Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow дер-дин arrow ДИМ
   

ДИМ

— одиниця оподаткування у Давній Русі й згодом в Україні. Здавна застосовувався також д-вами Балканського п-ва, Закавказзя, у Польщі. Ототожнювався з одним г-вом однієї сім'ї (будинок, госп. будівлі, двір). Податок, що збирався з Д., називався подимним. На Русі Д. був осн. одиницею оподаткування до 14—15 ст.; із запровадженням ін. одиниць (вить, соха) значення Д. зменшилося.

У Речі Посполитій, до якої входили й укр. землі, подимне як податок уперше стали збирати 1629. Щоб зібрати його, влаштували перепис Д. (Д. підданих із сіл, містечок і міст, євреїв, правосл. духівництва, чиншової і служилої шляхти). Подимні реєстри окремих нас. пунктів здавали поборцям — обраним на воєвод, сеймиках збирачам податку. Вони складали сумарні реєстри по повітах і воєводствах. За неповними даними, на Волині 1629 налічувалося 108 460 Д. Шляхта — власники маєтків — всіляко ухилялася від подання точних даних про Д. їхніх підданих, щоб зменшити розміри податку. Дані 1629 вважаються найбільш об'єктивними, а реєстри 30—40-х pp. не відтворюють процесу зростання кількості господарств. Це стосується також реєстрів 50—70-х pp. 17 ст.; кількість зареєстрованих у них Д. різко зменшилася ще й через військ, події, розорення та руїну. У 2-й пол. 60-х pp. було проведено люстрації — описи маєтків, перепис Д., які існували реально (ревізія). На Волині вона відбулася 1682, на Київщині — 1683. Дані цих описів вважаються найближчими до дійсності.

У документах 18 ст. подимні реєстри частіше називалися тарифами, списками; в їх основу клалися люстрації. У цей час Д. дорівнював не одній житловій будівлі, а певній кількості їх. Сумарна кількість хат на один Д. і димів узагалі була різною у різних воєводствах, але упродовж багатьох років 18 ст. залишалася незмінною. Так, у 10—40-х pp. на Поділлі ця цифра становила 150, на Київщині — спочатку бл. 100, згодом 20, на Брацлавщині — 40. Як виникли вказані цифри на означення кількості Д., поки що не з'ясовано. Між нас. пунктами Д. розподілялися у такий спосіб: виводилася заг. кількість житлових будівель, які підлягали оподаткуванню, її ділили на відоме число Д., з'ясовуючи, скільки саме хат припадає на один Д. Далі визначалося як саме — від цілого Д. чи від його частини — кожне поселення сплачуватиме податок. Після входження укр. земель до Рос. імперії на них було поширено податкову систему цієї д-ви.

Літ.: Баранович О. І. Залюднення Волин. воєводства в першій пол. XVIII ст. К., 1930; Його ж. Магнат, хозяйство на юге Волыни в XVIII в. М., 1955; Крикун ?. Г. Подимні реєстри XVII ст. як джерело. В кн.: Третя респ. наук, конференція з архівознавства та інших спец, істор. дисциплін: Друга секція. Спец, істор. дисципліни. К, 1968; Його ж. Подимні реєстри першої і початку другої пол. XVIII ст. В кн.: Істор. джерела та їх використання, в. 7. К 1972.

Л. А. Сухих.