Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow син-спад arrow СЛОБІДСЬКА УКРАЇНА
   

СЛОБІДСЬКА УКРАЇНА

Слобожанщина -істор.-геогр. область у пн.-сх. частині України, утв. на теренах Дикого поля, між кордонами трьох держав — Росії, Речі Посполитої та Кримського ханства, впродовж 17—19 ст. Займала тер. нинішньої Харківської, сх. частини Сумської (до р. Сейм), Пн. Донецької і Луг. областей (до р. Айдар); пд.-сх. частини Воронезької (частина правобережжя р. Дон і заплава на лівобережжі р. Підгірна), пд.-зх. частини Бєлгородської (міста Грайворон і Хотмизьк) та пд. частини Курської (міста Глушково і Суджа) областей. З кін. 9 ст. територія С. У. входила до складу Київської Русі, з 11 ст. — до Чернігівського, згодом — до Переяславського і Новгород-Сіверського князівств. Монг.-тат. навала, згодом пост. тат. напади перетворили цю освоєну територію на безлюдну місцевість. Поступово слобід, землі знову почали заселятися укр. селянами і козаками. У серед. 16 ст. вони підпали під владу Моск. д-ви, сюди почали переселятися рос. служилі люди, селяни-втікачі. Основну ж частину переселенців у цей період, як і раніше, становили укр. козаки, селяни і духівництво, які втікали від польс. гніту. Ці поселення наз. слободами, звідки і походить назва території. 1638 до м.Чугуєва переселилися учасники нац.-визв. повстання на чолі з Я. Острянином. 1652 вел. група селян і козаків з Чернігівського полку і Ніжинського полку на чолі з полковником І. Дзиковським заснувала м. Острогозьк. Того самого року переселенці з містечка Ставище Білоцерківського полку на чолі з Г. Кон-дратьєвим (Кіндратовичем) заснували м. Суми. Рос. уряд використовував укр. переселенців для екон. освоєння краю та охорони пд. кордонів від кримських татар і ногайців, зберігши з цією метою за ними козац. привілеї та самоврядування. У 2-й пол. 17 ст. тут утворено 5 слобідських полків — Сумський, Охтирський, Харківський, Ізюмський і Острогозький (див. окр. статті про них). У С. У. виникли монастирі — Святогорський, Дивногорський, Шатрище горський, Охтирський, Троїцький, Краснокутський, Козацький, Зміївський, Курязький, Миколаївський та Острогозький жіночий. У краї виникли Охтирська тютюнова, Глуш-ківська суконна та ін. мануфактури. Найб. ярмарки відбувалися у Харкові й Сумах. У 1731—33 споруджено систему прикорд. укріплень — Укр. лінію. У Харкові з 1731 діяв колегіум (спочатку, з 1726, слов'яно-лат. школа). У С. У. жив і творив Г. С. Сковорода. Цар. маніфестом від 28.УІІ(8.УІІІ) 1765 козац. самоврядування у С. У. ліквідовано, слобідські полки перетв. на регулярні армійські, козаків — на військ, обивателів, а старшина могла вийти у відставку або змінити свої чини на армійські і служити в регуляр. полках. 1765 тут утворено Слобідсько-Українську губернію з центром у м. Харкові, яка складалася з 5 провінцій відповідно до 5 козац. полків. 1780 її було ліквідовано, а ця територія (за винятком Острогозької провінції) увійшла до Харків, намісництва. 1796 замість нього знову утворено Слобідсько-Укр. губернію, яку 1835 перейм, на Харківську (існувала до 1925). Літ.: Багалеи Д. И. Очерки из истории колонизации и быта степной окраины Моск. гос-ва. М., 1887; Слюсарський А. Г. Слобід. Україна. Істор. нарис ХУІІ-ХУІІІ ст. X., 1954; Слюсарский А. Г. Социально-экон. развитие Сло-божаншины ХУІІ-ХУІІІ вв. X., 1964; Багалій Д. І. Історія Слобід. України. Х.1990.

Л. А. Сухих.

 

Схожі за змістом слова та фрази