповнолітня особа. Особи, які не перебувають у шлюбі між собою, не можуть усиновити одну і ту саму дитину (ст. 211).

У. вважається здійсненим у день набуття чинності відповід. рішенням суду.

Літ.: Сімейне право України. К., 1997; Нечаева А. М. Семейное право. М., 1998; Сімейне право України. К., 2002.

І. Ф. Севрюкова.

 

Схожі за змістом слова та фрази